Постанова № 40275459, 18.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 910/8904/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.06.2014

у справі №910/8904/14 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Житомир,

до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813», м. Київ,

про стягнення 406 479,18 грн

за участю представників:

від позивача: Білань Л.В. - представник (довіреність №909 від 01.07.2014);

від відповідача: не з'явилися;

від прокуратури: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України (надалі - Укравтодор) та Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» (надалі - ДП «Житомирський облавтодор») ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (надалі - ПАТ «Будівельне управління №813») про стягнення 406 479,18 грн, з яких 394 142,00 грн основного боргу, 4 335,56 грн інфляційних втрат, 8 001,62 грн 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати виконаних робіт згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 у справі №910/8904/14 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Будівельне управління №813» на користь ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» 394 142,00 грн основного боргу, 7 839,65 грн 3% річних, 4 335,56 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ПАТ «Будівельне управління №813» в доход Державного бюджету України 8 126,34 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Будівельне управління №813» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не доведенням обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. та призначена до розгляду на 18.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у зв'язку з перебуванням Сухового В.Г. у відпустці для розгляду справи №910/8904/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мальченко А.О., судді - Жук Г.А., Пашкіна С.А.

В судове засідання 18.08.2014 представники скаржника та прокуратури не з'явилися, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

18.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Будівельне управління №813» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою уповноваженого представника відповідача.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідачем не додано до клопотання доказів, що підтверджують поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами та у відсутність уповноважених представників відповідача та прокуратури.

В судовому засіданні 18.08.2014 представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

18.08.2014 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на підставі наявних у матеріалах справи доказів правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, 01.07.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Будівельне управління №813», правонаступником якого є ПАТ «Будівельне управління №813» (в тексті договору - генеральний підрядник) та ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Зарічанська ДЕД» (в тексті договору - субпідрядник) був укладений договір субпідряду №74 (надалі - договір), відповідно до умов якого (п.1.1) генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати роботи по Скорегованому робочому проекту на виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на ділянці км 238+500-км245+690 Житомирської області (підготовчі роботи), надалі - роботи, види та обсяги яких обумовлено в проектно-кошторисній документації та додатках до договору.

Згідно п. 2.1 договору договірна ціна робіт за даним договором становить 402 831,60 грн, у т.ч. 20% ПДВ, що складає 67 138,60 грн. Договірна ціна робіт є динамічною і може переглядатися (п. 2.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що генпідрядник проводить розрахунки з субпідрядником за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), згідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009.

У відповідності до п. 5.2. договору кінцевий розрахунок проводиться після завершення усього комплексу робіт за цим договором та їх здачі у порядку, що передбачений цим договором.

Згідно положень пункту 17.2 договору сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до законодавства України.

Даний договір набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п. 19.1 договору).

Додатком до договору сторони визначили календарний графік виконання робіт на Скорегований робочий проект по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), по ділянці км 238,5-км245,69 Житомирської області (підготовчі роботи), а саме липень 2011 року.

Станом на 12 липня 2011 року між сторонами було визначено та погоджену договірну ціну на будівництво Капітальний ремонт вказаної автомобільної дороги у сумі 402 831,60 грн.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор стверджував, що в липні 2011 року ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Зарічанська ДЕД» на замовлення ПАТ «Будівельне управління №813» виконало роботи по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на ділянці км 238,5-км245,69 Житомирської області на суму 394 142,00 грн.

За результатами виконаних субпідрядником робіт 28.07.2011 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відповідно до яких субпідрядник здав, а генпідрядник прийняв виконані підрядні роботи на суму 394 142,00 грн (а.с. 15-18),

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач не розрахувався за виконані на його користь роботи, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 394 142,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача лист-вимогу №1198 від 08.07.2013 (а.с. 21) та лист-вимогу № 366 від 20.03.2014 (а.с. 23) щодо погашення заборгованості за виконані роботи згідно акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт на суму 394 142,00 грн. Направлення вказаних листів підтверджується копіями опису вкладення в цінний лист від 10.07.2013, фіскального чеку № 4358 від 21.03.2014 та опису вкладення в цінний лист від 21.03.2014 (а.с. 22, 23 на звороті).

Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт погашена не була, що і стало підставою звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду у спрощений спосіб, а тому з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень визначені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 08.12.2009 №1268 відповідач повинен був сплатити заборгованість за виконані роботи до 22.07.2013. У зв'язку з доведеністю факту прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та часткового задоволення вимоги про стягнення 3% річних.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач відзиву на позов та обґрунтованих заперечень не надав, а в апеляційній скарзі наголошував на тому, що між сторонами у справі 01.07.2011 було укладено договір підряду у письмовій формі, за умовами якого кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться після завершення усього комплексу робіт за договором та їх здачі за актом про здачу робіт за договором. Враховуючи ненадання позивачем кінцевого акту про здачу робіт за договором, апелянт вважає, що строк виконання зобов'язань по оплаті робіт у нього не настав, а тому права позивача не є порушеними.

З такими доводами скаржника колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися, а висновки суду першої інстанції находить частково помилковими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з доданої до апеляційної скарги копії договору субпідряду №74 від 01.07.2011, між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є субпідрядним договором у договорі підряду в капітальному будівництві.

При цьому, з огляду на ненадання сторонами вказаного договору під час розгляду справи судом першої інстанції, останній дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами договору підряду у спрощений спосіб.

Загальні положення стосовно підрядних відносин у капітальному будівництві врегульовані главою 33 Господарського кодексу України, главою 61 Цивільного кодексу України. Порядок укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві врегульований Постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві», із змінами і доповненнями.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх (ч.1 ст. 318 ГК України).

Відповідно до ст. 319 ГК України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 13.1 договору субпідряду №74 від 01.07.2011 сторони визначили, що здавання-прийняття робіт за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3) та після закінчення усього комплексу робіт за актом про здачу робіт за договором. Акти виконаних робіт повинні бути зроблені в програмі АВК.

Факт належного виконання умов договору зі сторони позивача підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за липень 2011 року (а.с. 15-18), що підписані 28.07.2011 уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень пункту 5.1 договору генпідрядник проводить розрахунки з субпідрядником за фактично виконані роботи протягом 30 календарних днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3), згідно наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК і ст. 193 ГК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів встановила, що кінцевий термін оплати виконаних за договором підрядних робіт за липень 2011 року настав 29.08.2011.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність обов'язку щодо здійснення оплати за виконані позивачем роботи з посиланням на п. 5.2 договору, відповідно до якого кінцевий розрахунок проводиться після завершення усього комплексу робіт за цим договором та їх здачі у порядку, що передбачений цим договором, оскільки вказане положення договору не відміняє домовленості сторін, встановленої пунктом 5.1. договору щодо здійснення розрахунку за фактично виконані роботи.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що доказів оплати виконаних робіт у встановлений договором строк відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 394 142,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8 001,62 грн та збитки від інфляції в сумі 4 335,56 грн, нараховані на суму боргу за період з 18.07.2013 по 21.03.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 001,62 грн 3% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, однак, сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, враховуючи приписи п. 2 ст. 83 ГПК, вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню відповідно до заявленої позивачем суми у розмірі 4 335,56 грн.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, у сумі 406 479,18 грн, з яких 394 142,00 грн основного боргу, 4 335,56 грн інфляційних втрат та 8 001,62 грн 3% річних.

В апеляційній скарзі відповідач наголосив на тому, що суд здійснив розгляд справи у відсутність скаржника, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки не отримав ухвалу про порушення провадження у справі.

З наведеними доводами судова колегія не погоджується та не вбачає в діях суду порушення норм процесуального права, враховуючи наступне.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі №910/8904/14 від 13.05.2014, розгляд справи за якою призначено в судове засідання на 16.06.2014, була отримана уповноваженим представником відповідача 19.05.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 5).

Таким чином, судом першої інстанції була дотримана процедура належного повідомлення скаржника про час та місце розгляду справи №910/8904/14, а тому доводи апелянта про порушення судом права останнього на участь у розгляді справи є надуманими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач також наголошує на безпідставності порушення провадження у даній справі, оскільки при поданні позовної заяви в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), заступник прокурора не зазначив, які саме інтереси цього органу порушені, що підтверджується, на його думку, відсутністю позовних вимог до Укравтодору.

Колегія суддів не може погодитися з такими твердженнями апелянта, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Житомирський облавтодор» відповідно до Статуту, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 13.01.2012 №10, є юридичною особою, засновником якого є ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (п. 3.3 Статуту).

ДП «Житомирський облавтодор» належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України та входить до складу ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», створеного на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» та Постанови КМУ від 28.02.2002 №221 «Про утворення ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Пунктом 2.1 Статуту ДП «Житомирський облавтодор» визначено, що підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до Положення «Про Державне агентство автомобільних доріг України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №456/2011 Державне агентство автомобільних доріг України є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України та центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Згідно п. 3 вказаного положення завданням Державного агентства автомобільних доріг України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства, здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об'єктами державної власності та інше.

Таким чином, Державне агентство автомобільних доріг України як центральний орган виконавчої влади здійснює контроль, в тому числі і за використанням державних коштів на утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створенням умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них, зокрема, позивачем - ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що знаходиться у сфері його управління і засновано на державній власності.

При цьому, як зазначив заступник прокурора у позовній заяві, невиконанням відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем порушуються майнові права та інтереси ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», на яке покладено реалізацію завдань держави в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування.

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 вказано, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що звертаючись з даним позовом до суду заступник прокурора правильно визначив орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, вказавши, що у правовідносинах, які є предметом даного спору, інтереси держави в особі центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України та інтереси ДП «Житомирський облавтодор» збігаються повністю.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у відповідності до частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ «Будівельне управління №813» з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, однак, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №910/8904/14 підлягає зміні, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, а також у зв'язку з залишенням апеляційної скарги відповідача без задоволення судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №910/8904/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 у справі №910/8904/14 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (02660, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865) на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (10003, м. Житомир, вулиця Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) основного боргу в сумі 394 142 (триста дев'яносто чотири тисячі сто сорок дві) грн 00 коп., 3% річних в сумі 8 001 (вісім тисяч одна) грн 62 коп., інфляційних втрат в сумі 4 335 (чотири тисячі триста тридцять п'ять) грн 56 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління №813» (02660, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 129 (вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн 58 коп.».

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/8904/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна