Рішення № 40275043, 21.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/2974/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, Васильківський район, с. Мархалівка

фермерського господарства «Вікторія», Херсонська область, Високопільський район, с. Миколаївка

про стягнення 86539,17 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та фермерського господарства «Вікторія» (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 3000,00 грн. пені та стягнути з відповідача-2 1362,14 грн. пені, 305,12 грн. інфляційних втрат, 30511,27 грн. штрафу та 51360,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. до ТОВ «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до фермерського господарства «Вікторія» щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних витрат, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та фермерським господарством «Вікторія». Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сумою 3000,00 грн., поручається перед позивачем за виконання обов'язку відповідачем-2 щодо сплати розміру пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. у справі № 911/2974/13 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 р. та рішення господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. у справі № 911/2974/13 скасовано, а справу № 911/2974/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. прийнято справу № 911/2974/13 до провадження; розгляд справи призначено на 05.08.2014 р.

07.08.2014 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі документами без участі представника позивача, в зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

14.08.2014 р. до господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що ТОВ «Корпорація «Агросинтез» після погашення фермерським господарством основного боргу за договором № ТК260311/11 від 26.03.2011 р. відмовилось від будь-яких претензій по даному договору до ФГ «Вікторія» та дану відмову було прийнято господарським судом Херсонської області, про що винесено ухвалу від 17.01.2012 р. З огляду на викладене, за твердженнями відповідача 2, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» втратила право вимоги виконання ФГ «Вікторія» зобов'язань щодо сплати пені та штрафу за порушення терміну оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами по вищезазначеному договору. При цьому, відповідач 2 зазначив, що та обставина, що кошти на рахунок ТОВ «Корпорація «Агросинтез» надійшли лише 10.01.2012 р., не залежала від волі ФГ «Вікторія», оскільки перерахування суми основного боргу за договором № ТК260311/11 від 26.03.2011 р. було здійснено останнім 30.12.2011 р. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем 2 заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника ФГ «Вікторія».

Представник позивача в судові засідання 05.08.2014 р. та 21.08.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 в судові засідання 05.08.2014 р. та 21.08.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, оскільки вся кореспонденція надсилалася на адресу відповідача 1, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 570108 від 17.05.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Відповідач 1 про причини неявки в судові засідання суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача 2 в судові засідання 05.08.2014 р. та 21.08.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 44997841, № 45000131 та поданим до суду відзивом від 06.08.2014 р. Відповідач 2 про причини неявки в судові засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та фермерським господарством «Вікторія» (покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту за № ТК260311/1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено обов'язок відповідача 2 оплатити товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях.

Відповідно до погоджених сторонами договору специфікацій №1 від 26.03.2011 р., № 2 від 18.04.2011 р., № 3 від 18.04.2011 р., № 4 від 05.05.2011 р. остаточна оплата вартості отриманого відповідачем 2 товару - не пізніше 01.10.2011 р.

На виконання умов договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» поставило, а фермерське господарство «Вікторія» прийняло товар на загальну суму 175041,49 грн., що підтверджується видатковими накладними № А-00003636 від 22.04.2011 р.; № А-00003638 від 22.04.2011 р.; № А-00003637 від 22.04.2011 р.; № А-00003715 від 28.04.2011 р.; № А-00003909 від 11.05.2011 р., підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» товару у встановлений специфікаціями строк - не пізніше 01.10.2011 р., відповідач 2 виконав лише частково, здійснивши оплату отриманого товару в розмірі 73337,27 грн., у зв'язку з чим у відповідача 2 утворилась заборгованість в розмірі 101704,22 грн. станом на 01.10.2011 р. Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем 2 здійснено лише 11.01.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.01.2012 р. на суму 107000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті неналежного виконання відповідачем 2 взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фермерського господарства «Вікторія» про стягнення суми основного боргу, пені та відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 р. припинено провадження у справі № 5024/2200/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до фермерського господарства «Вікторія» про стягнення коштів на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» від позову.

15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-130, відповідно до пункту 1.1. якої (в редакції додаткової угоди №1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-130) первісний кредитор відступає позивачу право вимоги виконання відповідачем 2 зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно вказаного договору поставки.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної угоди, позивач одержує право замість первісного кредитора вимагати від відповідача 2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цієї угоди. Вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 94 131 грн. 45 коп. (пункт 2.1 угоди в редакції додаткової угоди №1 від 22.04.2013 р. до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Згідно з пунктом 2.2 угоди (в редакції додаткової угоди №1) первісний кредитор повідомляє, а позивач погоджує те, що сума вказана у пункті 2.1 угоди є загальною сумою (розміром) пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних витрат, які нараховані за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р. відповідно до умов договору та норм чинного законодавства. Сума нарахованої пені становить 4 712 грн. 75 коп., сума нарахованих інфляційних витрат - 326 грн. 01 коп., сума нарахованого штрафу - 33 603 грн. 91 коп., сума нарахованих відсотків за користування чужими коштами - 55 488 грн. 78 коп. (пункт 2.3 угоди в редакції додаткової угоди №1).

15.11.2012 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 15.11.2012 р.

Листом від 15.11.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» повідомило фермерське господарство «Вікторія» про відступлення позивачу права вимоги від відповідача 2 пені, відсотків за користування чужими коштами та інфляційних витрат за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р., набутих на підставі договору поставки № ТК260311/1 від 26.03.2011 р. та запропоновано відповідачу 2 сплатити зазначену заборгованість позивачу, як новому кредитору.

Однак, зазначене повідомлення залишене відповідачем 2 без відповіді та задоволення.

21.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) та позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 21-12-2012-30, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач 1 поручається перед позивачем за виконання обов'язку відповідачем 2 щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 р. та угоди № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) відповідачем 2 обов`язку за основною угодою, позивач вправі звернутись із вимогою про виконання як до відповідача 2, так і до відповідача 1, які несуть солідарну відповідальність.

Згідно з пунктом 3.1 договору відповідальність відповідача 1 перед позивачем обмежується сплатою розміру пені у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідь на вимогу позивача від 27.12.2012 р. про виконання зобов'язання за договором поруки, відповідач 1 листом від 09.01.2013 р. повідомив позивача про неможливість виконання взятих на себе за зазначеним договором зобов'язань у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Отже, оскільки фермерське господарство «Вікторія» не сплатило пеню, інфляційні витрати, штраф та відсотки за користування чужими грошовими коштами, які підлягають сплаті у зв'язку з простроченням виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 3000,00 грн. пені та стягнути з відповідача-2 1362,14 грн. пені, 305,12 грн. інфляційних втрат, 30511,27 грн. штрафу та 51360,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Скеровуючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 01.07.2014 р. зазначив, що враховуючи приписи п. 4 ч. 1 та ч. 2 статті 80 ГПК України, товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», як і новий кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс», не мали права звертатись до відповідача 2 з вимогою про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки у судовому порядку в тій частині, в якій вони були предметом позову у справі № 5024/2200/2011 господарського суду Херсонської області.

Однак, як місцевий, так і апеляційний господарські суди, належним чином не дослідили фактичні обставини справи, а саме не визначили, за який період позивач має право на стягнення з відповідача 2 сплати розміру пені, відсотків за користування чужими коштами, штрафу та інфляційних витрат, набутих товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» в зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки. Колегія суддів вважає вказану обставину істотною для правильного вирішення спору у справі № 911/2974/13.

Згідно з ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи № 911/2974/13 господарським судом Київської області з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р., встановлено наступне.

Предметом спору у справі № 5024/2200/2011 р. господарського суду Херсонської області з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог було стягнення з фермерського господарства «Вікторія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 207893,01 грн., з яких 107000,00 грн. заборгованості за договором поставки № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., 3274,64 грн. пені, 59062,16 грн. штрафу та 38556,21 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

З наявних в матеріалах справи позовної заяви вих. № 370/11-юр від 26.10.2011 р. та заяви про збільшення розміру позовних вимог вих. № 444/11-юр від 13.12.2011 р. вбачається, що заявлені до стягнення 3274,64 грн. пені та 38556,21 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами було нараховано ТОВ «Корпорація «Агросинтез» за період з 02.10.2011 р. по 13.12.2011 р., а штраф у сумі 59062,16 грн. - за прострочення відповідачем 2 оплати отриманого за договором № ТК260311/1 від 26.03.2011 р. товару у сумі 196873,85 грн. понад 30 календарних днів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 р. припинено провадження у справі № 5024/2200/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до фермерського господарства «Вікторія» про стягнення коштів на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» від позову.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 01.07.2014 р., товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», як і новий кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс», не мають права звертатись до відповідача 2 з вимогою про стягнення пені, штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки у судовому порядку в тій частині, в якій вони були предметом позову у справі № 5024/2200/2011 господарського суду Херсонської області.

Отже, у позивача виникло право вимоги до відповідача 2 щодо сплати розміру пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, набутих товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» у зв'язку з простроченням відповідачем 2 зобов'язання щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., за період з 14.12.2011 р. (13.12.2011 р. - кінцева дата періоду нарахування пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, які були предметом спору у справі № 5024/2200/2011) по 10.01.2012 р. (11.01.2012 р. - дата сплати заборгованості відповідачем 2 основного боргу) та інфляційних витрат за весь період прострочення (вимога про стягнення інфляційних витрат не була предметом спору у справі № 5024/2200/2011).

Твердження відповідача-2 про те, що та обставина, що кошти на рахунок ТОВ «Корпорація «Агросинтез» надійшли лише 10.01.2012 р., не залежала від волі ФГ «Вікторія», оскільки перерахування суми основного боргу за договором № ТК260311/11 від 26.03.2011 р. було здійснено останнім 30.12.2011 р., не приймається судом до уваги з огляду на те, що несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання (п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Так, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2, як поручителя за договором поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 р., 3000,00 грн. пені та стягнути з відповідача-2 1362,14 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару, нарахованої на прострочену заборгованість відповідача 2 у сумі 101704,22 грн. за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 30511,27 грн. штрафу за прострочення понад 30 календарних днів строків виконання грошових зобов`язань за договором поставки № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., нарахованого на заборгованість відповідача 2 у сумі 101704,22 грн.

Пунктом 8.2.3. договору сторони погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, відповідач-2 сплачує додатково штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

В пункті 8.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Відповідно до вірного розрахунку пені, здійсненого судом на заборгованість відповідача 2 у сумі 101704,22 грн. за період з 14.12.2011 р. по 10.01.2012 р., сума пені становить 1209,30 грн., які підлягають солідарному стягненню з відповідача 1 та відповідача 2.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, в зв'язку з відсутністю у позивача права на звернення до суду із вказаними вимогами.

Вимога позивача про стягнення з відповідача-2 30511,27 грн. штрафу за прострочення понад 30 календарних днів строків виконання грошових зобов`язань за договором поставки № ТК260311/1 від 26.03.2011 р. також не підлягає задоволенню з вказаних підстав.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2 51360,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на заборгованість відповідача 2 у сумі 101704,22 грн. за період з 02.10.2011 р. по 10.01.2012 р.

Пунктом 8.5. договору передбачено, що згідно з ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СППх0,5хД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом на заборгованість відповідача 2 у сумі 101704,22 грн. за період з 14.12.2011 р. по 10.01.2012 р., сума відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 12204,51 грн., які підлягають стягненню з відповідача 2.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача-2 305,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача-2 у сумі 101704,22 грн. за період листопад-грудень 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, вимога про стягнення інфляційних втрат у справі № 5024/2200/2011 товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» не заявлялась, позовна вимога про стягнення з відповідача-2 305,12 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд пропорційно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 2500,00 грн. на підставі договору № 25-28/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-28/03 від 25.03.2013 р., акт прийому-передачі документів від 25.03.2013 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 30.07.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 238 від 29.03.2013 р. на суму 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

25.03.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір № 25-28/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФГ «Вікторія» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., угоди № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржників обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу та інфляційних витрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК260311/1 від 26.03.2011 р., угоди № 15-11/12-130 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 2500,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2013 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

30.07.2013 р. позивачем та ОСОБА_1 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 25-28/03 від 25.03.2013 р., загальною вартістю 2500,00 грн.

Позивач сплатив адвокату ОСОБА_1 2500,00 грн. за договором № 25-28/03 від 25.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 238 від 29.03.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є ОСОБА_1, призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 25-28/03 від 25.03.2013 р.».

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, однак, оскільки представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, а позов задоволено частково, то суд дійшов висновку, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та фермерського господарства «Вікторія» (74020, Херсонська обл., Високопільський район, с. Миколаївка, код 25651508) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1209,30 грн. (одну тисячу двісті дев'ять грн. 30 коп.) пені, 34,93 грн. (тридцять чотири грн. 93 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 25,53 грн. (двадцять п'ять грн. 53 коп.) судового збору.

Стягнути з фермерського господарства «Вікторія» (74020, Херсонська обл., Високопільський р-н, с. Миколаївка, код 25651508) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 12204,51 грн. (дванадцять тисяч двісті чотири грн. 51 коп.) відсотків за користування чужими грошовими коштами, 305,12 грн. (триста п'ять грн. 12 коп.) інфляційних втрат, 361,39 грн. (триста шістдесят одну грн. 39 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 264,10 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 10 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 28.08.2014 р.