Постанова № 40274589, 21.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2014 року № 826/10999/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт Пей"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карт Пей» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2014 №92426552209, №92526552209.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 16.06.2014 №521/26552209/36423957 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Карт Пей» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач – Державна податкова інспекції у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві –заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представники позивача не заперечували проти вирішення справи в порядку письмово провадження, оскільки відповідачі та третя особа без самостійних вимог на предмет спору належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибули, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Карт Пей» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 за результатом якої складено акт від 16.06.2014 №521/26552209/36423957(далі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 562 993 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 24 019 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2014:

- 92526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 5 703 741 грн. (за основним платежем 4 562 993 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 140 748 грн.),

- 92426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 30 024 грн. (за основним платежем 24 019 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 005 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом ДПІ у Печрському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.03.2014 №1198/26-56-22-03-09/37974006 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арт-Прпдайз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.08.2012 по 01.09.2013» встановлено, що місцезнаходження товариства податковим органом не встановлено, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також, податковий орган в акті перевірки вказує, що актом ДПІ у Свтошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.12.2013 №369/26-57-22-03-07/36038201 «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Безпека-Комплекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об’єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств ат податку на додану вартість при вчиненні всіх правочинів та проведенні господарських операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу з 01.02.2011 по 30.10.2013» встановлено, що перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг),

Крім того, податковий орган зазначає, що актом ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.02.2014 №117/26-58-22-08-11/36309459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юридична компанія «Форт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 по 18.11.2013» встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, згідно ІС «Податковий блок» на підприємстві працює одна особа, основні фонди та транспортні засоби відсутні. Крім того, податковий орган зазначає, що згідно з протоколом допиту свідка, встановлено, що підприємство створено з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам. На підставі викладеного, податковий орган вказує на «фіктивність» правочинів укладених ПП «Юридична компанія «Форт» з контрагентами.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган зазначає, що актом ДПІ у Печерському районі Міндоходів у м. Києві від 10.12.2013 №2858/26-55-22-08/35534315 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сельта» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.12.2012» встановлено, що компанією не надано пояснень та підтверджуючих документів на підтвердження даних податкових декларацій.

На підставі викладеного податковий орган вказує, що оскільки залишку товарів у позивача не має, на розрахунковий рахунок позивача від вказаних контрагентів надійшли кошти, то товар вважається реалізованим невстановленим особам, а кошти такими, що надійшли безпідставно та безповоротна та, як наслідок, позивачем занижено інші доходи.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов’язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено наступні договори поставки пріпейд-продукції (далі - ТМЦ):

- від 20.08.2012 № К 101-25 з ТОВ «Арт-Прадайз»,

- від 01.03.2012 №002/01/03 з ПП «Безпека-Комплекс»,

- від 01.03.2012 №001/01/03 з ПП «Юридична компанія «Форт»,

- від 04.06.2012 №004/04/06 з ТОВ «Компанія «Сельта».

Вказані договори є ідентичними за змістом. Відповідно до умов договорів покупець придбає пріпейд-продукцію з метою її подальшої реалізації третім особам у власній мережі через Термінал, застосовуючи Аутотенфікаційні дані при здійсненні кожної операції з продажу товару (п. 2.2 догоовру). Продавець (позивач) після отримання вартості товару здійснює відпущення товару через канали зв’язку Інтернет та в кінці звітного місяця отримує від покупця акт приймання-передачі товару або видаткову накладну (п. 4.3 Договору). Продавець має право контролювати кількість та асортимент проданого покупцем товару за допомогою ЕПС (електронно-процесингова система). Видаткова накладна формується на підставі даних ЕПС (п. 4.7. Договору).

Оскільки ТМЦ відповідно до умов спірних договорів реалізувався через канали зв’язку Інтернет, посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність складських приміщень, транспортних засобів не є доказом «фіктивності» таких правочинів.

В ході виконання умов договору сторонами було складено видаткові та податкові накладні, рахунки коригування кількісних та вартісних показників, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати ТМЦ не заперечується податковим органом та підтверджується банківськими виписками, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, на вимогу суду, позивачем надано роздруківку з ЕПС (електронно-процесингової системи) по кожному контрагенту за перевіряємий період, яка долучена до матеріалів справи.

З наданої позивачем роздруківки ЕПС (електронно-процесингової системи) вбачається, час, дата та номер ТМЦ, що були реалізована контрагентами позивача по кожній продажі.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов’язання за договором між позивачем та ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта» виконувались сторонами у повному обсязі, придбаний у позивача ТМЦ вказаними контрагентами було реалізовано кінцевому споживачу.

Викладений в акті перевірки висновок про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві ТМЦ ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним та правомірним.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта» не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес”АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних вказаними контрагентами податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №92426552209 від 04.07.2014 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Як зазначено вище, грошові кошти на загальну суму 4 562 993 грн.. не є фінансовою допомогою, такі грошові кошти надійшли від ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта» за ТМЦ, що були реалізовані в ході виконання спірних договорів.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи, що вказує на невірність висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов’язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 04.07.2014 №92526552209.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Прадайз», ПП «Безпека-Комплекс», ПП «Юридична компанія «Форт», ТОВ «Компанія «Сельта», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карт Пей” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2014 №92426552209, №92526552209 прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда