Постанова № 40274583, 19.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2014 року № 826/7947/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. п розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 до Головного управління статистики у Київській області Державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Борозенця Олександра Вікторовича Державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Скоріної Олени Миколаївни терті особи без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області, садівницьке товариство «Бучанка» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Головного управління статистики у Київській області, державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Борозенець Олександра Вікторовича, державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Скоріної Олени Миколаївни, терті особи без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області, садівницьке товариство «Бучанка» про визнання протиправними дій по реєстрації змін до статуту садівницького товариства «Бучанка» від 11.06.2013 від 25.04.2013, внесенню відомостей про юридичну особу садівницьке товариство «Бучанка» 22.04.2013; скасування державної реєстрації садівницького товариства «Бучанка» 22.04.2013, скасування державної реєстрації змін до установчих документів від 11.06.2013 №13571050003003206, від 25.04.2013 №13571050002003206; зобов'язання виключити з ЄДРПОУ дані про садівницьке товариство «Бучанка».

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб ат фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів СТ «Бучанка» не було подано зареєстрованого належним чином оригіналу статуту СТ «Бучанка». Крім того, позивачі зазначають, що всі документи було подано нелегітимним головою СТ «Бучанка», оскільки її повноваження закінчились 15.05.2012.

Відповідачі - державні реєстратори виконавчого комітету Ірпінської міської ради Борозинець О.В., Скоріна О.М. - заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та клопотали про вирішення справи за їх відсутності.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління юстиції у Київській області - надала суду письмові пояснення по суті позовних вимог та клопотала про вирішення справи за її відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - садівницького товариства «Бучанка» - в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2013 включено відомості до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про садівницьке товариство «Бучанка».

Також, 25.04.2013 за номером 13571050002003206 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СТ «Бучанка».

В подальшому, 11.06.2013 за номером 13571050003003206 також проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СТ «Бучанка».

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року (надалі - Закон №755-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №755-IV державний реєстратор від імені Держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №755-IV державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

- проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- проводить резервування найменувань юридичних осіб;

- передає органам державної статистики (далі - органи статистики), державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб;

- формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ (крім реєстраційних справ юридичних осіб, зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону). Якщо кількість державних реєстраторів у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації становить три і більше осіб, зберігання реєстраційних справ забезпечує відповідна посадова особа структурного підрозділу (відділу, управління), який створюється для організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи державних реєстраторів;

- оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного державного реєстру;

- проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців;

- проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями;

- звертається до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;

- здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них;

- вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду;

- здійснює облік одержаного ним від заявника електронного документа та направляє заявнику підтвердження факту одержання електронного документа, проводить необхідні реєстраційні дії у випадках, передбачених цим Законом, та надсилає заявнику відповідний документ у вигляді електронного документа і на паперовому носії. У разі наявності підстави для відмови у проведенні державної реєстрації заявникові надсилається відповідне повідомлення в електронній формі;

- проводить у випадках, передбачених цим Законом, спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

- здійснює інші дії, передбачені цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із частиною другою Прикінцевих положень Закону про реєстрацію (в редакції Закону від 15.05.2003) державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР.

Верховною Радою України 1 липня 2010 року за № 2390 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» (далі - Закон № 2390).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2390 цей Закон набирає

чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто 3 березня 2011 року.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004

року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР.

Судом встановлено, що юридичну особу СТ «Бучанка» було зареєстровано 10.01.1983, отже спірні правовідносини підпадають під дію норм Закону № 2390.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання норм згадуваних положень Закону головою правління СТ «Бучанка» для включення відомостей до Єдиного державного реєстру було подано державному реєстратору: реєстраційну картку про включення відомостей про юридичну особу.

Щодо посилання позивачів, що головою правління СТ «Бучанка» не було подано для включення відомостей до Єдиного державного реєстру державну реєстратору оригіналу статуту СК «Бучанка» в редакції, затвердженій в 1982 році, суд зазначає, що Закон №2390 та Закону №755-IV не вимагають подання державному реєстратору для включення відомостей до Єдиного державного реєстру оригіналу статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону №755-IV для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно зі ст. 30 Закону №755-IV державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 Закону №755-IV підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

- встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Частиною 3 ст. 8 Закону №755-IV установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Як вбачається з опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» юридична особа СТ «Бучанка» 25.04.2013 надала наступні документи:

- реєстраційну картку,

- рішення про внесення змін до установчих документів (примірник оригіналу),

- статут,

- нову редакцію установчих документів (два примірники),

- копію квитанції.

Щодо твердження позивачів, що документи подані від імені СТ «Бучанка» подано нелегітимним головою правління СТ «Бучанка», суд зазначає, що в матеріалах справи наявна копію витягу з протоколу №1 засідання правління СТ «Бучанка» від 15.05.2010, згідно якого головою СТ «Бучанка» обрана ОСОБА_9

Зі змісту статуту СТ «Бучанка» в редакції 1982 року, вбачається, що правління обирає зі свого складу голову, заступника, казначея та секретаря (п. 31).

Позивачами не надано належних доказів обрання головою СТ «Бучанка» іншої особи (не ОСОБА_9.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 на час подання державним реєстраторам документів була головою правління СТ «Бучанка», тобто уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про внесення змін до статуту СТ «Бучанка» було прийнято на загальних зборах СТ «Бучанка» від 19.05.2012 (протокол №4), присутніми було 52 члена СТ «Бучанка» (за - 46 осіб, проти - 6 осіб, утримавшихся- не має).

Зі змісту статут СТ «Бучанка» в редакції 1982 року вбачається, що СТ «Бучанка» об'єднує 80 членів (п. 3). Загальні збори являються такими, що відбулись при наявності 2/3 загальної численності учасників товариства. Рішення приймаються загальною більшістю голосів при відкритому голосуванні (п. 28).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про внесення змін до статуту СТ «Бучанка» було прийнято на загальних зборах СТ «Бучанка» від 19.05.2012 (протокол №4) є належним в розумінні ст. 29 Закону №755-IV рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджені зміни до установчих документів для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що документи подані 25.04.2013 для реєстрації змін до статуту СТ «Бучанка» відповідають вимогам ч. 1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а відтак позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації змін до установчих документів від 25.04.2013 №13571050002003206 є необґрунтованими.

Крім того з опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» юридична особа СТ «Бучанка» 11.06.2013 надала наступні документи:

- реєстраційну картку,

- рішення про внесення змін до установчих документів (ксерокопію),

- статут,

- нову редакцію установчих документів (два примірники),

- копію квитанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішення про внесення змін до статуту СТ «Бучанка» було прийнято на засіданні правління СТ «Бучанка» від 08.06.2013 (протокол №13).

Проте, зі змісту статуту СТ «Бучанка» в редакції від 25.04.2013 вбачається, що загальні збори товариства розглядають та вирішують наступні питання: затверджують статут товариства, вносять до нього зміни та доповнення, приймають інші рішення щодо діяльності товариства (п. 6.5).

Суд зауважує, що статутом СТ «Бучанка» в редакції від 25.04.2013 не надано повноважень правлінню СТ «Бучанка» приймати рішення про внесення змін до статуту.

З огляду на викладене, протокол правління СТ «Бучанка» від 08.06.2013 не є рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджені зміни до установчих документів в розумінні ст. 29 Закону №755-IV для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Отже, документи подані головою правління СТ «Бучанка» не відповідають вимогам ч. 1 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в частині надання рішення про внесення змін до установчих документів.

Щодо позивних вимог до Головного управління статистики у Київській області щодо зобов'язання виключити з ЄДРПОУ відомості про СТ «Бучанка», суд зазначає, що такі вимоги є похідними, правомірність дій державного реєстратора щодо включення до ЄДРПОУ відомостей про СТ «Бучанка», як наслідок, свідчить про необґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивачів, що головою правління СТ «Бучанка» до державних реєстраторів було надано підроблений статут СТ «Бучанка» в редакції 1982 року, суд зазначає, що постановою РУ ГУ МВС України від 24.06.2014 закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (підробка статуту СТ «Бучанка»).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є членами СТ «Бучанка». ОСОБА_10 та ОСОБА_4, хоча і є членами СТ «Бучанка» проте позивачами ні в позовній заяві, ні під час судового вирішення справи не зазначено які саме права, свободи та інтереси безпосередньо позивачів порушено відповідачами при проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» юридична особа СТ «Бучанка».

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, під час вирішення справи встановлено відсутність факту порушення прав позивачів, наявність чи відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідачів не впливає безпосередньо на права, свободи та інтереси позивачів тат не створює безпосередньо для позивачів обов'язків, а тому відсутні підстави для поновлення порушеного права, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда