Постанова № 40274474, 28.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ28 серпня 2014 р. Справа № 2а/0470/10042/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріМофа І.В. за участю: представника позивача представника відповідача Тронько В.В. Задоя А.В., Балаян А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрострой" про стягнення заборгованості у розмірі 1 844 505,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.08.2011 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 819 780грн. 00коп. та податку на прибуток підприємств в розмірі 1 024 725грн. 00коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення № 0001272320 та № 0001262320 від 05.07.2011 року прийняті позивачем у зв'язку із здійсненням розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Ухвалою від 10.08.2011 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 26.10.2011 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішення у адміністративній справі № 2а/0470/8752/11.

Ухвалою суду від 29.07.2014 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду замінено позивача його правонаступником - Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив про те, що податкові вимоги станом на день звернення позивача з позовом до суду, тобто 09.08.2011 року, відповідачу не направлялись, а була направлена лише 26.08.2014 року.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що відповідачем порушено процедуру стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: станом на день подання позову до суду відповідач не направляв відповідачу податкову вимогу.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

З 23.05.2011 року по 10.06.2011 року позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Днепрострой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки позивачем складено Акт від 20.06.2011 року № 218/231/30602474, у якому зазначено про заниження відповідачем податку на прибуток, занижено податок на додану вартість.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001272320 на суму основного зобов'язання з податку на додану вартість 655 824,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 163 956,00 грн. та № 0001262320 від 05.07.2011 року на суму основного зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 819 780,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 204 945,00 грн. у зв'язку із здійсненням розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Правомірність податкових повідомлень рішень № 0001272320 та № 0001262320 від 05.07.2011 року підтверджена ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 року по справі № 2а/0470/8752/11, копія якої знаходиться у матеріалах справи, та яка набрала законної сили станом на 24.06.2014 року.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) передбачено право органів державної податкової служби звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Згідно з пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) право, передбачене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, надається головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

При вирішенні питання про наявність у органів державної податкової служби в особі їх керівників права звертатися з 1 січня 2011 до 1 січня 2013 року з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін судам варто виходити з такого.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

Норма підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) надає органу державної податкової служби право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Водночас при реалізації зазначеного права необхідно враховувати кореспондування приписів підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) України з іншими нормами, а саме із змістом статей 39, 54 та 58 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду).

Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається послідовний алгоритм дій органу державної податкової служби з визначення платникові податків податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін. Цей алгоритм передбачає такі обов'язкові етапи, як проведення перевірки та винесення за її результатами окремого податкового повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошових зобов'язань внаслідок використання звичайних цін.

У разі оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення платником податків або несплати визначеної в ньому суми таке повідомлення-рішення вважається відкликаним. І лише після цього керівник органу державної податкової служби звертається з позовом до платника податків про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Виходячи з викладеного, звернення керівника органу державної податкової служби з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін. При цьому обов'язковою передумовою для звернення із розглядуваним позовом є відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на підставі пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Отже, право органів державної податкової служби, визначене підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду), може бути реалізоване виключно як завершальний етап загальної процедури з визначення платникові податків податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін і лише в разі відкликання податкового повідомлення-рішення, винесеного в порядку пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України.

Тому звернення керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін окремо від порядку, врегульованого статтею 39 Податкового кодексу України, є неможливим.

Водночас згідно з пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України стаття 39 Податкового кодексу України набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Натомість із 1 січня 2011 року є чинними інші норми Податкового кодексу України, що регулюють порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків.

Так, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Як випливає зі змісту наведеної норми, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Не становлять винятку і випадки виявлення порушення правил застосування звичайних цін.

Таким чином, у силу приписів статей 54 та 58 Податкового кодексу України податковий орган повинен надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення, в якому буде визначено суму грошових зобов'язань, яка підлягає сплаті внаслідок порушення правил застосування звичайних цін у податковому обліку.

При цьому за нечинності приписів статті 39 Податкового кодексу України (в редакції станом на день звернення з позовом до суду) податкове повідомлення-рішення, винесене щодо платника податків за результатами застосування звичайних цін, не може бути відкликане в разі його оскарження. Отже, такі податкові повідомлення-рішення можуть зберегти свою чинність після процедури адміністративного оскарження чи судового розгляду. Відповідно може бути підтверджено дійсність сум, визначених платнику податків таким податковим повідомленням-рішенням. Ці суми підлягатимуть обов'язковій сплаті в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Додаткове звернення за таких умов керівника податкового органу з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін може призвести до подвійного виконання того самого податкового обов'язку.

При цьому імперативність норм статей 54 та 58 Податкового кодексу України виключає застосування податковим органом способу визначення грошових зобов'язань внаслідок застосування звичайних цін на свій розсуд - чи то шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, чи то шляхом безпосереднього звернення з позовом на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Тому податкове повідомлення-рішення обов'язково повинно бути надіслане (вручене) платникові податків у разі порушення ним правил застосування звичайних цін.

Із набранням чинності 1 січня 2013 року статті 39 Податкового кодексу України подвійне спонукання до виконання платником податків того самого податкового обов'язку (подвійної сплати сум, визначених внаслідок того самого порушення правил застосування звичайних цін) є неможливим, оскільки в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що при цьому виноситься, є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу, пред'явленого на підставі підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Ураховуючи викладене, до 1 січня 2013 року у податкових органів в особі їх керівників відсутнє право звертатися з позовом до платника податків щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Натомість відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, до набрання чинності статтею 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тому визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін повинно здійснюватися в загальному порядку. Відповідно податковий орган при встановленні порушень платником податків правил застосування звичайних цін повинен надіслати (вручити) такому платникові податків податкове повідомлення-рішення, як це передбачено статтями 54 та 58 Податкового кодексу України. У разі несплати суми грошового зобов'язання, визначеного в такому повідомленні-рішенні та узгодженого в установленому порядку, відповідна сума підлягатиме стягненню як податковий борг згідно з нормами глави 9 Податкового кодексу України.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в листі від 14.06.2012 року № 1500/12/13-12 «Щодо звернення керівників органів державної податкової служби з позовами про нарахування та сплати податкових зобов'язань».

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач не направляв відповідачу податкову вимогу станом на день звернення з позовом до суду, тобто до 09.08.2011 року.

Позивач сформував податкову вимогу лише 26.08.2014 року № 868-25 та направив її відповідачу 26.08.2014 року.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Оскільки позивачем не дотримано процедуру стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: не направлено податкову вимогу на момент звернення з позовом до суду, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2014 року

Суддя С.В. Златін