Рішення № 40273083, 20.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11127/14 20.08.14

За позовом Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль"

про стягнення 60 044,95 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Закірова Г.Є. (за довіреністю від 19.05.2014);

Матвіїв О.І. (за довіреністю від 19.05.2014);

від відповідача: Король С.О. (за довіреністю від 20.05.2014).

В судовому засіданні 20 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

05.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н б/д Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" про стягнення 60 044,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 02.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 21.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 21.07.2014 оголошено перерву до 20.08.2014 об 11:30.

05.08.2014 представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності згідно ст. 267 Цивільного кодексу України.

В судове засідання, призначене на 20.08.2014, з'явились представники сторін та надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 між Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (далі за текстом - ДП "УТЛЦ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УПІ-Магістраль" (далі за текстом - ТОВ "УПІ-Магістраль") було укладено Договір №1106/216-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями (далі за текстом - Договір).

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що Договором визначено, зобов'язання відповідача з оплати за послуги виконується на умовах попередньої оплати. При цьому, Договір містить вказівку на подію, з настанням якої необхідно виконати зобов'язання - здійснити попередню оплату, а саме факт замовлення замовником послуги.

Позивач зазначає, що замовник зобов'язаний самостійно розраховувати та вносити суму попередньої оплати виходячи з обсягу замовлених послуг.

ДП "УТЛЦ" наголошує на тому, що належним чином виконав умови Договору, що підтверджується відповідними Актами наданих послуг.

Однак, на думку позивача, відповідачем було допущено прострочення грошового зобов'язання за Договором, а саме несвоєчасно здійснено оплату послуг з організації перевезень за Договором.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 60 044,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у позовній заяві, звернувся до суду із відзивом, відповідно до якого вважає позов безпідставним та необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач посилається на те, що при співставленні змісту (даних) Актів наданих послуг з інформацією про розрахунки та заборгованість можливо встановити, що на дату складення та підписання Акту наданих послуг і відповідно дату прийняття наданих послуг заборгованості за них не було, а тому підстави для нарахування пені відсутні. Також, відповідач посилається на те, що повністю та своєчасно виконував свої зобов'язання зі здійсненню передоплати за замовлені послуги. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано доказів дійсної наявності заборгованості і правильності даних для проведення розрахунків.

Окрім того, 05.08.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності згідно ст. 267 Цивільного кодексу України.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2012 між ДП "УТЛЦ" (основний виконавець) та ТОВ "УПІ-Магістраль" (замовник) було укладено Договір №1106/216-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 1 за Договором про організацію перевезень вантажів основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у напіввагонах власності співвиконавців.

Згідно з п.2.2.5. Договору замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за попередні періоди) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) основного виконавця №26039146294 у банку ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" МФО 322959, код за ЄДРПОУ №34619229 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок основного виконавця.

Також, п.2.2.7. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником, відповідно до розділу 3 Договору.

Розділом 3 вказаного Договору передбачено порядок проведення розрахунків між сторонами та вартість послуг. Зокрема, п.3.2. визначено, що оплата послуг відповідно до Договору здійснюється сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п.3.4.1. загальна ціна Договору визначається сторонами в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Так, у відповідності до п.1.1. Протоколу погодження договірної ціни, вартість (ціна) послуг з організації перевезення вантажів замовника згідно з наданими заявками по кожному вагону включає в себе: тариф на перевезення вантажу в межах України, встановлений Збірником тарифів, для вагонів парку залізниць, який складається з інфраструктурної складової для вагонів парку залізниць та вагонної складової (при перевезенні вантажів на особливих умовах - тариф збільшується відповідно до положень Збірника тарифів, як для вагонів парку залізниці).

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору, в матеріалах справи наявні відповідні Акти, зокрема: №6 від 30.06.2012, №7 від 31.07.2012, №9 від 30.09.2012, №10 від 31.10.2012, №12 від 31.12.2012, №11 від 30.11.2012.

Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 01.11.2012 відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання за Договором, а саме несвоєчасно здійснено оплату послуг з перевезень, через що виникла дебіторська заборгованість, яка станом на 22.12.2012 складала 710 012,91 грн. та 29.05.2013 була погашена. Наявність вказаної заборгованості та її оплати підтверджується відповідними матеріалами справи, зокрема: поясненням до угоди про перенесення грошових коштів вих.№148 від 04.03.2013, випискою по рахунку №26039146294 надана АБ "Експрес-Банк".

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.3. Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі виникнення заборгованості за надані послуги з організації перевезення вантажів, сторони сплачують пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась на адресу відповідача претензія №УТЛЦ-15/17 від 22.01.2014 про погашення боргу, а саме пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 60 044,95 грн.

Однак, станом на час розгляду справи, відповідач не сплатив суму пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення ТОВ "УПІ-Магістраль"виконання зобов'язань за договором, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як відомо з наявних матеріалів справи, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено позовні вимоги про застосування штрафних санкцій - стягнення пені.

Судом установлено, що позивачем нараховані штрафні санкції за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме пені за період з 01.11.2012 по 28.05.2013, яка складає 60 044,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04.03.2013 існувала заборгованість за відповідачем у сумі 710 012,91 грн.

Розмір відповідної заборгованості визначено позивачем починаючи з 22.12.2012, яка, в свою чергу, визнана відповідачем листом вих.№148 від 04.03.2012.

Окрім того, у відповідності до Пояснень до угоди про перенесення грошових коштів вих.№148 від 04.03.2013, існуюча за Договором заборгованість була визнана відповідачем та перенесена шляхом зарахування суми переплати по Договору №1041/125 від 16.04.2012.

Заборгованість у розмірі 710 012,91 грн. була сплачена відповідачем 29.05.2013, що підтверджується випискою по рахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 45 976,25 грн. за період з 22.12.2012 по 28.05.2013 (враховуючи погашення боргу у сумі 710 012,91 грн. 29.05.2013) з розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення710012.9122.12.2012 - 28.05.20131587.5000 %0.041 %*45976.25В частині ж стягнення пені за період з 01.11.2012 по 21.12.2012, то суд зазначає, що позивачем не доведено існування плаваючої заборгованості за вказаний період зважаючи на наявні в матеріалах справи Акти виконаних робіт, зокрема: №6 від 30.06.2012, №7 від 31.07.2012, №9 від 30.09.2012, №10 від 31.10.2012, №12 від 31.12.2012, №11 від 30.11.2012 і розмір наданих послуг за ними та з огляду на визнання відповідачем в листі вих.№148 від 04.03.2013 заборгованості в сумі саме 710 012,91 грн.

Також суд відмічає, що не приймається до уваги твердження відповідача про застосування строків позовної давності за період з 22.12.2012 по 28.05.2013, оскільки визнаний відповідачем у листі вих.№148 від 04.03.2013 розмір заборгованості в сумі 710 012,91 грн. визначений позивачем починаючи з 22.12.2012. Таким чином, строк позовної давності починається з 23.12.2012 та закінчується 23.06.2014, тобто після спливу 6 (шести) місяців та 1 (одного) року з огляду на вимоги ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся до суду 03.06.2014, про що свідчить відмітка поштового штемпеля на поштового конверту, направленого до суду разом з позовними матеріалами, за наслідками розгляду яких порушено провадження у справі №910/11127/14.

За таких обставин, нарахування пені за відповідний період відбувається в межах строків позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи все вищевикладене, з урахуванням того, що доказів сплати відповідачем пені станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, зважаючи на те, що погашення заборгованості у сумі 710 012,91 грн. відбулось 29.05.2013, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 45 976,25 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 398,93 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПІ - Магістраль" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 4-А, код ЄДРПОУ 36240675, р/р 26003301020215 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321737, ІПН 362406726531, свідоцтво №100156718) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Український транспортно-логістичний центр" (МСП 03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 34619229, р/р 26039146294 у ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк", МФО 322959) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пеню у сумі 45 976,25 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 25 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 398,93 грн. (одна тисяча триста дев'яносто вісім гривень 93 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.08.2014 р.

Суддя Ю.В. Цюкало