Ухвала суду № 40272297, 18.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 р.Справа № 818/1276/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 818/1276/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції у Сумській області, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року № 0000006691701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84418,75 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 18.11.2013 року по 29.11.2013 року Шосткинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 року № 826/17-0103-2124628226 (а.с.12-57).

Перевіркою встановлено, що, серед іншого, ФОП ОСОБА_1 порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виявилось у заниженні податку на додану вартість на загальну суму 67535,00 грн.

На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року № 0000006691701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84418,75 грн., в тому числі 67535,00 грн. основного платежу та 16883,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.58).

Такий висновок податкового органу зроблено за результатами дослідження господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Броксвіт".

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року № 0000006691701 таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ "Броксвіт" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 05.03.2012 року № 11 (а.с.66-69). Згідно п. 1.1 предметом договору є товар, визначений в видаткових накладних.

Позивачем надано суду видаткові накладні, згідно яких товар - меблі, передані покупцю (а.с.70-78, 92-100). Також позивачем надані податкові накладні, видані йому ТОВ "Броксвіт" (а.с.79-91).

На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надані товарно-транспортні накладні, при цьому повна адреса навантаження та розвантаження товару відсутня, міститься лише назва міста (а.с.101-117), докази укладення договору транспортування товару із перевізником відсутні.

Як вбачається із акту від 18.10.2013 року № 12/22-01-04/37958120 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Броксвіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року", у ТОВ "Броксвіт" відсутні власні торгівельні, офісні та складські приміщення. Посадові особи вказаного підприємства у здійсненні господарської діяльності участі не приймали, ТОВ "Броксвіт" господарських операцій не проводило, а лише використовувалось для прикриття незаконної діяльності третіх осіб, пов'язаної з ввезенням на митну територію України товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту по ланцюгу для інших суб'єктів господарювання, в тому числі ФОП ОСОБА_1 (а.с.216-231).

Судом встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (який функціонує відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень") містить вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2014 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 27.03.2014 року, складену в кримінальному провадженні № 3201407000000009 між старшим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Яремою В.П. та обвинуваченим ОСОБА_3, який у 2012 році був призначений на посаду директора ТОВ «Броксвіт».

Судом при розгляді даної кримінальної справи встановлено, що економічним результатом документального оформлення від імені ТОВ «Броксвіт» господарських операцій стало безпідставне завищення податкового кредиту та валових витрат підприємства - вигодонабувачам (матеріали, відносно яких виділені для податкової перевірки), що надавало їм змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість при слідуючих обставинах.

ТОВ «Броксвіт» на підставі фіктивного контракту з нерезидентом ALPHACOM TRADE LLP - (Великобританія) протягом 2012 року імпортовано ТМЦ на загальну фактичну вартість 20 055 980 грн. Згідно електронних копій ВМД ТОВ «Броксвіт» в період з 26.02.2012 по 13.12.2012 року здійснило імпортні операції, загальна фактурна вартість яких складає 20 055 980,22 грн., митна вартість імпортованих товарів - 30 858 207,00 грн.

Податковий кредит, сформований при сплаті ПДВ на митниці використовувався ТОВ «Броксвіт» для надання легальності безтоварним операціям з вигодонабувачами при перерахуванні коштів на розрахункові рахунки ТОВ «Броксвіт» для подальшого переведення їх у готівку. В період з 07.02.2012 по 31.12.2012 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5, використовуючи реквізити ТОВ «Броксвіт» провели з прихованням від бухгалтерського та податкового обліків фінансово-господарські операції на загальну суму 13,5 млн.грн., в результаті чого заподіяли велику матеріальну шкоду державі на суму 2 112 195 грн.

В подальшому з метою маскування незаконної діяльності підприємства 31.01.2013 року ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_3 внесли зміни до установчих документів ТОВ «Броксвіт», згідно яких змінено керівника та юридичну адресу підприємства.

Дані обставини підтверджуються витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого місцезнаходження ТОВ «Броксвіт» є м. Київ, вул. Новомостицька,25, а директором з 31.01.2013р. вже зазначено іншу особу ОСОБА_7 (а.с.187-188).

Згідно даного вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, тобто фіктивному підприємництві, зареєструвавши ТОВ "Броксвіт", внаслідок незаконної діяльності якого заподіяв велику матеріальну шкоду державі. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_3, зареєстрований директором ТОВ "Броксвіт", в господарській діяльності підприємства участі не приймав, а підприємство господарських операцій не проводило і використовувалось для прикриття незаконної діяльності третіх осіб, пов'язаної із ввезенням на митну територію України товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту по ланцюгу для інших суб'єктів господарювання (а.с.236-238).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином судом встановлено, що ТОВ "Броксвіт" було створено без мети здійснення господарської діяльності, використовувалось для отримання вигоди третіх осіб.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України , ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактичне переміщення товарів від ТОВ "Броксвіт" до ФОП ОСОБА_1 не здійснювалось, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів. Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 року № 0000006691701 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року по справі №818/1276/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 818/1276/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С. .