Постанова № 40272039, 20.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року 810/4822/14

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України у місті Херсоні (далі - позивач або УПФУ у м. Херсоні) звернулось до суду з адміністративним позовом до міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (далі - відповідач або ВДВС Білоцерківського МРУЮ), в якому просило скасувати постанову старшого державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ Такуєва О.В. від 17 квітня 2014р. ВП №44023222 про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий лист №101-102 від 11 червня 2013 р. про стягнення з ОСОБА_2 адміністративного штрафу та стягнути з ОСОБА_2 залишковий розмір штрафу у сумі 1700грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у міському відділі ДВС Білоцерківського МРУЮ перебувала постанова УПФУ у м. Херсоні №101-102 від 11 червня 2013р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, у виді штрафу у розмірі 1700грн. Постановою старшого державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ від 02 квітня 2014р. закінчено виконавче провадження, у зв'язку зі сплатою ОСОБА_3 боргу у сумі 1700грн. 07 липня 2014р. УПФУ у м. Херсоні звернулось до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій обґрунтувало необхідність проведення виконавчих дій, оскільки борг ОСОБА_3 було сплачено не в повному обсязі. За наслідком розгляду вищевказаної заяви, старшим державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 липня 2014р., з тих підстав, що виконавчий документ вже перебував на виконанні та був завершений у зв'язку зі сплатою боргу. Позивач вважає, що дана постанова є незаконною, та як наслідок підлягає скасуванню, з тих підстав, що державним виконавцем піл час її прийняття не враховано вимоги ст. 307-308 КУпАП.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2013 року начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Херсоні Рукавішніковою О.О. за наслідком розгляду протоколів №101 та №102 про адміністративне правопорушення, складених відносно головного бухгалтера ТОВ «Херсонський машинобудівний завод» ОСОБА_2, винесено постанову №101-102, якою ОСОБА_2 визнано винною у порушенні вимог п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1700грн.

Крім того, вказана постанова містить посилання на те, що з урахуванням положень частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП та примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби з правопорушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу в розмірі 3400 грн.

Оскільки, ОСОБА_3 в добровільному порядку штраф не сплатила, УПФУ у м. Херсоні звернулось із заявою до міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ у Київській області про примусове виконання постанови №101-102 від 11 червня 2013р.

02 квітня 2014р. старшим державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ Такуєвим О.В., на підставі п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання постанови №101-102 від 11 червня 2013р., у зв'язку з тим, що боржником сплачено борг у сумі 1700грн., що підтверджується платіжним дорученням №1995 від 12 листопада 2013р.

14 липня 2014р. УПФУ у м. Херсоні направило на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови №101-102 від 11 червня 2013р., мотивуючи тим, що боржником сплачено лише частину боргу у сумі 1700грн., та за ним рахується несплачена частина штрафу у розмірі 1700грн., яку необхідно стягнути в примусовому порядку.

За результатом розгляду вищевказаної заяви, 17 липня 2014р. старшим державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ у Київській області Такуєвим О.В. прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, з тих підстав, що даний виконавчий документ вже перебував на виконанні та завершений 02 квітня 2014р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ у м. Херсоні оскаржило її в судовому порядку.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, при винесенні оскаржуваної відповідачем постанови від 17 липня 2014р. ВП №44023222 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), головний державний виконавець міського відділу ДВС Білоцерківського МРУЮ керувався п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи свої дії тим, що виконавчий документ вже перебував на виконанні та завершений 02 квітня 2014р., згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку зі сплатою боргу у сумі 1700грн.

Так, пункт 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, якщо, зокрема, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною, чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 02 квітня 2014р. ВП №40100139 за виконавчим документом - постановою №101-102 від 11 червня 2013 року, виданої УПФУ у м. Херсоні, а отже вона є діючою.

Наявність вищенаведеної постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним погашенням боржником боргу, що не визнана незаконною та не скасована, виключає можливість здійснення виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що державний виконавець прийнявши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №44023222 від 17 липня 2014 року за наявності чинної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40100139 від 02 квітня 2014р. з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення за тим самим виконавчим документом, діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання ВДВС Білоцерківського МРУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №101-102 від 11 червня 2013р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Отже, суд приходить до висновку, що вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами згідно Закону України «Про виконавче провадження» є виключною компетенцією державних виконавців відділів Державної виконавчої служби, а відтак відсутні повноваження суду щодо зобов'язання ВДВС Білоцерківського МРУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення №101-102 від 11 червня 2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог, твердження позивача щодо протиправності рішення відповідача у судовому засіданні підтвердження не знайшли, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити управлінню Пенсійного фонду України у м. Херсоні в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.