Постанова № 40271116, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 серпня 2014 року 16 год. 15 хв. № 826/8611/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" до управління Укртрансінспекції у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" (далі - позивач) до управління Укртрансінспекції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 жовтня 2013 року № 005089, № 005090, № 005092 та від 16 жовтня 2013 року № 005139, № 005140 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваних рішень, а також відсутність з боку позивача порушень, що стали підставою для їх прийняття.

Ухвалою суду від 02 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

До суду 10 липня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про їх збільшення, оскільки представник позивача просить, окрім задоволення первинних вимог, також визнати протиправною та скасувати постанову від 04 червня 2013 року № 000560 про застосування фінансових санкцій (далі - оскаржуване рішення).

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 21 липня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

До суду 22 липня 2014 року через канцелярію від представника відповідача надійшли письмові докази, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Однак, буд-яких письмових заперечень проти позову у ході судового розгляду справи відповідачем до суду не подано.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року працівниками відповідача здійснено перевірки транспортних засобів позивача на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, результати яких оформлені актами перевірок № 001730, № 001962, № 001925, № 001829 та № 002120.

У ході перевірок виявлено, що позивачем допущено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт у частині оформлення протоколів перевірок та адаптації тахографів, а також порушення режиму праці та відпочинку водіїв.

На підставі викладеного, 04 червня, 08 та 16 жовтня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 60, ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, п. 1 якого визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є необхідними: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи також є необхідним дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Отже, протокол перевірки та адаптації тахографа не входить до переліку документів, які обов’язково мають бути в наявності у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Тобто, матеріалами справи у частині досліджених обставин не підтверджується порушення позивачем абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому протиправним є визначення позивачу адміністративно-господарських штрафів за відсутність у його водіїв вказаних документів.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує надані позивачем копії протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № 7065 від 13 березня 2013 року, № 7044 від 12 березня 2013 року, № 7064 від 13 березня 2013 року та № 1121 від 27 травня 2013 року.

Стосовно визначеного у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08 жовтня 2013 року № 005092 порушення режиму праці та відпочинку водія суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2, 6.2, 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

Отже, встановлення дотримання водієм режиму праці та відпочинку можливо лише шляхом перевірки вказаної документації, обов’язок ведення якої покладено на позивача, як перевізника, який використовує водіїв за наймом.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 08 серпня 2013 року № 001925, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову № 005092, працівниками відповідача вказану документацію не перевірено.

Як наслідок, суд прийшов до висновку про необґрунтованість встановленого відповідачем порушення позивачем абзацу 8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у частині недотримання режиму праці та відпочинку водія.

Стосовно позовної вимоги у частині оскаржуваної постанови № 000560, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова № 000560 обґрунтована відсутністю у водія позивача полісу обов’язкового особистого страхування.

Так, згідно з п. 3, 4 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959, кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Поряд з цим, поліс особистого страхування не входить до вище зазначеного переліку документів, які обов’язково мають бути в наявності у водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Тобто, матеріалами справи у частині досліджених обставин також не підтверджується порушення позивачем абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому протиправним є визначення позивачу фінансових санкцій за відсутність у його водія вказаного документу.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно процесуального строку для звернення позивача до суду з позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначає представник позивача та вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про наявність оскаржуваних рішень у червні 2014 року після отримання постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень №№ 43122333, 43122234, 43122382, 43122201, 43122418 та 43504467. Викладену обставину відповідачем не спростовано.

Отже, позивачем дотримано передбачений КАС України строк для звернення до суду з позовом, а тому у суду відсутні підстави для залишення його без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин, враховуючи факт не висловлення відповідачем своєї правової позиції стосовно заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Промвпровадження" до управління Укртрансінспекції у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову від 04 червня 2013 року № 000560 про застосування фінансових санкцій, а також постанови Управління Укртрансінспекції у місті Києві від 08 жовтня 2013 року № 005089, № 005090, № 005092 та від 16 жовтня 2013 року № 005139, № 005140 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин