Постанова № 40271111, 21.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 липня 2014 року 13 год. 58 хв. № 826/13541/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 21 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 30 травня 2013 року № 0000444120 (далі - оскаржуване рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 18 червня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 20 червня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 23 червня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 14 липня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної їм юридичної оцінки.

Для правильного вирішення справи необхідно дослідити облікову картку (зворотний бік) платника податків та встановити, чи обліковувався за позивачем податковий борг станом до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 03 червня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 травня 2013 року складено акт № 515/41-20/30019775 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток за І півріччя 2010 року, за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за ІІ квартал 2011 року, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, за ІІІ-IV квартали 2011 року по філії Управління з переробки газу та газового конденсату; за І квартал 2011 року по філії ГУ "Укргазпромгеофізика"; за І квартал 2011 року по філії УКРНДІГАЗ; за І квартал 2011 року, за ІІ-ІІІ квартали 2011 року по філії БУ "Укрбургаз" (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, у ході перевірки встановлено порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акту перевірки, 30 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, а саме у сумі 657060,58 грн.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 03 червня 2014 року зазначено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючим органом правомірно змінено призначення платежу платника податків за податковими зобов'язаннями у рахунок спати податкового боргу з податку на прибуток.

Відповідно до ПК України, на відміну від Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, які сплачує платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного самим платником податків.

Тобто, ПК України та Закон по-різному регулюють порядок погашення податкового боргу, наявного у платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, контролюючий орган має право застосовувати п. 87.9 ст. 87 ПК України тільки до погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності ПК України (після 01 січня 2011 року). До податкового боргу, який виник до 01 січня 2011 року, норми ПК України не застосовуються.

У ході нового розгляду справи, за результатами дослідження облікової картки платника податків - позивача та розрахунку штрафних санкцій за порушення п. 126.1 ст. 126 та п.п. 6, 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, судом з'ясовано, що податковий борг позивача утворився до набрання чинності ПК України, тобто до 01 січня 2011 року.

Зокрема, штраф у розмірі 20 % позивачу нараховано за затримку сплати грошового зобов'язання за І півріччя 2010 року у розмірі 262735,90 грн. та за 2010 рік у розмірі 3022562,00 грн. (262735,90 грн. + 3022562,00 грн.)*20% = 657059,58 грн.) та за І квартал 2011 року у розмірі 01,00 грн.

У п. 7.7. ст. 7 Закону, закріплений принцип рівності бюджетних інтересів.

Зокрема, згідно із зазначеною нормою, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти.

Тобто, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань та погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6, пп. 3.8 п. 3 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З викладеного вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, контролюючий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування контролюючим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

До того ж, законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, із системного аналізу викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про протиправність зарахування відповідачем сплаченого позивачем податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу, який виник до 01 січня 2011 року.

Згідно з ч.ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладених норм та обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30 травня 2013 року № 0000444120, яким публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 9397130,00 грн. (Дев'ять мільйонів триста дев'яносто сім тисяч сто тридцять гривень 00 копійок) зобов'язано сплатити 20 % штрафу у розмірі 657060,58 грн. (Шістсот п'ятдесят сім тисяч шістдесят гривень п'ятдесят вісім копійок) з податку на прибуток приватних підприємств.

3. Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 30019775) здійснений ним судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2014 року