Постанова № 40271094, 21.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 липня 2014 року 14 год. 26 хв. № 826/8751/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 21 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 червня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29 травня 2014 року № 0000133710 та № 0000143710 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 23 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, поданих до суду 10 липня 2014 року через канцелярію. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем за результатами виявлення у ході перевірки позивача порушень ним норм податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 25 квітня по 19 травня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 19 травня 2014 року складено акт № 530/28-10-37-20/35442481 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- завищено податковий кредит за січень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 37286,00 грн. та за лютий 2014 року на суму ПДВ у розмірі 24237,00 грн., чим порушено п. 33.1 ст. 33, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року у розмірі 24237,00 грн., чим порушено п.п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України;

- занижено бюджетне відшкодування за лютий 2014 року у розмірі 103128,00 грн. при відображенні позивачем у податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, чим порушено п.п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 29 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0000133710, яким позивачу збільшено бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 103128,00 грн.; № 0000143710, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 24237,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 24 квітня 2014 року № 423, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача 25 квітня 2014 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Позивачем 20 березня 2014 року подано відповідачу податкову декларацією з ПДВ за лютий 2014 року разом із додатками з урахуванням уточнюючих розрахунків, відповідно до якої, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації, за лютий 2014 року склало 4449262,00 грн., сума бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме січень 2014 року, склала 5293603,00 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень-лютий 2014 року є перевищення обсягів придбання над обсягами продажу товарів.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, виявлено включення позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий 2014 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою податкових декларацій з ПДВ за січень, лютий 2014 виявлено, що позивачем подано заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) з відповідним порушенням, а саме до складу податкового кредиту включено не зареєстровані податкові накладні, перша подія по яких сталася у періоді іншому, ніж звітний.

Зокрема, до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 включено податкові накладні, видані:

- товариством з обмеженою відповідальністю "Адмірал": від 25 грудня 2013 року № 349 на суму 14914,20 грн., у тому числі ПДВ - 2485,70 грн. (договір поставки від 01 січня 2012 року № П1678);

- товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафрост": від 17 грудня 2013 року № 410364 на суму 120725,65 грн., у тому числі ПДВ - 20120,94 грн. (договір поставки від 01 січня 2012 року № П3256);

- приватним підприємством "СВ-ІМПЕКС КО": від 26 грудня 2013 року № 1443 на суму 88076,40 грн., у тому числі ПДВ - 14679,40 грн. (договір поставки від 01 січня 2012 року № П3320).

До податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 включено податкову накладну, видану приватним підприємством "АВЕН-ЄЗЄР", від 31 грудня 2013 року № 35 на суму 148800,00 грн., у тому числі ПДВ - 24800,00 грн. (договір від 29 листопада 2013 року № 29/11/13 про надання послуг).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Враховуючи викладену норму, позивач мав право подати заяву зі скаргою на контрагента разом із податковою декларацією з ПДВ за грудень 2013 року , тобто тоді, коли виписані податкові накладні, чого не зроблено.

Позивач мав змогу перевірити дані на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних та подати скаргу у разі відсутності реєстрації податкової накладної разом із податковою декларацією з ПДВ за грудень 2013 року, однак, позивач даним правом не скористався.

Згідно з п. 198.2 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, покупець товарів/послуг - позивач мав право подати заяву зі скаргою на постачальника, який не зареєстрував накладну, разом із податковою декларацією з ПДВ за звітний податковий період, у якому складено податкову накладну.

Стосовно доводів позивача про те, що віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних та можливістю скористатися таким правом у межах 365-денного строку із дати виписки податкових накладних надано ПК України, суд зазначає наступне.

У листі Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року № 1120/7/15-3417-22 зазначено, що до податкового кредиту платник податку може включити суми ПДВ по тих податкових накладних, щодо яких одночасно виконані такі умови (у разі дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених Кодексом): оформлені відповідно до вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379; зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних; отримані в порядку, визначеному Кодексом; взяті на облік згідно з правилами податкового та бухгалтерського обліку.

Тобто, враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту протягом 365-днів по податковій накладній, яка не відповідає вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України.

За переконанням відповідача, порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкової накладної є винятком із загального правила та не дає можливості віднесення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних у межах 365-денного строку.

Відповідно до п.п. 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з декларацією за лютий 2014 року загальна сума ПДВ, сплачена позивачем за товари/послуги постачальникам, склала 5293603,00 грн. Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ склала 5396731,00 грн.

Відповідно до пп. "а" п. 200.4, п.п. 200.6, 200.14 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг .

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З викладених норм вбачається, що позивачем занижено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2014 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, із системного аналізу викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування рішення відповідача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" (ідентифікаційний код 35442481) решту судового збору у розмірі 1438,04 грн. (Одна тисяча чотириста тридцять вісім гривень чотири копійки) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 30 липня 2014 року