Ухвала суду № 40271009, 19.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 р.Справа № 638/19600/13-а

Головуючий 1 інстанції: Омельченко К.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба

про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті заборгованості по грошовій компенсації замість невиданого на день звільнення речового майна,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, яка полягає у невиплаті заборгованості по грошовій компенсації замість невиданого позивачу на день звільнення речового майна; стягнути з Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на користь позивача заборгованість по грошовій компенсації замість невиданого позивачу на день звільнення речового майна, як відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Харківському університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на посаді начальника кафедри інженерно-авіаційного факультету, у військовому званні - полковник. Наказом Міністра оборони України від 09.10.13 р. № 335 позивач був звільнений з військової служби у запас з правом носіння військового одягу, та з 29.10.13 р. виключений зі списків особового складу Університету наказом начальника Університету від 29.10.13 р. № 246.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначив, що як військовослужбовець, який проходить військову службу і на якого поширюється дія вказаного Закону, його повинно було бути забезпечено за рахунок держави речовим майном відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм. Позивач зазначив, що він забезпечувався речовим майном, але не в повному обсязі, у зв'язку з чим на момент звільнення з військової служби утворилася заборгованість по речовому майну в натурі, що і стало підставою для зверхня позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку про їх безпідставність.

Відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. При цьому порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються КМУ з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (у редакції, яка діяла до 11.03.00 р.) дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно. Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» № 328-V від 03.11.06 р. ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була викладена в новій редакції та доповнена п. 2 ст. 9-1, яким визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається КМУ. Згідно п. 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 01.01.07 р.

Однак, дія зазначеного вище п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 р. Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена. Лише після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.08 р. № 10рп/2008 положення п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням ч. 2 ст. 152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення цього рішення.

Між тим колегія суддів зазначає, що положення ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не розповсюджуються на позивача, оскільки регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі і не можуть бути застосовані до військовослужбовців, звільнених з військової служби. Вказані положення Закону не передбачають також виплату заборгованості по речовому майну військовослужбовцям звільненим зі служби, про що правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.

Право військовослужбовців на отримання зазначеного виду забезпечення до 17.02.00 р. регулювалось виключно Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Після зазначеної дати отримання військовослужбовцями, звільненими зі служби, грошової компенсації за не отримане речове майно законодавством не передбачено.

Посилання позивача на постанову КМУ № 1444 від 28.10.04 р. «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» є безпідставними, оскільки нею визначений порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Також колегія суддів зазначає, що аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 04.12.12 р. № 21-345а12 та 19.03.13 р. № 21-38а13 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на момент звернення військовослужбовців щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а п. 27 Положення про речове забезпечення в цьому випадку не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.05.2014р. по справі № 638/19600/13-а за позовом ОСОБА_2 до Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті заборгованості по грошовій компенсації замість невиданого на день звільнення речового майна - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26.08.2014 року.