Постанова № 40270684, 15.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2014 року 15:09 № 826/9262/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.06.2014р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.06.2014р. №86226552201, №86326552201 та №86426552201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті правомірно.

В судовому засіданні 30.07.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» за результатами якої 05.06.2014р. складено акт №487/26-55-22-01/32827892 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п.п. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 408 803грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 27 076грн., 2-3 квартал 2011 року - 58 617грн., 2-4 квартал 2011 року - 81 968грн., 2012 рк - 197 597грн., 2013 рік - 129 238грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 1 533 101грн.; ст. 185, п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1 129 516грн., у тому числі за квітень 2011 року - 2481грн., травень 2011 року - 7013грн., червень 2011 року - 13654грн., липень 2011 року - 5531грн., серпень 2011 року - 12201грн., вересень 2011 року - 13262грн., жовтень 2011 року - 360229грн., листопад 2011 року - 14958грн., грудень 2011 року - 9001грн., січень 2012 року - 11518грн., лютий 2012 року - 12028грн.,, березень 2012 року - 13138грн., квітень 2012 року - 32761грн., травень 2012 року - 21556грн., червень 2012 року - 13649грн., липень 2012 року - 64430грн., серпень 2012 року - 1162грн., вересень 2012 року - 37039грн., жовтень 2012 року - 18410грн., листопад 2012 року - 22940грн., грудень 2012 року - 33781грн., січень 2013 року - 23615грн., лютий 2013 року - 35243грн., березень 2013 року - 39428грн., квітень 2013 року - 26292грн., травень 2013 року - 46388грн., червень 2013 року - 43993грн., липень 2013 року - 24079грн., серпень 2013 року - 25478грн., вересень 2013 року - 9594грн., жовтень 2013 року - 65221грн., листопад 2013 року - 34042грн., грудень 2013 року - 25401грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 20.06.2014р. прийняті податкові повідомлення - рішення №86226552201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 490 512грн., в тому числі основний платіж - 408 803грн. та штрафні (фінансові) санкції - 81 709грн.; №86326552201, яким зменшено позивачеві суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 533 101грн. та №86426552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 682 701грн., в тому числі основний платіж - 1 129 516грн. та штрафні (фінансові) санкції - 276 593грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Фудмаркет» укладені договори про надання рекламних послуг від 24.01.2011р. №24579, від 01.06.2011р. №6512/364118, від 01.01.2013р. №576367, з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» укладені договори про надання послуг №У142 від 20.06.2007р., від 01.01.2012р. №У142, від 01.01.2013р. №У142, з ТОВ «ДЦ Україна» укладені договори про надання послуг від 02.03.2009р. №35/12, від 03.01.2013р. №4811/223/12, від 04.01.2013р. №100/13/415/5, від 18.12.2013р. №390/ДЛ, з ТОВ «Білла-Україна» укладено договір про надання послуг №302487/13 від 01.01.2013р., з ТОВ «Сумарта ЛТД» договір про надання послуг від 02.01.2011р. №204-ПР, від 01.01.2013р. №1313-ПР, з ТОВ «РУШ» укладено договір про надання послуг від 21.04.2008р. №56-М, з ТОВ «Еко» - від 01.03.2011р. №2859Е, від 01.02.2012р. №5512/2953Е, від 02.01.2013р. №108/13, з ДП «Фуршет-Центр» від 01.03.2012р. №РПФЦ000411, від 08.02.2013р. №РФЦ015796.

В податковому обліку суми по вказаним вище договорам відображенні у складі валових витрат, нарахована сума ПДВ на підставі податкових накладних, віднесена до складу податкового кредиту, у відповідних звітних періодах.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (Постачальник) та вказаними вище контрагентами (Покупці) укладені договори поставки панчішно - шкарпеткових виробів.

Підтвердження виконання умов даних договорів є складені між сторонами акти виконаних робіт та податкові накладні, а також документи, що підтверджують оплату наданих послуг.

Посилання відповідача на те, що віднесення витрат по придбанню послуг по просуванню, а саме з маркетингу, передпродажній підготовці по товару, до складу витрат на збут є правомірними лише у випадку, якщо сторонами передбачено надання таких послуг у договорі поставки, якщо ж між сторонами укладений окремий договір на надання маркетингових послуг (у т.ч. передпродажна підготовка товару), то витрати по придбанню послуг з просування, а саме з маркетингу, передпродажній підготовці по товару, заборонено відносити до складу витрат на збут, суд зазначає наступне.

Згідно статті 254 Господарського кодексу України, договором поставки регулюються відносини щодо постачання товару, а саме виключно щодо умов передачі однією стороною - постачальником у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товару та зобов'язання покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Законодавством не передбачена можливість/необхідність зазначення в договорі поставки положень щодо надання/замовлення сторонами додаткових послуг.

У зв'язку з цим, з метою ефективного просування товару та збільшенню обсягів продажу товару позивачем з ТОВ «Фудмаркет», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «ДЦ Україна», ТОВ «Білла-Україна», ТОВ «Сумарта ЛТД», ТОВ «РУШ», ТОВ «Еко», ДП «Фуршет-Центр» укладені вищевказані договори маркетингових послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що надання послуг з маркетингу, передпродажній підготовці товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує жодного нормативно - правового акту, який би заборонив або обмежував таку діяльність.

Крім того, думка відповідача відносно неправомірності віднесення витрат по придбанню послуг по просуванню, а саме маркетингу, передпродажній підготовці щодо товару, який був поставлений вищевказаним контрагентам за договорами поставки і відповідно права власності на товар перейшло до покупця, до складу витрат на збут, є необґрунтованим та суперечить нормам діючого законодавства України.

Відповідно до п.п. 14.1.108, п.14.1 ст. 14 ПК України послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) та п. «г» пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, згідно якого платник має право включати до складу витрат на збут витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України №123 від 15.02.2012 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат» рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. У зв'язку з чим вбачається, що позивач мав повне право відносити витрати по просуванню, а саме з маркетингу, передпродажній підготовці щодо товару, які йому надавалися, до витрат на збут.

Положенням пп. 14.1.36 ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отримані від контрагентів послуги згідно договорів про надання маркетингових послуг були прямо і безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю Товариства, направлені на підтримування стабільного рівня реалізації товарів та збільшення обсягів реалізації товарів і отримання доходу.

З вищевикладеного вбачається, що ПК України не пов'язує можливість віднесення до витрат платника податку витрат на маркетингові послуги з належністю товару платнику на праві власності у момент надання маркетингових послуг платнику стосовно такого товару.

Крім того, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 року по справі №2а-10080/10/1070 зазначено: «Посилання податкового органу на те, що відповідні операції з просування товарів здійснюються покупцем (торгівельною мережею) у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, не спростовує їх економічну цінність саме для позивача. Адже хоча діяльність з просування товарів у торговельних мережах названих контрагентів передбачає і їх економічний інтерес у зростанні торгового обороту, однак просування певного конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника). Слід також зазначити, що чинне податкове законодавство не пов'язує можливість обліку витрат з метою оподаткування прибутку з наявністю або відсутністю права власності на товари, щодо яких здійснюються відповідні дії, що тягнуть такі витрати. А відтак суди цілком обґрунтовано визнали незаконним виключення податковим органом з податкового обліку Товариства витрат (у тому числі по сплаті ПДВ) на оплату послуг з просування його товарів зазначеними контрагентами».

Таким чином, позивачем були виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для включення до складу витрат на збут витрати на придбання послуг по просуванню, а саме з маркетингу, передпродажній підготовці по товару, формування витрат та нарахування податкового кредиту, тому ним правомірно віднесено до складу витрат на збут витрати по придбанню послуг по просуванню, а саме з маркетингу, передпродажній підготовці щодо товару у сумі 3 510 619грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (Дистриб'ютор) та ТОВ "УКРАЇНСЬКА ПАНЧІШНА КОМПАНІЯ» (Постачальник) укладено дистриб'юторський договір № 2711 від 01.07.2011 року, згідно якого ТОВ «УКРАЇНСЬКА ПАНЧІШНА КОМПАНІЯ» здійснює постачання позивачу товару (панчішно - шкарпеткових виробів).

Договором визначене поняття «партія товару» та вказана видаткова накладна, товаросупровідний документ:

- п. 2.2 «Товар передається окремими партіями згідно умов даного Договору»;

- п. 3.1 «...Асортимент конкретної партії товару визначається в письмовому Замовленні Дистриб'ютора, згідно п. 5.3 даного договору та у відповідній видатковій накладній»;

- п. 5.1. «Товар поставляється на умовах: відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010. На умовах ЕХW товар поставляється на складі Постачальника за адресою відповідно до оформлених Замовлень та/або видаткових документів. Можлива поставка товару на умовах DDР товар поставляється на склад Покупця за адресою відповідно до оформлених Замовлень та/або видаткових документів...»;

- п. 5.2. «Поставка товару здійснюється окремими партіями. Партією вважається товар поставлений за окремою видатковою накладною»;

- п. 5.7. «Право власності та всі ризики на товар переходять від Постачальника до Дистриб'ютора з моменту фактичної передачі товару Дистриб'ютору та підписання Сторонами оформленої належним чином накладної»;

- п. 7.1. «Якість та кількість партії товару перевіряється Дистриб'ютором у момент її отримання згідно видаткової накладної та сертифікатом якості».

Таким чином, партією товару є товар поставлений Постачальником Дистриб'ютору за окремою видатковою накладною.

З Акту перевірки судом вбачається, що до складу податкового кредиту позивачем включено суму ПДВ на загальну суму 710 063грн.

На думку податкового органу податкові накладні, виписані ТОВ "УКРАЇНСЬКА ПАНЧІШНА КОМПАНІЯ» не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується, з наступних підстав.

Законодавство передбачає можливість складання податкової накладної на повне або часткове постачання товарів (п. 201.7 статті 201 ПК України).

Абз. 8 п.201.10 Податкового кодексу України, закріплено, що відсутність факту реєстрації податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України закріплено, що Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року, понад 500 тисяч - з 1 квітня 2011 року, понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Отже обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у жовтні 2011 року підлягали податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість становила понад 100 тисяч гривень. Так, в даному випадку в жовтні 2011 року були виписані наступні податкові накладні: №420 від 26.10.2011 року на загальну суму 52 466,88 грн. (сума ПДВ становить 8 574,48 грн.), №419 від 26.10.2011 року на загальну суму 29 376,00 грн. (сума ПДВ становить 4 896,00 грн.), №416 від 26.10.2011 року на загальну суму 112 320,00 грн. (сума ПДВ становить 18 720,00 грн.), №417 від 26.10.2011 року на загальну суму 511 194,96 грн. (сума ПДВ становить 85 199,16 грн.), №392 від 12.10.2011 року на загальну суму 542 420,64 грн. (сума ПДВ становить 90 403,44 грн.), №443 від 05.10.2011 року на загальну суму 140 918, 40 грн. (сума ПДВ становить 23 486,40 грн.), №380 від 05.20.2011 року на загальну суму 560 370,42 грн. (сума ПДВ становить 93 395,04 грн.), №381 від 05.20.2011 року на загальну суму 17 280,00 грн. (сума ПДВ становить 2 880,00 грн.), №391 від 12.10.2011 року на загальну суму 98 496,00 грн. (сума ПДВ становить 16 416,00 грн.

З вищенаведеного вбачається, що сума податку на додану вартість в жодній податковій накладній виписаній у липні 2011 року не перевищує суму понад 100 тисяч гривень.

Отже обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у травні 2012 року, квітні 2012 року, липні 2012 року підлягали податкові накладні, у яких сума податку на додану вартість становила понад 10 тисяч гривень.

В травні 2012 року були виписані наступні податкові накладні: №11668 від 15.05.2012 року на загальну суму 31 979,04 грн. (сума ПДВ становить 5 329,84 грн.), №11667 від 15.05.2012 року на загальну суму 36 528,06 грн. (сума ПДВ становить 6 088,06 грн.).

В квітні 2012 року були виписані наступні податкові накладні: №11683 від 24.04.2012 року на загальну суму 47 907,20 грн. (сума ПДВ становить 7 984,53 грн.), №11639 від 24.04.2012 року на загальну суму 28 308,80 грн. (сума ПДВ становить 4 718,13 грн.).

В липні 2012 року були виписані наступні податкові накладні: №11772 від 20.07.2012 року на загальну суму 55 128,42 грн. (сума ПДВ становить 9 188,07 грн.), №11771 від 20.07.2012 року на загальну суму 12 617,40 грн. (сума ПДВ становить 2102,90 грн.), №11759 від 13.07.2012 року на загальну суму 5 531,10 грн. (сума ПДВ становить 921,85 грн.), №11754 від 13.07.2012 року на «^ загальну суму 36 316,80 грн. (сума ПДВ становить 6 052,80 грн.), №11758 від 13.07.2012 року на загальну суму 54 033,36 грн. (сума ПДВ становить 9 005,56 грн.), №11748 від 11.07.2012 на загальну суму 4 452,60 грн. (сума ПДВ становить 742,10 грн.), №11737 від 04.07.2012 року на загальну суму 30 700,08 (сума ПДВ становить 5 116,68 грн.), №11738 від 04.07.2012 року на загальну суму 34 151,10 грн. (сума ПДВ становить 5 681,85 грн.), №11749 від 11.07.2012 року на загальну суму 21561,05 грн. (сума ПДВ становить 3 593,51 грн.), №11751 від 11.07.2012 рою,- на загальну суму 51 070,20 грн. (сума ПДВ становить 8 511,70 грн.), №11750 від 11.07.2012 року на загальну суму 2 605,20 грн. (сума ПДВ становить 434,20 грн.)

З вищенаведеного вбачається, що сума податку на додану вартість в жодній податковій накладній виписаній у травні 2012 року, квітні 2012 року, липні 2012 року не перевищує суму понад 10 тисяч гривень.

Таким чином, виходячи з вказаного, податкові накладні, враховуючи дати їх оформлення не підлягали обов'язковій реєстрації у згаданому реєстрі, а тому позивачем не було порушено норм законодавства.

Натомість, в Акті перевірки та у відповіді на заперечення на акт перевірки товарність та реальний характер господарської операції з ТОВ «УКРАЇНСЬКА ПАНЧІШНА КОМПАНІЯ» відповідачем під сумнів не ставився, зауваження щодо оформлення первинних документів - відсутні, порушень у їх оформленні відповідачем не встановлено, вказані податкові накладні містять все необхідні реквізити (відповідачем не заперечувалося), а тому є належно складеними, що в свою чергу свідчить про те, що позивач мав повне право на включення до податкового кредиту по податку на додану вартість суму сформовану на підставі таких податкових накладних.

Законодавством чітко визначений обов'язок продавця товарів не лише видавати податкову накладну, оформлену належним чином, а й реєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Але, при цьому п.п. підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, яку саме податкову накладну платники ПДВ - продавці повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/78231/12 за позовом ТОВ «Мак Хаус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, та ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/9991/74519/12 від 30 січня 2013 року у справі за позовом ТОВ «Торговий дім «Енерговугілля» до Державної податкової служби у Донецькій області.

Таким чином, суд приходить до висновку про не правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень від 20.06.2014р. №86226552201, №86326552201 та №86426552201, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українсько-Італійське спільне підприємство «Екотекстиль» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.06.2014р. №86226552201, №86326552201 та №86426552201.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.08.2014р.

Суддя В.В. Амельохін