Постанова № 40270657, 14.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/244

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

14 серпня 2014 року 11:42 № 826/9900/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування постанов ВП №41842747 від 19.06.2014 р., ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПАТ "УПСК" або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - В ДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві або відповідач), з наступними позовними вимогами:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Городня Г.Ю щодо винесення постанов від 19.06.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 41842747.

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Городня Г.Ю від 19.06.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 41842747.

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Городня Г.Ю від 19.06.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженні № 41842747.

- стягнути з відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві судовий збір у розмірі 75,27.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/9900/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 13.08.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 13 ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

При цьому, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606).

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньою Г.Ю. за результатами розгляду наказу № 910/24873/13, виданого 28.01.2014 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ПАТ "УПСК" на користь ПАТ «СК «Соверен» боргу в сумі 5 220,25 грн., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2014 № 41842747 (Т. 1, арк. 65), якою було встановлено позивачу 7-денний термін з моменту винесення постанови для добровільного виконання.

Крім цього, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньою Г.Ю. за результатами розгляду наказу № 910/24873/13, виданого 28.01.2014 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ПАТ "УПСК" на користь ПАТ «СК «Соверен» боргу в сумі 5 220,25 грн., було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2014 № 41842747 (Т. 1, арк. 72), на підставі якої відповідачем були виведені в окреме провадження постанови від 19.06.2014 № 41842747 про стягнення з боржника (ПАТ "УПСК") виконавчого збору в розмірі 522,03 (Т. 1, арк. 70) та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн., оскільки В ДВС Подільського РУЮ у м. Києві на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання судового рішення, у зв'язку з чим було витрачено: конвертів (20*0,50) на суму 10,00 грн.; марки (25*1,50) на суму 37,50 грн.; постанова з реєстра державного виконавця та користування ЄДРВП (25*1,34) на суму 33,50 грн.; виготовлення 1 екз. документів (заправка картриджу 0,52 та 1 лист паперу 0,07*29) на суму 17,11 грн. (Т. 1, арк. 13).

Вважаючи винесені постанови від 19.06.2014 № 41842747 про стягнення з боржника (ПАТ "УПСК") виконавчого збору в розмірі 522,03 та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 5, ст. 12 Закону № 606, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 41 Закону № 606 визначено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно ст. 32 Закону № 606, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої на виконання положень Закону № 606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5).

Так, відповідно до п. 3.13.2 Інструкції № 512/5, у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606, відповідно до цього Закону, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Проте, як було встановлено судом, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2014 № 41842747, якою позивачу встановлювався семиденний термін з моменту винесення постанови для добровільного виконання закінчувався 11.02.2014, була лише 24.03.2014 скерована на адресу товариства, тобто з порушенням п. 5 ст. 25 Закону № 606, яким передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, відповідно до копії поштового конверту з відтиском поштового відправлення (Т. 1, арк. 8), а також інформації розміщеної на офіційної сайті УДППЗ «Укрпошта» - відстеження пересилання поштового відправлення № 04208 0305106 1 (Т. 1, арк. 78).

Крім цього, відповідно до інформації розміщеної на офіційної сайті УДППЗ «Укрпошта» - відстеження пересилання поштового відправлення № 04208 0305106 1 підтверджуються посилання позивача про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2014 № 41842747 лише 25.03.2014, що унеможливлювало боржника добровільно сплатити суму боргу у термін до 11.02.2014, так як ця дата минула ще на момент скерування вищевказаної постанови на адресу товариства, що грубо порушує законні права сторони у виконавчому провадженні.

У зв'язку з даними обставинами, 27.03.2014 ПАТ "УПСК" було направлено на адресу В ДВС Подільського РУЮ у м. Києві цінним листом з описом вкладення заяву про відкладення провадження виконавчих дій на строк до 10-ти робочих днів з дня отримання постанови, що яка була отримана 02.04.2014 за уповноваженою особою довіреністю - Харитотенко, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист № 04080 1082073 0 з поштовим відтиском штемпеля 27.03.2014, копією фіскального чеку від 27.03.2014 та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04080 1082073 0 (Т. 1, арк. 9-13).

Проте, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньою Г.Ю протиправно не виноситься постанова у відповідності до положень ч. 1 ст. 35 Закону № 606, якою передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Крім цього, судом було встановлено, що із копій матеріалів виконавчого провадження № 41842747, які надійшли до суду 13.08.2014, вбачається про відсутність заяви позивача про відкладення провадження виконавчих дій на строк до 10-ти робочих днів з дня отримання постанови, що яка була отримана 02.04.2014 за уповноваженою особою довіреністю - Харитотенко.

Враховуючи, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.02.2014 № 41842747 ПАТ "УПСК" отримало лише 25.03.2014, позивач 31.03.2014, тобто на 4 робочий день (без урахувань вихідних) з дня отримання даної постанови добровільно сплатив борг в розмірі 5 220,26, згідно платіжного доручення № 39190 від 31.03.2014 (Т. 1, арк. 19), які в той же день, а саме: 31.03.2014 надійшли на депозитний рахунок В ДВС Подільського районного управління юстиції в м. Києві, згідно розпорядження відділу від 17.06.2014 № 612/6 про перерахування коштів на користь стягувача ПАТ «СК «Соверен» (Т. 1, арк. 67).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач виконав рішення суду про виплату боргу в строк наданий боржнику чинним законодавством.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно п. 3.7.4 Інструкції № 512/5, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Проте, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві всупереч нормам чинного законодавства не виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 та лише 20.06.2014 виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження № 41842747, а постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2014 виводить в окремі провадження, що суперечить порядку, визначному п. 3.7.4 Інструкції № 512/5.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону № 606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону № 606, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом, виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на викладене вище вбачається, що винесенні постанови від 19.06.2014 № 41842747 про стягнення з боржника (ПАТ "УПСК") виконавчого збору в розмірі 522,03 та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн. є протиправним, а тому підлягають скасуванню, оскільки примусове виконання ще не було розпочато, а заборгованість була сплачена позивачем добровільно.

Враховуючи, що відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних постанов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанов від 19.06.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 41842747.

3. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 19.06.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 41842747.

4. Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 19.06.2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженні № 41842747.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 75,27 грн. (сімдесят п'ять грн.27 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова