Постанова № 40270587, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/239

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року 15:48 № 826/9919/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов,

за участі представників сторін:

представник позивача: Рогожа К.М.;

представник відповідача: не прибув,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати Постанову ВП № 41928133 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2014 р.

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 41928133 про стягнення з боржника виконавчого збору від.19.06.2014 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014 року суддею Бояринцевою М.А позовну заяву у справі № 826/9919/14 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

22 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла заява з підтвердженням сплати судового збору.

01 серпня 2014 року адміністративну справу № 826/9919/14 було передано на повторний автоматичний розподіл справ, у зв'язку з перебуванням судді Бояринцевої М.А. у тривалій відпустці та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2014 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.08.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 13 ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

При цьому, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606).

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньою Г.Ю. за результатами розгляду виконавчого листа № 2-2373/2013, виданого 04.02.2014 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 287 504,11 грн., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2014 № 41928133 (Т. 1, арк. 9), якою було встановлено позивачу 7-денний термін з моменту винесення постанови для добровільного виконання.

Крім цього, старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві Городньою Г.Ю. за результатами розгляду виконавчого листа № 2-2373/2013, виданого 04.02.2014 року Десяннським районним судом м. Києва про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 287 504,11 грн., було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.06.2014 № 41928133 (Т. 1, арк. 15), на підставі якої відповідачем були винесені постанови від 19.06.2014 № 41928133 про стягнення з боржника (ПАТ «СК «АХА Страхування») виконавчого збору в розмірі 28 750,41 (Т. 1, арк. 11) та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн., оскільки В ДВС Подільського РУЮ у м. Києві на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання судового рішення, у зв'язку з чим було витрачено: конвертів (20*0,50) на суму 10,00 грн.; марки (25*1,50) на суму 37,50 грн.; постанова з реєстра державного виконавця та користування ЄДРВП (25*1,34) на суму 33,50 грн.; виготовлення 1 екз. документів (заправка картриджу 0,52 та 1 лист паперу 0,07*29) на суму 17,11 грн. (Т. 1, арк. 13).

Вважаючи винесені постанови від 19.06.2014 № 41928133 про стягнення з боржника (ПАТ «СК «АХА Страхування») виконавчого збору в розмірі 28 750,41 та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 5, ст. 12 Закону № 606, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 41 Закону № 606 визначено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно ст. 32 Закону № 606, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої на виконання положень Закону № 606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5).

Так, відповідно до п. 3.13.2 Інструкції № 512/5, у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606, відповідно до цього Закону, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Проте, як було встановлено судом, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року було відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування та було зупинено виконання судового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.09.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15.01.2014, на підставі яких було видано виконавчий лист № 2-2373/2012 від 04.02.2014, до закінчення розгляду касаційної скарги.

Крім цього, позивачем на адресу відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 17.02.2014 було скероване клопотання про зупинення виконавчого провадження № 41928133 від 10.02.2014 разом з копією ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року про відкриття касаційного провадження роздрукованої з реєстру судових рішень з проханням надіслати копію постанови про зупинення виконавчого провадження (Т. 1, арк. 16 -18), а 26.02.2014 представником позивача через відділ прийому документів відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві було здано аналогічне клопотання про зупинення виконавчого провадження № 41928133 від 10.02.2014 вх. № 1487/26ЦВ разом з копією ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року про відкриття касаційного провадження (Т. 1, арк. 22-23).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону № 606, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 606, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Проте, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві в супереч нормам чинного законодавства не було винесено відповідну постанову про зупинення виконавчого провадження.

Крім цього, приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" 28.04.2014 було отримано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 про відхилення касаційної скарги позивача та залишення без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.09.2013 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15.01.2014, яке відповідно до поштового штампу на конверті лише 24.04.2014 було скеровано на адресу товариства (Т. 1, арк. 28-32).

Враховуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014, ПАТ «СК «АХА Страхування» 06.05.2014 було сплачено виплату боргу в розмірі 287 504,11 грн. на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2014, що підтверджується копією платіжного доручення від 06.05.2014 № 106 235 з відміткою банка (Т. 1, арк. 33), а тому 08.05.2014 товариством на адресу В ДВС було скеровано клопотання про закінчення ВП № 41928133, у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення разом з копією платіжного доручення від 06.05.2014 № 106 235 та з проханням надіслати копію постанови про зупинення виконавчого провадження на адресу ПАТ.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач виконав рішення суду про виплату боргу в семиденний термін з моменту винесення постанови про відкриття ВП № 41928133 від 10.02.2014, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року про відкриття касаційного провадження, яка є обов'язковою до виконання, повинно було б бути зупинено виконавче провадження, а тому і строк для добровільного виконання був зупинений.

Крім цього, згідно копії поштового конверту № 0104318176248 (Т. 1, арк. 32) ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 лише 24.04.2014 була скерована на адресу товариства та 28.04.2014 була отримана представником позивач за довіреністю, згідно інформації на сайті УДППЗ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень (http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/OperationList.aspx).

Згідно копії платіжного доручення № 106 235 позивач здійснив оплату боргу 06.05.2014, тобто на 5-й день (11.02.2014 - 1-й день, з 12.02.2014 - зупинено провадження, з 29.04.2014 (позивач дізнався про необхідність сплати боргу) - 2-й день, 01.05.2014 - 04.05.2014 (вихідні дні), 05.05.2014 - 4-й день,) для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно п. 3.7.4 Інструкції № 512/5, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Проте, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві всупереч нормам чинного законодавства не виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі клопотання боржника до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 та лише 20.06.2014 виносить відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження № 41928133, а постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 19.06.2014 виводить в окремі провадження, що суперечить порядку, визначному п. 3.7.4 Інструкції № 512/5.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону № 606, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону № 606, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом, виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

З огляду на викладене вище вбачається, що винесенні постанови від 19.06.2014 № 41928133 про стягнення з боржника (ПАТ «СК «АХА Страхування») виконавчого збору в розмірі 28 750,41 та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 98,11 грн. є протиправним, а тому підлягають скасуванню, оскільки примусове виконання ще не було розпочато, а заборгованість була сплачена позивачем добровільно.

Враховуючи, що відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних постанов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 19.06.2014 № 41928133 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору від.19.06.2014 р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн.70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова