Постанова № 40270569, 12.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2014 року 11:15 № 826/8419/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Темп Один»

до

Севастопольської митниці Міндоходів,

Головного управління Державної казначейської служби в м. Севастополі,

Херсонської митниці Міндоходів

про

визнання неправомірними та скасування рішень від 12.11.2013р. та від 13.11.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Темп Один» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Севастопольської митниці Міндоходів (далі по тексту – відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби в м. Севастополі (далі по тексту – відповідач-2) та Херсонської митниці Міндоходів (далі по тексту – відповідач-3) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні або пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №123030000/2013/00190 від 12.11.2013р.; визнання протиправним та скасування рішення відповідача – 1 про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013р. №123000002/2013/000122/2 та стягнення з Державного бюджету України шляхом безперечного списання Головним управлінням Державної казначейської служби в м. Севастополі з відповідних бюджетних рахунків на користь позивача (код ЄДРПОУ 35557898) надмірно сплачену суму ввізного мита у розмірі 10 282,20грн. і ПДВ у розмірі 70 604,40грн., всього – 80 886,60грн.

Згідно з статтею 12 Закону України від 15.04.2014, № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд: адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Київським апеляційним адміністративним судом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №535-р від 04.06.2014р. «Про реорганізацію деяких територіальних органів Міністерства доходів і зборів України» Кримську та Севастопольську митниці Міністерства доходів і зборів реорганізовано шляхом їх приєднання до Херсонської митниці Міністерства доходів і зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення прийняті неправомірно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачі заперечення проти позову не надали, про час, місце та дату слухання справи повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 09.07.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2013 року з метою митного оформлення товару - інжир сушений, без додавання цукру, без консервантів, без ароматизаторів, без ГМО, придатний для безпосереднього вживання в їжу, урожаю 2013 р., ваговий - 24 000 кг, у тому числі: розмір №8 - 8000,00 кг; розмір №9 - 16000,00 кг, виробництва «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI», країна виробник -Туреччина (надалі - Товар), поставленого за контрактом № 737 від 11.03.2013 р. і Специфікаціями до Контракту, складеного між Приватним підприємством «Темп Один» і «BOYRAZOGLU TARIM TICARET VE SANAYI LTD. STI» (Туреччина), умови постачання - СРТ Севастополь Україна (Інкотермс 2000), декларантом до Севастопольській митниці була надана вантажна митна декларація № 123030000/2013/004720 від 12.11.2013 р., згідно якої було заявлено до декларування і випуску у вільне звернення товар, митна вартість якого складала по інвойсу № 13704 від 23.10.2013 р. - 59 600,00 дол. США (у тому числі розмір №8 - 2,55 дол. США/1 кг, розмір №9 - 2,45 дол. США/1 кг), що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентні 476382,80 грн.

Позивачем до вантажної митної декларації були додані документи, а саме: декларація митної вартості, калькуляція, складена виробником відносно митної вартості товару б/н від 25.10.2013р., згідно якої детально визначені числові значення складових митної вартості товару у відповідних вартостях згідно інвойсу; зовнішньоекономічних товар (контракт) №737 від 11.03.2013р.; рахунок – фактура (інвойс) №13704 від 23.10.2013р.; накладна СМR №6387 від 08.11.2013р.; Коносамент MOLU25920029213 від 30.10.2013р.; Прайс-лист виробника від 18.10.2013р.; сертифікати на підтвердження якості товару; митна декларація країни відправлення 13343100ЕХ188161 від 24.10.2013р.; Висновок ДП «Держзовнішінформ» №11/1138 від 11.11.2013р.

В той же час, Севастопольською митницею Міндоходів 13.11.2013р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №123000002/2013/000122/2 та 12.11.2013р. прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації №123030000/2013/00190.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ст. 49 МК України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності в документах, на думку суду можуть вважатися відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що не надано основних документів, які підтверджують митну вартість.

Зокрема, митний орган зазначає, що інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; переклад на державну мову коносаменту від 30.10.2013р. № MOLU25920029213. Декларант також відмовився від надання додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 МКУ, що підтверджують митну вартість: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями щодо відповідності вартості товарів кон’юнктури ринку, та інформація біржових організацій вартості товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації.

У відповідності до вимог ст. 254 Митного кодексу України, п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 N 631, необхідно надати повний переклад документів (всіх граф) на державну мову України. Переклад повинен бути виконаний та засвідчений особою яка має на це відповідні повноваження, та мати відповідне засвідчення ідентичності перекладу та тексту документу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями щодо відповідності вартості товарів кон'юнктурі ринку, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації.

Разом з тим, позивачем не було надано митному органу додаткових документів, які витребовував відповідач.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю коригування відповідачем митної вартості ввезених позивачем товарів.

Оскільки, митному органу не були надані всі документи, станом на дату прийняття рішення про коригування митної вартості, позивачем який був належним чином проінформований про наявність не надання основних документів, що підтверджують митну вартість товару, то відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 13.11.2013р. №123000002/2013/000122/2.

Щодо вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від №123030000/2013/00190 від 12.11.2013р., суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки скасування такої картки жодних правових наслідків для позивача не несе.

В частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України шляхом безперечного списання Головним управлінням Державної казначейської служби в м. Севастополі з відповідних бюджетних рахунків на користь позивача (код ЄДРПОУ 35557898) надмірно сплачену суму ввізного мита у розмірі 10 282,20грн. і ПДВ у розмірі 70 604,40грн., всього – 80 886,60грн., суд відмовляє в її задоволені, оскільки вона є похідною вимогою від первинних.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству «Темп Один» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.08.2014р.

Суддя В.В. Амельохін