Постанова № 40270481, 07.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2014 року № 826/10026/14

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20 червня 2014 року № 10929-25

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні, (далі також - компанія, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі також - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 20 червня 2014 року № 10929-25, якою позивачу визначено суму податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 385 865, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення відповідача у зв'язку зі сплатою компанією, на момент його прийняття, всієї суми узгоджених податкових зобов'язань.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржувана податкова вимога була прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на викладені в запереченнях проти адміністративного позову обставини.

У судове засідання, призначене на 06 серпня 2014 року, представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, 06 серпня 2014 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача, в якому він просив проводити розгляд справи за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти її розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене та відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкову вимогу № 10929-25, якою від позивача вимагається сплатити суму податкового боргу з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 2 385 865, 01 грн., що утворилась станом на 19 червня 2014 року

Не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є зареєстрованим платником податків, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП від 13 серпня 2008 року.

Згідно положень п. 160.8 статті 160 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 статті 57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

З наданого позивачем розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2012 рік вбачається, що дохід компанії за 2012 рік склав 30 878 443, 00 грн., тобто суму, що перевищує 10 мільйонів грн.

Таким чином, у 2013 році позивач був платником авансових внесків з податку на прибуток.

Аналогічна ситуація має місце і в 2014 звітному році, оскільки згідно розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2013 рік, дохід компанії за вказаний період склав 41 879 824, 00 грн.

Необхідно зазначити, що наведене положення п. 57.1 статті 57 ПК України, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05 липня 2012 року № 5083-VI, набрало законної сили 01 січня 2013 року, в той час як форма розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, була затверджена наказом Міністерства фінансів України № 610 лише 25 червня 2013 року.

У зв'язку з зазначеним, позивачем самостійно розраховано авансові внески на 2013 рік листом № 591 від 08 лютого 2013 року, що був отриманий відповідачем 11 лютого 2013 року.

Відповідно до зазначеного розрахунку, загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за 2012 рік складала 2 604 425, 00 грн., як наслідок, з урахуванням положень абз. 4 п. 57.1 статті 57 ПК України, авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2013 року - лютому 2014 року, був розрахований позивачем в сумі 217 035, 00 грн.

На підтвердження сплати вказаних коштів у зазначений період, позивачем було долучено до матеріалів справи виписки з свого банківського рахунку, за результатами дослідження яких суд приходить до висновку про сплату компанією авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 2 604 425, 00 грн.

25 лютого 2013 року позивачем було подано до податкового органу розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента за 2013 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 2 387 150, 00 грн., а авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні 2014 року - лютому 2015 року, склав 198 929, 00 грн.

У період з березня по червень 2014 року всі суми таких розрахованих авансових внесків були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справі виписками з банківського рахунку компанії.

Відповідно до положень абз. 1 п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Виходячи з аналізу зазначених положень ПК України та наданих компанією виписок з банківського рахунку, суд приходить до висновку про сплату позивачем сум авансових внесків з податку на прибуток за період з березня 2013 року по червень 2014 року в передбачені положеннями ПК України строки.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача зазначав про те, що сума заборгованості з податку на прибуток була встановлена позивачу у зв'язку з вчасною несплатою ним відповідних авансових внесків, а оскільки в подальшому сума такої заборгованості також сплачена не була, позивачу було нараховано пеню в розмірі 64 084, 99 грн.

Між тим, оскільки з встановлених судом вище обставин справи не вбачається наявності за позивачем податкової заборгованості з податку на прибуток, такі твердження податкового органу є необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує інформацію, наведену в наявній в матеріалах справи довідці про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, виданій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 30 травня 2014 року за № 9537/10/26-59-25-01-12, відповідно до якої, станом на 30 травня 2014 року, у позивача відсутня заборгованість зі сплати платежів до бюджету.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В контексті зазначеного, згідно п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи зазначене вище та оскільки, на момент прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги, позивачем було сплачено всі суми авансових платежів, визначені ним самостійно в розрахунках оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, у передбачені законодавством строки, суд вважає встановленим факт відсутності у компанії заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, в межах досліджуваних судом по даній справі обставин.

Як наслідок, відповідач не мав передбачених п. 59.1 статті 59 ПК України підстав для надсилання позивачу оскаржуваної податкової вимоги № 10929-25 від 20 червня 2014 року, а тому вона визнається судом протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було доведено правомірності прийнятого ним рішення

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 128, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.», що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.» в Україні, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20 червня 2014 року № 10929-25 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 червня 2014 року № 10929-25.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк