Постанова № 40269572, 26.08.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 року Справа №904/2941/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М . - доповідача,

суддів: Кощеєва І.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Валярі М.Г.

За участю представників сторін:

від ПАТ "Родовід Банк": Сизонов О.С., довіреність № 12 від 09.01.14;

від ТОВ "Індустріал Білдінг Компані": Биковський М.Ю., довіреність № б/н від 01.03.14;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року у справі №904/2941/14

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані", м.Дніпропетровськ

до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року у справі №904/2941/14 (суддя Примак С.А.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено засідання суду, визнано обов'язковою явку голови ліквідаційної комісії у судове засідання, копію ухвали направлено ДПІ Красногрвардійського району ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Ухвала мотивована тим, що зборами учасників товариства боржника прийнято рішення про ліквідацію товариства, підстави для відмови у порушенні провадження відсутні, надано проміжний ліквідаційний баланс, з якого видно, що станом на 01.03.2014 року заборгованість становить 1 403 687,32 грн., грошові кошти та матеріальні активи відсутні, що свідчить про наявність ознак неплатоспроможності, на підставі чого порушено провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Не погодившись з ухвалою господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернулось публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що зазначена в оскаржуваній ухвалі сума кредиторської заборгованості є неточною, оскільки, на думку скаржника, насправді вона складає 262 973 521,70 грн. Відповідно до Договору іпотеки №22.1/01-З.1-10 від 14.01.2010 року в іпотеці Банку перебуває нерухоме майно, розташоване у м.Дніпропетровську по вул.Дзержинського, 23, а також прості іменні акції, емітовані «Відкритим акціонерним товариством «Український науково-дослідний інститут інформації та техніко-економічних досліджень металургії», проте в ухвалі зазначено, що основні засоби відсутні.

Скаржник зазначає, що:

- заява про порушення справи про банкрутство не містить назви Банку як кредитора та найменування інших кредиторів;

- на порушення ст. 60 ГК України ліквідаційна комісія не повідомила Банк про свою ліквідацію. Проміжний ліквідаційний баланс не може бути взято до уваги, оскільки в ньому відсутні вказівки про майно та нерухомість чи інші активи.

Ухвала, на думку скаржника, має бути скасована, а заява про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані" має бути повернута скаржнику.

22.08.2014 року та 26.08.2014 року від боржника та від арбітражного керуючого надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала господарського суду винесена у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

26.08.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати оскаржувану ухвалу. Представник боржника заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду залишити без змін.

Арбітражний керуючий Левченко В.В. не з'явився в засідання апеляційного господарського суд, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не у зв'язку з неявкою сторін, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по справі. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення ліквідатора належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ним права судового захисту своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником передбачені положеннями ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» (далі-Закон):

- якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи;

- обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України;

- за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом;

- кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.;

- у разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею;

- невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Порядок порушення провадження у справі про банкрутство визначений ст. 16 Закону.

1. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

2. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

3. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

4. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і провадження справи про банкрутство порушено за однією з них, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.

5. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку, передбаченому цією статтею.

6. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: порушення провадження у справі про банкрутство; відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

7. Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

8. Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

9. В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається про: порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати; вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів та подання його на затвердження до господарського суду, яка не може бути пізніше місяця та двадцяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дату попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше двох місяців та десяти днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, який не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

10. З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

11. Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) лише за згодою останнього (останніх). Відсутність аудиторського висновку не перешкоджає провадженню у справі про банкрутство.

12. Якщо в заяві боржника про порушення справи про банкрутство або відзиві боржника міститься інформація про провадження ним діяльності, пов'язаної з державною таємницею, суд виносить та надсилає сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому. Такий строк не може перевищувати тридцяти днів. У разі відмови у наданні допуску до державної таємниці зазначеному арбітражному керуючому господарський суд призначає нового арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Законом.

13. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.

14. Процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 22 цього Закону, одночасно з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

15. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.

16. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника. У разі вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна (органам державної реєстрації речових прав, державним нотаріальним конторам, органам державної автомобільної інспекції за місцезнаходженням (місцем проживання)) боржника тощо, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, незалежним реєстраторам, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику (зберігачу, депозитарію, утримувачу), а також установі, що веде державні реєстри обтяжень майна.

17. При розгляді справи про банкрутство суб'єкта господарювання, який є учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, до справи залучається Гарантійний фонд виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

Підстави повернення, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство визначені в ст. 15 Закону, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Предметом судового розгляду є перевірка законності прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 31.05.2014 року (а.с.125-127).

Законом передбачено можливість прийняття на стадії порушення провадження у справі про банкрутство тільки двох видів рішень:

- про порушення провадження у справі;

- про відмову у порушенні провадження у справі.

При цьому перелік підстав для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство є вичерпним і визначений ч. 7 ст. 16 Закону.

Скаржник, зазначаючи про чисельні порушення, допущені судом першої інстанції при прийняття оскаржуваної ухвали, а саме неправильність і неповноту відомостей щодо кредиторів, кредиторських вимог, наявності/відсутності майна та активів боржника, порушення при проведенні інвентаризації, неповідомлення про ліквідацію в порядку ст. 60 ГК України, зазначає про відсутність в цілому підстав для порушення справи про банкрутство, та про те, що суд першої інстанції мав відмовити у порушенні провадження.

Слід зауважити, що законодавець не передбачив неточність чи неповноту вказання відомостей у заяві як самостійну підставу для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство. У зв'язку з цим, підстави для порушення провадження у справі - це сукупність таких обставин, з якими законодавець пов'язує можливість судового розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, і з ч. 3 ст. 10 Закону, в порядку, визначеному законодавцем.

Наразі - неплатоспроможність - це такий юридичний і економічний стан суб'єкта господарювання, коли настає неспроможність виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності.

З матеріалів справи видно, що з 16.06.2011 року товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані" перебуває у стані припинення. На момент припинення діяльності товариства голова ліквідаційної комісії є єдиним повноваженим представником товариства, оскільки в ліквідаційній процедурі всі повноваження щодо управління юридичною особою переходять до ліквідаційної комісії.

Згідно з ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Цим спростовуються пояснення представника скаржника щодо неналежного підпису в акті інвентаризації.

Доводи про незазначення скаржника як кредитора у заяві про порушення провадження у справі спростовуються самим змістом заяви, у якій міститься посилання на кредитний договір і іпотечний, а також даними балансу, у якому відображена заборгованість за кредитними договорами і представником скаржника підтверджена достовірність цих даних.

Також, у інвентаризаційному описі зазначено всі, без винятку, об'єкти нерухомості, є предметом іпотеки, а також у окремій довідці (а.с.58) головою ліквідаційної комісії підтверджено, що все наявне майно боржника перебуває у іпотеці ПАТ «Родовід Банк» з посиланням на іпотечний договір №22.1/01-З.1-10 від 14.01.2010 року (а.с.209-216).

Доводи про відсутність підстав для порушення провадження у справі спростовуються наявними у справі рішеннями судів від 22.02.2011 року, 17.03.2011 року, 25.05.2011 року, 15.09.2011 року, 13.10.2011 року, 08.11.2012 року, 19.03.2013 року, 04.07.2014 року (а.с.90-122), матеріалами виконавчих проваджень (а.с.138-145), що у розумінні ч. 3 ст. 10 Закону є самостійними та достатніми ознаками (підставами) для порушення провадження у справі про банкрутство.

Та обставина, що в оскаржуваній ухвалі суду про порушення провадження у справі про банкрутство невірно визначено розмір кредиторських вимог не тільки не спростовує наявності ознак неплатоспроможності боржника, а навпаки збільшує їх, а тому доводи скаржника про відсутність ознак неплатоспроможності не знайшли свого підтвердження.

Слід зазначити, що скаржник є заставним (забезпеченим) кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 З Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом»), а тому у відповідності до вимог ст. 23 Закону такі вимоги вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, але на більш пізніх стадіях процесу. Тому допущена у заяві і ухвалі неточність відображення даних щодо акцій, які також є предметом застави (Договір застави №22.1/01-З.2-10 від 05.02.2010 року, а.с.217-220), не порушує права цього кредитора на стадії вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство.

Стосовно посилань на порушення вимог ст. 60 ГК України, то ця обставина не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки Законом України від 13.05.2014 року №1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» ця норма виключена зі змісту Господарського кодексу України, інших порушень порядку проведення ліквідаційної процедури не наведено.

Скаржником не вказано конкретних підстав, передбачених ст. 16 Закону - обставин для відмови у порушенні провадження у справі, а апеляційним господарським судом ці обставини не виявлені. Наразі господарський суд першої інстанції не може прийняти інших рішень, крім відмови у порушені провадження у справі або порушення провадження у справі, що і було зроблено. При цьому окремі недоліки і неточності щодо заборгованості заставних кредиторів не свідчать про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Білдінг Компані".

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року у справі №904/2941/14 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014 року у справі №904/2941/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 28.08.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Ю.Б. Парусніков