Рішення № 40269410, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11761/14 12.08.14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Компанія «ІнексУкрПаркет»

про стягнення грошових коштів (заборгованості) за договором купівлі-продажу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов.№б/н від 01.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Компанія «ІнексУкрПаркет» про стягнення грошових коштів (заборгованості) за договором купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за договором купівлі-продажу зобов'язань, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 12959,78 грн. із нарахуванням збитків від інфляції у розмірі 881,27 грн. та 3% річних у розмірі 341,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 порушено провадження у справі №910/11761/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014 року.

03.07.2014 суд відклав розгляд справи на 12.08.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 12.08.2014 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду від 16.06.2014 та 03.07.2014 не виконав та відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення представника відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, проте відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні. (а. с. 32;36)

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Приватним підприємством «Компанія «ІнексУкрПаркет» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №1 за яким, відповідно до предмету договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах франко-склад «покупця». (а. с. 11)

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних. (п.1.2 вказаного вище Договору)

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано, відповідно до видаткових накладних №1 від 15.01.2013, №2 від 21.01.2013, №3 від 28.01.2013, №4 від 31.01.2013, №5 від 06.02.2013, №6 від 21.02.2013, №8 від 28.02.2013, №9 від 07.03.2013, №11 від 22.03.2013 товарів на загальну суму 37054,00 грн.

Відповідно до п.2.1 Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу продавця.

Оскільки, відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, не здійснив оплату поставленого товару, позивач 13.06.2013 направив відповідачу претензійний лист №1, у якому просив не пізніше 23.06.2013 погасити наявну заборгованість.

Разом із претензією, відповідачу направлявся для підписання акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.06.2013, однак даний акт відповідачем залишено поза увагою. Про отримання зазначених документів свідчать наявні у матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення у цінний лист.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони дійшли згоди щодо розміру наявної заборгованості відповідача шляхом підписання обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2014 року.

Із даного акту вбачається, що із врахуванням часткової оплати відповідачем поставленого йому товару, станом на 19.05.2014 заборгованість відповідача становить 12959,78 грн., яка на момент розгляду спору у суді так і не погашена.

Умовами Договору, зокрема п.2.2, сторони погодили, що вони несуть відповідальність за порушення Договору згідно із чинним законодавством України.

Відтак, у зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань, позивач додатково просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 881,27 грн. та 3% річних у розмірі 341,29 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 02.01.2013 між сторонами укладено договір купівлі-продажу №1, за яким позивач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах франко-склад «покупця».

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних товарів на суму 37054,00 грн., оплата яких здійснена відповідачем частково.

Із наданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2014, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, вбачається, що відповідач фактично визнав наявну у нього заборгованість у розмірі 12959,78 грн., проте погашення заборгованості так і не здійснив.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 881,27 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 341,29 грн., суд зауважує, що обґрунтованою дана сума є у розмірі 319,56 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме є нормативно та документально доведеними у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 12959,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 881,27 грн. та 3% річних у розмірі 319,56 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Компанія «ІнексУкрПаркет» про стягнення грошових коштів (заборгованості) за договором купівлі-продажу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «ІнексУкрПаркет» (03127, місто Київ, вулиця 40-річчя Жовтня, будинок 120, к.1; ідентифікаційний код 25635395) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 12959 (дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 78 копійок суми основного боргу, 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню 27 копійок інфляційних втрат, 319 (триста дев'ятнадцять) гривень 56 копійок 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.08.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

та підписано 15.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова