Рішення № 40269393, 14.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12741/14 14.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танталсгруп"

про стягнення суми боргу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Колісніченко К.В. (дов.№б/н від 20.03.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталсгруп» про стягнення суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором поставки №1008-КЕ/13 від 04.09.2013, у зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом, справу № 910/12741/14 призначено до розгляду на 14.08.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2014 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові. Додатково надав до суду довідку про стан заборгованості, на виконання вимог ухвали суду, та акт звіряння взаєморозрахунків.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

04.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танталсгруп" (покупець) було укладено договір поставки № 1008-КЕ/13 (Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передавати тютюнові або інші вироби (далі - товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію товару окремо. Асортимент, кількість, ціна товару, що продається згідно з даним Договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п.п. 1.2, 2.1 Договору).

Згідно з п 3.1. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі продавця. Заявка на партію товару погоджується відповідальними особами сторін.

Відповідно до п. 3.8 Договору право власності на товар, що постачається, а також ризик його випадкової загибелі та випадкового пошкодження, переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами. Після переходу права власності до покупця товар поверненню не підлягає.

Ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказується в видаткових накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного Договору не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару згідно з видатковими накладними (п. 4.1. Договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України, за погодженням з продавцем (п. 4.3. Договору).

Максимальний строк відтермінування оплати за тютюнові вироби становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день (п. 4.8. Договору).

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 163,20 грн., згідно видаткових накладних № КЕ14-000100720 від 11.04.2014 на суму 10 145,52 грн., № КЕ14-000100705 від 11.04.2014 на 9 195,12 грн., № КЕ14-000100656 від 11.04.2014 на суму 7 822,56 грн., підписані та скріплені печатками/штампами сторін, копії яких додані до матеріалів справи.

Так, факт отримання товару відповідачем документально підтверджений та у межах розгляду даного спору сторонами не спростований.

Оскільки покупцем, у встановлений договором строк, не здійснено оплату поставленого товару у розмірі 27 163,20 грн., позивачем 30.04.2014 на адресу ТОВ «Танталсгруп» направлено претензію вих. №295/ГО від 30.04.2014 з вимогою здійснити оплату товару, однак, відповіді або грошових коштів позивачу направлено не було.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» звернулось із даним позовом до суду, заявивши до стягнення 27 163,20 грн. основного боргу, 791,82 грн. пені, 4 346,11 грн. штрафу та 125,03 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається іцз матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по поставці товару здійснив належним чином, поставивши відповідачу товар на суму 27 163,20 грн., що підтверджується відповідними накладними, проте відповідачем оплата поставленого позивачем товару не здійснена, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 27 163,20 грн., а тому позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 27 163,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 791,82 грн. пені, 3% річних у розмірі 125,03 грн. та про стягнення штрафу у розмірі 4 346,11 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставлений партії товару Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши математичний перерахунок пені та 3% річних за період з 19.04.2014 по 13.06.2014, відповідно до якого сума пені та розмір суми 3% річних, нарахованих позивачем є вірними, та такими що підлягають стягненню з відповідача у розмірі 791,82 грн. - пені та 125,03 грн. -3 % річних.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 346,11 грн. на підставі п. 6.3. договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з п. 6.3. договору, у випадку прострочення платежу понад 3 (три) календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки -штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За розрахунком позивача розмір штрафу складає 4 346,11 грн. Вказаний розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення штрафу в розмірі складає 4 346,11 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталсгруп» про стягнення суми боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Танталсгруп" (01135, місто Київ, вулиця Златоусівська, будинок 52; ідентифікаційний код 38620485) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020, міста Тернопіль, вулиця Д. Лук'яновича, будинок 1; ідентифікаційний код 30622532) 27 163 (двадцять сім тисяч сто шістдесят три) гривні 20 копійок основного боргу, 791 (сімсот дев'яносто одну) гривню 82 копійки пені, 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) гривень 11 копійок штрафу, 125 (сто двадцять п'ять) гривень 03 копійки та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.08.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 15.08.2014 року

Суддя К.В. Полякова