Рішення № 40269378, 07.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11399/14 07.08.14

за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за послуги охорони та неустойки за прострочення платежу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Одинець Л.П. (дов.№24/14-2890/Ан від 03.07.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві " звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги охорони та неустойки за прострочення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором № 12/2892 від 30.05.2006 на надання послуг охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 порушено провадження у справі №910/11399/14 та призначено її до розгляду на 03.07.2014 року.

02.07.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.07.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

За наслідками судового засідання 03.07.2014 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.08.2014 у зв'язку із неявкою до судового засідання відповідача.

Під час судового засідання 03.07.2014 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2006 між Закритим акціонерним товариством «Охорона-Комплекс» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір №12/2892 на надання послуг охорони майна (Договір).

За умовами Договору виконавець зобов'язувався здійснювати охорону майна замовника на обєкті та обслуговування сигналізації на цьому обєкті (п. 2.1. Договору).

За приписами пункту 2.2. Договору, періодом охорони майна на обєкті вважається час з моменту прийняття виконавцем сигналізації, якою обладнаний обєкт, під спостереження до зняття її з-під спостереження закмовником у відповідності до Інструкції з користування сигналізацією (додаток 3 до Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунок вартості послуг виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 4 Договору). Вартіст послуг визначається у розрахунку (додаток № 2 Договору).

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірника Акта приймання наданих послуг, який останній зобовязаний протягом пяти перщих робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акта повернути виконавцю.

За умови неповернення замовником підписаного Акта приймання наданих послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5. даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (п. 3.6. Договору).

Керуючись положеннями статті 181 Господарського кодексу України, якими унормовано порядок укладання господарських договорів, 20.02.2007 відповідачем, Закритим акціонерним товариством «Охорона-комплекс» та позивачем укладено Угоду №12/2892-2006/23 Дп №12об/2007 про зміну сторони в Договорі від 30.05.2006 №12/2892.

За умовами укладеної угоди, а саме п.1. та п. 2 Угоди, починаючи з 01.03.2007 права та обовязки за договором від 30.05.2006 №12/2892 переходять від управління ЗАТ «Охорона-комплекс» в м. Києві до УДСО при ГУМВС України в м. Києві. Оплата послуг здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця - УДСО при ГУМВС України в м. Києві.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем у грудні 2013, січні 2014 та лютому 2014 надано послуги, передбачені умовами договору, про що складено та направлено на адресу відповідача відповідні акти приймання наданих послуг у вказані місяці.

Зазначені акти приймання наданих послуг з боку замовника у визначений договором строк не підписані, заперечень щодо наданих послуг не надано, а тому у розумінні пункту 3.6. Договору послуги вважаються прийнятими без заперечень, а акти підписаними сторонами.

17.03.2014 позивачвем на адресу замовника направлено лист №24/91020/Ан., в якому УДСО повідомило відповідача про наявніст заборгованості у розмірі 1058,80 грн. та наполегливо пропонувало протягом 10 перерахувати вказану суму.

Оскільки на адресу позивача грошових коштів у рахунок погашення заборговнаості не надходило, відповіді не отримано, УДСО при ГУМВС України в м. Києві звернулось із даним позовом до суду, здійснивши нарахування пені у відповідності до п. 6.2.1. Договору у розмірі 48,09 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору №376-Доб/2013/Под від 08.02.2012 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Договору №376-Доб/2013/Под на надання послуг охорони майна, суд дійшов висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Згідно положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями сттей 525, 526 ЦК України.

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про документально доведений факт наявності суми заборгованості у розмірі 1058,80 грн., яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як встановлено судом п. 6.2.1 договору, сторонами погоджений обов'язок замовника сплатити на користь виконавця за кожний день прострочення оплати за цим договором пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 48,09 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1058,80 грн. - основний борг та 48,09 грн. - пені нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позову Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги охорони та неустойки за прострочення платежу - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01030, АДРЕСА_1; ідентифікаційний кодНОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управління МВС України у м. Києві (04050,місто київ, Шевченківський район, вулиця Студентська, будинок 9; ідентифікаційний код 08596920) 1058 (одну тисячу п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок основного боргу, 48 (сорок вісім гривень) 09 копійок пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.08.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 12.08.2014 року.

Суддя К.В. Полякова