Ухвала суду № 40267170, 28.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1281/2014(м)

264/13419/13-ц

Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів Ігнатоля Т.Г., Попової С.А.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Маріупольського виробничого підприємства «АЗОВРЕЛЕ» Українського товариства глухих (далі МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ звернулося до суду із вказаним позовом. Позивач посилався на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3, виконуючи обов'язки керівників підприємства, дозволили проводити погашення заборгованості із заробітної плати працівникам МВП «АЗОВРЕЛЕ» за рахунок видачі товарів виробничо-технічного призначення. Внаслідок цих дій підприємству заподіяна матеріальна шкода, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно в сумі 22 336,93 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2014 року МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, оскільки правовідносини між сторонами носять цивільно-правовий характер, а тому, суд невірно застосував положення трудового законодавства щодо строків звернення до суду.

ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ - Ребенкової Я.Ю., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення ОСОБА_2, який просив відхилити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що наказом МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ від 22 листопада 2010 року ОСОБА_2 прийнято на роботу головним інженером підприємства. Наказом від 20 грудня 2010 року № 117-к, на підставі розпорядження від 17 грудня 2010 року, на нього були покладені обов'язки директора підприємства з 31 грудня 2010 року.

Наказом МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ від 20 серпня 2003 року № 42-к ОСОБА_3 прийнято з 20 серпня 2003 року на посаду головного бухгалтера.

Згідно Статуту МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ та колективного договору ПП «Азовреле» підприємство має право самостійно визначати форми, систему, розміри та валюти для оплати праці, згідно з чинним законодавством. Підприємство мало заборгованість по заробітній платі перед робітниками.

В січні-лютому 2011 року працівники МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до адміністрація підприємства із заявами про видачу, в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі, тормозних котушок ТКП. За розпорядженням ОСОБА_2 тормозні котушки були видані працівникам, а заборгованість по заробітній платі, за рішенням головного бухгалтера ОСОБА_3, зменшена на суму собівартості цих котушок. Заборгованість по заробітній платі вказаних працівників повністю погашена не була. Різниця між собівартістю відпущених працівникам котушок та їх вартістю, у разі їх реалізації підприємством третім особам, становила 22 336,93 грн.

Як вбачається з довідки МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ, станом на 01 січня 2011 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_5 складала 5 080,00грн., в січні 2011 року виплачено 1 850,00грн., заборгованість зменшена на 2 849,39грн., нараховано 1 497,00грн., станом на 01 лютого 2011 року заборгованість складала 1 877,61грн.; станом на 01 січня 2011 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_6 складала 7 992,86грн., в січні 2011 року виплачено 300,00 грн., заборгованість зменшена на 7 693,23грн., нараховано 344,00грн., станом на 01 лютого 2011 року заборгованість складала 343,63грн.; станом на 01 січня 2011 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_7 складала 10 118,00 грн., заборгованість зменшена на 12 657,36 грн., нараховано 2 347,00 грн., станом на 01 лютого 2011 року заборгованість складала 192,00 грн.; станом на 01 січня 2011 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_8 складала 10 785,96 грн., заборгованість зменшена на 5 837,09 грн., нараховано 1 092,00 грн., станом на 01 лютого 2011 року заборгованість складала 6 040,87 грн.

Відмовляючи МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ у позові про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, суд першої інстанції виходив з того, що обставини неправомірних дій відповідачів знайшли своє підтвердження в суді, але позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

З висновками суду не можна не погодитися.

Згідно з ч.1 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 року зазначено, що суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Згідно з положеннями ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Пунктом 20 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що днем виявлення шкоди є день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, завданої робітником. Це повинно бути підтверджено документально.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про погашення заборгованості по заробітній платі, за рахунок вартості тормозних котушок, були подані ними на ім'я директора підприємства ОСОБА_2 24 січня 2011 року та 1 лютого 2011 року.

07 лютого 2011 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажанням.

Наказом МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ від 21 червня 2011 року №53-к ОСОБА_3 звільнено з роботи з 21червня 2011 року за власним бажанням.

Наказом МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ від 26 січня 2011 року №7-к директором підприємства призначено ОСОБА_9

15 травня 2011 року заступник директора МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ ОСОБА_10 подав директору підприємства ОСОБА_9 службову записку, в якій зазначив, що в ході поетапної комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства було встановлено, що деяким працівникам погашалася заборгованість по заробітній платі шляхом видачі тормозних котушок, що суперечить Закону України «Про оплату праці» та постанові Кабінету Міністрів України № 244 від 3 квітня 1993 року «Про перелік товарів, не дозволених до виплати заробітної плати».

16 травня 2011 року директор МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ ОСОБА_9 видав наказ про проведення службового розслідування для перевірки обставин обґрунтованості виплати заробітної плати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продукцією підприємства (а.с.84).

Отже, представлені докази у справі свідчать про те, що у травні 2011 року МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ стало відомо, що його колишні працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час виконання ними своїх обов'язків директора та головного бухгалтера, заподіяли підприємству шкоду, яка виразилася у видачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продукції підприємства в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі.

Проте, позовна заява про відшкодування матеріальної шкоди подана суду 16 грудня 2013 року, тобто за межами річного строку, який передбачений нормами трудового законодавства для пред'явлення вимог про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству. Будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач у позовній заяві не навів та суду не надав.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкодив сумі 22 336,93 грн., оскільки, незважаючи на встановлений факт порушення порядку погашення заборгованості по заробітній платі, вимоги про відшкодування шкоди пред*явлені до суду з пропуском річного строку, який відраховується з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ посилається на те, що суд невірно вирішив спір, застосувавши норми трудового законодавства, оскільки позивач вважає, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини і тому, строк позовної давності для вимог про відшкодування матеріальної шкоди повинен визначатися в порядку ст.257 ЦК України і становить три роки.

Ці доводи скарги є неспроможними, оскільки матеріали справи вказують на те, що відповідачі саме під час виконання трудових обов'язків директора та головного бухгалтера МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ вийшли за межі своїх повноважень та допустили погашення заборгованості по заробітній платі працівникам натурою - продукцією підприємства, що не передбачено умовами Колективного договору підприємства та діючим законодавством. Отже, в даному випадку, суд першої інстанції правильно застосував положення трудового законодавства щодо обмеження строків пред'явлення вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у зв'язку із заподіянням шкоди підприємству, а не загальний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України.

Посилання у скарзі на лист ГУ МВС України в Донецькій області ММУ Жовтневого РВ за № 10375/6у від 12 вересня 2013 року, в якому вказано, що спір між підприємством та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства і це є підставою для застосування трирічного строку позовної давності, до уваги не приймаються, оскільки справа розглянута в порядку цивільного судочинства, але спір вирішено із застосуванням спеціальних норм Кодексу законів про працю України (а.с.162).

В скарзі, як підставу для скасування судового рішення, представник позивача зазначає те, що суд, отримавши заяву представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_11, про застосування строків позовної давності, не вислухав думку протилежної сторони та не постановив з цього приводу ухвалу (а.с.83).

Однак, згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Таким чином, матеріальний та процесуальний закон зобов'язує суд повністю дослідити обставини справи, а потім, за наявності заяви (ст.267 ЦК України), зробити в рішенні суду висновки щодо пропуску строку позовної давності. В даному випадку, суд першої інстанції, обґрунтовано в порядку, визначеному ч. 4 ст. 267 ЦК України, відмовив у позові у зв'язку із пропуском річного строку для вимог підприємства про відшкодування матеріальної шкоди його колишніми працівниками.

В апеляційній скарзі представник МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ Ребенкова Я.Ю. посилалася на те, що висновки суду про недостатність доказів розміру заподіяної шкоди є безпідставними, оскільки підприємство надало всі необхідні матеріали стосовно вартості тормозних котушок, що відпускалися працівникам, їх вартості на ринках збуту та розміру шкоди, яка заподіяна підприємству. Ці доводи скарги не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки висновки суду щодо недоведеності цих обставин ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства та не змінюють правових висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог МВП «АЗОВРЕЛЕ» УТОГ.

Нових доказів чи обставин, які могли вплинути на висновки суду першої інстанції та були підставою для задоволення скарги і скасування рішення, апеляційному суду не надано. Рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Маріупольського виробничого підприємства «АЗОВРЕЛЕ» Українського товариства глухих відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: Т.Г. Ігнатоля

С.А. Попова