Ухвала суду № 40265715, 19.08.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10488/13-к

1-кп/638/48/14

У Х В А Л А

19.08.2014 р. Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

з участю секретаря - Коваленко О.В.,

прокурора - Панасенко О.О.,

захисника - ОСОБА_1,

представника цивільного позивача - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 по ч.1 ст.361 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.361 КК України.

В судовому засіданні адвокатом ОСОБА_1 заявлено клопотання про визнання доказів такими, що одержані з істотним порушенням закону і виключення їх з судового розгляду.

Заслухавши учасників судового засідання, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Захисником не наведено суду фактів очевидної недопустимості зібраних по справі доказів, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

При цьому викладені в клопотанні факти підлягають оцінці в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення нарівні з іншими, які будуть встановлені по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 89 КПК України, суд

ухвалив:

Відмовити адвокату ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про визнання доказів недопустимими.

Головуючий