Постанова № 40265464, 10.07.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2531/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКозачок І.С. при секретаріНетичай Ю.В. за участі: представника позивача представника відповідачаЗільберта Є.М., ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Хмельницькому до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно із повідомленням Державної реєстраційної служби України фізична особа - підприємець ОСОБА_6 припиняє підприємницьку діяльність.

На обліку у позивача знаходиться дитина, на користь якої проводяться страхові виплати, батько якої перебував у трудових відносинах з відповідачем, проте загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Для продовження цих виплат відповідно до п.1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №756 (далі - Порядок №765), повинна бути проведена капіталізація платежів відповідача. Сума платежу, яка підлягає капіталізації, становить 105 132 грн. 54 коп.

В судовому засіданні представник позивача просить позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, звертає увагу суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26.06.2012 року у справі №21-156а12, яка на його думку, стосується аналогічного питання.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнають, подали письмові заперечення.

Зазначають, що Порядок №756, на який посилається позивач, не регулює питання капіталізації платежів у разі припинення господарської діяльності страхувальника, який є фізичною особою - підприємцем та припиняє діяльність не в порядку процедури банкрутства.

Вказують про те, що відповідачем вчасно сплачувались до Фонду страхові внески, забезпечувались належні умови праці, вина у настанні нещасного випадку відсутня, а тому страхові виплати утриманцю загиблої особи повинні здійснюватись не за рахунок відповідача, а за рахунок коштів Фонду, які акумулюються ним відповідно до Закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у позові слід відмовити.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_6 зареєстрований як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Хмельницькому.

07.11.2008 року зареєстрований страховий випадок із смертельним наслідком стосовно ОСОБА_7, який перебув у трудових відносинах з відповідачем, про що складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Постановою позивача №2221/994/994/12 від 29.03.2013 року призначена щомісячна страхова виплата неповнолітньому сину померлого - ОСОБА_7.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року ( далі - Закон) фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок у тому числі капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.1 Порядку №756 капіталізація платежів здійснюється для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Здійснивши системний аналіз вищезазначених положень закону, суд дійшов висновку, що законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у разі ліквідації підприємства - банкрута.

Одночасно, Порядок № 765 не регулює питання капіталізації платежів у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем поза процедурою банкрутства.

Як встановлено судом, відповідач припиняє підприємницьку діяльність за власною ініціативою та не є підприємством - банкрутом.

В судовому засіданні представник позивача акцентує увагу на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 26.06.2012 року у справі №21-156а12. У цій постанові Верховний суд України прийшов до висновку, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Разом з тим, вказана постанова не підлягає застосуванню до обставин у цій справі по аналогії, оскільки відповідач є не юридичною, а фізичною особою - підприємцем, та не має будь-якої заборгованості перед позивачем.

Позивачем не доведено, що у спірних правовідносинах відповідач за правовим статусом та обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до юридичної особи.

Також позивач посилається на Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджену Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36.

Пунктом 5.9 Інструкції дійсно було встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Однак, суд звертає увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин у 2014 році, вказана Інструкція втратила чинність, а тому не дає позивачу законних підстав для нарахування та стягнення з відповідача капіталізованих платежів.

Стаття 21 Закону передбачає, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що відповідач відповідно до вимог законодавчих актів має обов'язок відшкодувати Фонду капіталізовані платежі.

Тому подальшу виплату особі, на користь якої призначені страхові виплати, повинен здійснювати Фонд з коштів, які акумулюються ним відповідно до Закону, а не за рахунок їх стягнення з відповідача.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На думку суду, позивачем не доведена правомірність позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року 18.00

Суддя/підпис/І.С. Козачок"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок