Рішення № 40265243, 21.08.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 925/1326/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Черкаська область, АДРЕСА_1

до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод», Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1

про стягнення 54 333,20 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець - особисто,

ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» про стягнення заборгованості за наданні послуги перевезення сировини - цукрового буряку згідно договору від 27.08.2013р. №40 - в розмірі 54333,2 грн., в тому числі 43399,42 грн. основного боргу, 4856,67 грн. пені, 955,98 грн. - 3% річних, 5121,13 грн. інфляційних збитків та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні, що відбулось 21.08.2014р., позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Відповідач відзиву не подав, вимоги не заперечив. Доказів погашення боргу не надано. Представник відповідача в засідання не з'явився. Ухвала суду про порушення провадження отримана відповідачем 07.08.2014р. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання мотивованих заперечень на позов чи доказів проведеного розрахунку.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

27.08.2013р. між ФОП ОСОБА_1 як перевізником та виконавцем послуги (Позивач по справі), що діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію, та державним підприємством «Іваньківський цукровий завод» (Замовник - Відповідач по справі), в особі директора Коломійця Миколи Михайловича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір №40 про перевезення цукрового буряку (далі - Договір), за умовами якого перевізник за завданням замовника перевозить вантаж з місця призначення Маньківського, Уманського, Теплицького, Бершадського районів до пункту призначення в с. Іваньки, вул. Заводська, 1, а Замовник приймає й оплачує перевезення вантажу - цукрова сировина (п. 1.1. договору, а.с. 16). Вартість перевезення визначена п. 4.2 договору.

Оплата послуг проводиться протягом 5 банківських днів з моменту оформлення Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і закінчується у момент передачі вантажу замовнику.

На виконання умов Договору Перевізник здійснив перевезення цукрової сировини, а Замовник прийняв товар.

Підписані акти виконання транспортних послуг:

31.10.2013р. - 1195,92 тонни на суму 32110,34 грн.;

13.11.2013р. - 836 тонн на суму 21289,08 грн.

Розрахунок проведено частково. Згідно акту звірки станом на 29.07.2014р. борг заводу перед перевізником складає 43399,42 грн.

Суду надані оригінали товарно-транспортних накладних на виконані роботи з відмітками замовника про розвантаження.

Товар був отриманий Замовником без зауважень та претензій по кількості та якості.

Невиконання Замовником взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення Перевізника до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості та санкцій.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів погашення боргу не подав. Доказів погашення однорідних вимог сторонами - не подано.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення позивача та його представника, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного виконання послуги з перевезення сировини на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір від 27.08.2013р. №40 є договором перевезення з елементами послуги і відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 64 ЦК України, відповідно до положень якої за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною вантаж до пункту призначення та передати уповноваженій особі та отримати розрахунок, а замовник приймає або зобов'язується прийняти вантаж і сплатити за надані послуги певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 27.08.2013р. №40 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Перевізник доставив, а Замовник прийняв і має оплатити послугу - цукровий буряк за договірною ціною, у кількості та якості, що вказується у товарно-транспортних накладних. Позивач поставив Відповідачу продукцію на загальну суму 53399,42 грн., що підтверджується переліченими документами та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості отриманої продукції не заявлено.

Факт наявності заборгованості підтверджується копією Договору, копіями актів виконаних транспортних послуг та актом звірки заборгованості. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриману металопродукцію, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідач не заперечив суму вимоги.

В той же час суд враховує, що відповідач своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Представник відповідача не звертався до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та не подав належних доказів об'єктивної неможливості проведення розрахунку з позивачем чи спростування доводів позивача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 4.3 Договору - Замовник проводить оплату протягом 5 банківських днів з моменту оформлення акту виконаних робіт.

Суд перевірив витяги з банківського реєстру позивача та враховує призначення платежу відповідача (а.с. 15-31) - «за активоване вугілля згідно рахунку №358 від 15.04.2013р.», що відповідає предмету спірного договору від 15.04.2013р. №306.

Отже, Відповідач зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки до 21.11.2013р. включно.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 43399,42 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 4856,67 грн. пені за порушення строку розрахунку за договором. Позивач не надав доказів укладення письмового договору забезпечення неустойкою виконання зобов'язання, що передбачено положеннями ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України.

У суду немає правової підстави для стягнення з відповідача пені за порушення строку розрахунку, тому в задоволенні вимог про стягнення пені належить відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач також нараховує відповідачу:

5121,13 грн. інфляційних за період з 06.11.2013р. по 30.07.2014р.;

955,98 грн. -3% річних з простроченої суми за спірний період.

Вимоги обґрунтовані. Розрахунок санкцій при наявному грошовому зобов'язанні відповідача перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга:Еліт Закон» з урахуванням строку прострочення оплати партії перевезення та індексу інфляції. Розрахунок вимоги виконано вірно. 5121,13 грн. інфляційних, 955,98 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд враховує відсутність оплати на момент розгляду спору та неподання відповідачем первинних належних доказів проведеної оплати отриманої та спожитої послуги. Перерахування відповідачем коштів в момент розгляду справи має бути врахована виконавчою службою при проведенні виконавчих дій при стягненні боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1827 грн. судового збору. Вимога про стягнення з відповідача 2400 грн. юридичних послуг задоволенню не підлягає, оскільки представник ОСОБА_2 не є адвокатом і оплата його послуг не охоплюється положеннями ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 32741501, номер рахунку в банку невідомий

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 354347

43399,42 грн. заборгованості, 5121,13 грн. інфляційних, 955,98 грн. - 3% річних та 1827 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Суддя Г.М. Скиба