Постанова № 40265194, 20.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 серпня 2014 р. Справа № 802/2963/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Третяка А.М.

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: спільного українсько-іспанського підприємства "Сперко Україна"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

05.08.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - спільне українське-іспанське підприємство "Сперко Україна" (далі - СУІП "Сперко Україна") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 006502206 від 24.07.2014 року в частині нарахування пені у розмірі 151750,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Вінницькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при проведенні розрахунків за контрактами № S-PP-07/2013 від 28.07.2013 року та № 100406/13 від 17.09.2013 року. За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 006502206, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 151750,02 грн. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими в частині визначення пені у сумі 151750,02 грн. за прострочення терміну надходження товару за вказаним вище контрактом, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. В свою чергу, відповідач пов'язує момент надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом з датою оформлення вантажно-митної декларації (ВМД), що не відповідає, на думку позивача, нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Позивач пояснив, що моментом поставки товару за операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не оформлення вантажно-митної декларації, як про це зазначає відповідач.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в Акті перевірки. При цьому, відповідач зазначає, що моментом надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом є оформлення вантажно-митної декларації, а тому податковим органом правомірно нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З 03.07.2014 року по 07.07.2014 року службовими особами Вінницької ОДПІ на підставі направлення на перевірку від 03.07.2014 року № 1765/2206 проведено позапланову виїзну документальну перевірку СУІП "Сперко Україна" з питань дотримання вимог валютного законодавства при проведенні розрахунків за контрактами № S-PP-07/2013 від 28.07.2013 року та № 100406/13 від 17.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.07.2014 року № 1905/2206/20112362, яким встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контрактах № S-PP-07/2013 від 28.07.2013 року по розрахунках з фірмою "Star CONNEXIONS LIMITED" та № 100406/13 від 17.09.2013 року по розрахунках з фірмою "IMACO Group s.r.o".

На підставі акту перевірки від 14.07.2014 року № 1905/2206/20112362 Вінницької ОДПІ 24.07.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 006502206, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 240621,75 грн (а.с.37).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2014 року № 006502206 в частині нарахування пені у сумі 151750,02 грн позивач оскаржив його у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та компанією "Star CONNEXIONS LIMITED" укладено контракт про імпорт обладнання № S-PP-07/2013 від 28.07.2013 року.

Предметом контракту є здійснення на умовах CIF - Одеса операції купівлі-продажу автоматичної роторної блістерної машини.

На виконання умов контракту, 09.08.2013 року підприємство перерахувало на користь нерезидента валютні кошти (авансовий платіж за обладнання) в сумі 58742,40 лол. США/469528,00 грн. Граничний строк надходження імпортного товару - 07.11.2013 року.

Висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1181 від 31.10.2013 року СУІП TOB «Сперко Україна» було продовжено строки розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту № S-PP-07/2013 від 28.07.2013 р. укладеному із нерезидентом -Компанією "STAR CONNEXIONS LIMITED" ОАЄ, на суму 58 742,40 дол. США з 08.11.2013 року до 29.11.2013 року.

Імпортний товар від нерезидента (обладнання для фармацевтичної промисловості, у відповідності з відмітками Південної митниці (м. Одеса) на комерційному інвойсі № 650502497 від 28.12.2013 p., перетнув митний кордон України - 26.02.2014 р.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що граничним терміном надходження товару є 29.11.2013 року, а моментом імпорту (надходження) слід вважати дату завершення оформлення ВМД, тобто 18.03.2014 року. За таких обставин, податковий орган стверджує, що поставка товару була здійснена із затримкою у 48 днів, що потягнуло за собою нарахування пені у сумі 67612,03 грн.

Також, СУІП TOB «Сперко Україна» було укладено контракт про імпорт обладнання для фармацевтичної промисловості № 100406/13 від 17.09.2013 р. із нерезидентом - фірмою ІМАСО Group s.r.o», Чеська республіка. Сума контракту склала 186 580 Євро.

На виконання умов контракту підприємство перерахувало на користь нерезидента валютні кошти (авансовий платіж за обладнання) в сумі 74 632 Євро (806 334,43 грн.). Граничний строк надходження імпортного товару за вказаною операцією - 17.02.2014 р.

Висновком Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №116 від 04.02.2014 року СУІП TOB «Сперко Україна» було продовжено строки розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією по контракту № 100406/13 від 17.09.2013 укладеному із нерезидентом - фірмою ІМАСО Group s.r.o.», Чеська республіка з 18.02.2014 р. до 19.03.2014 р.

Імпортний товар від нерезидента (обладнання для фармацевтичної промисловості), у відповідності з відмітками Львівської митниці на комерційному інвойсі № 140400019 від 22.04.2014 p., був ввезений на територію України і перетнув митний кордон України - 08.05. 2014 року.

Розрахунок пені за вказаним контрактом, податковим органом був здійснений по 17.06.2014р. - дати розмитнення товару СУІП TOB «СПЕРКО УКРАЇНА», а не по 08.05.2014 - дати перетину товаром митного кордону України.

Висновок про прострочення позивачем розрахунків в іноземній валюті за згадуваними зовнішньоекономічними контрактами, відповідач пов'язує з моментом завершення митного оформлення поставки товару. Проте з такими доводами, а відповідно і з розрахунками податкового органу в частині моменту імпорту (надходження) товару слід вважати дату завершення оформлення ВМД, тобто 18.03.2014 року та 17.06.2014 року, суд не погоджується та зазначає наступне.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вiд 23.09.1994 № 185/94-ВР з внесеними змінами та доповненнями.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14 листопада 2013 року № 453 (чинна на час виникнення спірних правовідносин, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за № 1951/24483) передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема, у Митному кодексі України .

Так, пунктом 4 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

У розумінні статті 10 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною шостою статті 321 МК України встановлено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Аналіз відповідних положень МК України дає підстави для висновку, що перебування товару "під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону, що підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину митного кордону.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій. Тобто, така дія має дещо інше юридичне значення, ніж підтвердження виконання поставки продавцем до покупця.

Поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

З огляду на викладене, суд вважає, що для цілей застосування статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Такі висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 01 липня 2009 року № 21-890во09, від 22 грудня 2009 року № 21-1411во09, від 4 липня 2011 року №21-136а11.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, що у даному випадку підтверджується проставлянням 26.02.2014 року та 08.05.2014 року відбитку штампів митниці "Під митним контролем" на інвойсах № 140400019 та № 650502497 (а.с.38-39).

При цьому, зі змісту позовної заяви та з наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, встановлено, що позивачем визнається факт прострочення встановленого частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строку поставки товарів при їх імпортуванні та не оспорюється нарахована сума пені за період з 30.01.2014 року по 26.02.2014 року та за період з 23.04.2014 року по 17.06.2014 року.

Таким чином, враховуючи викладене, Вінницькою ОДПІ неправомірно визначено позивачу суму пені за прострочення термінів надходження імпортного товару за період з 26.02.2014 року по 18.03.2014 року та за період з 08.05.2014 року по 17.06.2014 року.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення керувався Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, якою передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України, зокрема, після отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД, якщо для митного оформлення продукції використовується митна декларація, оскільки вищенаведені норми Митного кодексу України та Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" мають вищу юридичну силу, ніж норми вказаної інструкції та по іншому врегульовують спірні правовідносини.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 24 липня 2014 року № 0006502206 є протиправним та підлягає скасуванню в оскаржуваній частині щодо визначення СУІП ТОВ "Сперко" пені за прострочення термінів надходження імпортного товару у сумі 151750,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 24 липня 2014 року № 0006502206 в частині нарахування пені у розмірі 151750 грн. 02 коп. (сто п'ятдесят одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень дві копійки).

Стягнути із Державного бюджету України в користь спільного українсько-іспанського підприємства "Сперко Україна" (код ЄДРПОУ 20112362) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 303 грн. 50 коп. (триста три гривні п'ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович