Ухвала суду № 40263826, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/45520/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області (МДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2-а-297/11/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс-ЛТД»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено: визнано протиправними дії Іванківської МДПІ щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, подану ТОВ «Ріверс-ЛТД» за 9 місяців 2010 року, податковою звітністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської МДПІ Київської області від 16.12.2010 № 0008791500/0 та зобов'язано Іванківську МДПІ Київської області визнати декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року як податкову звітність та провести податкову звітність по особовому рахунку платника податків TOB «Ріверс -ЛТД».

У касаційній скарзі Іванківська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 29.10.2010 засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом) ТОВ «Ріверс-ЛТД» надіслано на адресу МДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2010 року, яка отримана адресатом 04.11.2010.

Листом від 04.11.2010 № 4291/10/28-008 відповідач повідомив позивача, що його декларація не визнана податковою звітністю у зв'язку з тим, що заповнена всупереч встановленому порядку, а саме: неможливо прочитати текст або цифри внаслідок їх пошкодження.

На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2010 № 1723/15/33011056 про порушення позивачем норм пункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0008791500/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. за неподання декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження (частина 5 цього підпункту).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за № 271/7592 (Порядок), декларація заповнюється у такий спосіб, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється.

У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.

У судовому процесі встановлено, що подана позивачем декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року містила усі обов'язкові реквізити, які передбачені частиною 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ. Декларація заповнена з дотриманням вимог пункту 1.7 Порядку, внесена до неї інформація може бути прочитана і зрозуміла, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність дій ДПІ щодо не визнання податкової декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року податковою звітністю та застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, правильність цього висновку не спростовують, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: С.Е. Острович М.О. Федоров