Рішення № 40263133, 08.08.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11710/14-ц

Провадження № 2/161/3504/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюк Т.М

при секретарі Коритнюк А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Свій позов мотивує тим, що після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла 28 травня 2003 року, відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що ще за життя ОСОБА_3 на підставі дозвільних документів здійснила двохповерхову добудову до власної частини будинку та надвірні будівлі і споруди, однак не зареєструвала права власності на новостворене майно.

Зазначає, що є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та в установленому законом порядку прийняв спадщину. Крім нього спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_2, яка в установлений законом строк спадщину не прийняла та на неї не претендує. Також вказує, що на частину спадкового майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, а саме на збудовані приміщення квартири №5 в житловому будинку № 7 по вул. Цегельній м. Луцька, житловою площею 120,5 кв.м., загальною площею 281,9 кв.м.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не зявилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позову.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 08 червня 1993 року № 256, дозволено ОСОБА_3 провести двоповерхову добудову до власної частини житлового будинку по вул. Центральній, 7/5 розміром 10.0 * 8.0 із збільшенням житлової площі до 80 кв.м. (а.с. 8).

Як вбачається з копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, 28 червня 1993 року двохповерхова добудова до власної частини житлового будинку погоджена головним архітектором м. Луцька та начальником міського управління архітектури і містобудування.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 24 листопада 2005 року, ОСОБА_3 належить квартира № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку, до даної квартири добудовано: житлова добудова А-2, гараж-літня кухня з підвалом Б-2, сарай б, навіс б, огорожа 1-2 (а.с. 31-35).

Відповідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, до 19 січня 1996 року, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, розташовані в населених пунктах. Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введено лише з 29 червня 98 року. Саме цього дня набрала чинності Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09 червня 1998 року №121.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно - частина 1 статті 4 Закону).

Згідно із частиною 4 ст. 3 вищезазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Як встановлено судом, двохповерхова добудову до квартири № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку та надвірні будівлі і споруди побудовані до 1998 року.

Оскільки, на момент створення двохповерхової добудову до квартири № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку та надвірних будівель і споруд (до 29 червня 1998 року) законодавством не було передбачено обов'язкової реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому дана нерухомість набута спадкодавцем у власність з дотриманням установленого порядку набуття.

28 травня 2003 року померла ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть 1-ЕГ №131180.

Таким чином, після смерті останнього відкрилась спадщина на квартиру № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку, в тому числі на двохповерхову добудову до частини будинку та надвірні будівлі і споруди.

Статтею 529 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, відповідно як син спадкодавця (а.с. 5).

Також встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є дочка спадкодавця - ОСОБА_2, яка в установленому порядку спадщину не прийняла.

Судом також встановлено, що 23 листопада 2010 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, а саме на квартиру № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку, загальною площею 128, 2 кв.м., житловою 104, 5 кв.м. (а.с. 6)

Фактично позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 23 листопада 2010 року Другою Луцькою державною нотаріальною конторою (а.с. 6).

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 28 травня 2003 року, а саме на добудовані приміщення квартири № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку житловою площею 120,5 кв.м., загальною площею 281,9 кв.м.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 256, 259 ЦПК України, на підставі, ст..ст.. 1223, 1261, 1269, 1270 ЦК України суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, що залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 28 травня 2003 року, а саме на добудовані приміщення квартири № 5 в житловому будинку 7 по вул. Цегельній в м. Луцьку житловою площею 120,5 кв.м., загальною площею 281,9 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного судуФілюк Т.М