Ухвала суду № 40262909, 11.08.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11.08.2014 Справа № 908/2166/14

Суддя Смірнов О.Г., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Бердянської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, м. Бердянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Класс”, м. Київ

про зобов’язання відповідача повернути частину майна

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, м. Київ в особі Бердянської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - заявник) звернулось до Господарського суду Запорізької області в порядку ст. 26 ГПК України як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 908/2166/14, з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Класс” про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Класс” повернути за актом-приймання передачі майна, орендованого на підставі договору оренди державного майна від 04.09.98 р., частину майна, яка станом на закінчення строку дії вказаного договору оренди (03.09.2013 р.) на законних підставах знаходиться на балансі Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Бердянської філії, а саме:

- частину території причалу № 6 площею 998,2 кв. м.;

- частину території причалу № 5 площею 95,1 кв. м.;

- частину автошляху порту, площею 304,9 кв. м.;

- будівлю ТП-4 загальною площею 34,2 кв. м.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя встановив:

- позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є порушенням пункту 4 ст.63 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються матеріали, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08.07.2011р. судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.

Положеннями ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до статті 26 ГПК несуть усі обов'язки позивача, обов'язок сплатити судовий збір з відповідної позовної заяви або з інших заяв (скарг, дій), зазначених у пунктах 2 і 4 статті 4 Закону, покладається також і на них.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що заявник посилається на звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 5 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” передбачено звільнення від сплати судового збору осіб, які страждають на психічні розлади, та їх представників - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

Втім, доказів того, що позов подано особою, яка страждає на психічні розлади, або її представником, в тому числі, що позов подано щодо спору, пов'язаного з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, заявником не надано.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

З аналізу змісту вказаного пункту Закону вбачається, що його дія поширюється саме на громадян та осіб, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Так, статтею 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-ХІІ від 17.04.91 р. визначено, що реабілітованими особами вважаються особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Однак, доказів того, що позивач належить до осіб, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", до позовної заяви не додано.

Статтею 33 ГПК України передбачено обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не довів наявність підстав, передбачених Законом України “Про судовий збір”, для звільнення його від сплати судового збору.

Абзацом 2 п. 2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, а саме статтею 435, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 1113, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 11120, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 1222, частиною п'ятою статті 1228.

Відповідно до п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК ( 1798-12) щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

За таких обставин позовна заява підлягає поверненню без розгляду. Після усунення обставин, що зумовили повернення позовної заяви без розгляду, позивач може звернутися з нею знову в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу – Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” в особі Бердянської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” без розгляду на адресу: 71112, вул. М. Горького, буд. 6, м. Бердянськ, Запорізька область.

Додаток: позовна заява № 11.04-06/322 від 06.08.14 р. з матеріалами усього на 24 арк., в тому числі оригінали: фіскальних чеків від 06.08.14 р. № 4712, № 4711,№ 4710, № 4709, № 4708 усього на 5 арк., описів вкладення від 06.08.14 р . усього на 5 арк.

Суддя О.Г.Смірнов