Рішення № 40262406, 18.08.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2014 Справа № 920/1140/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96», м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж», м. Суми

про стягнення 1 644 207 грн. 19 коп.

СУДДЯ С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ

Секретар судового засідання С.М. Шаповал

За участю представників:

від позивача: Гайдуков С.П.

від відповідача: Солдаткін І.В.

В судовому засіданні 11.08.2014 року було оголошено перерву до 18.08.2014 року.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, у розмірі 377 532,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 266 674,34 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки відносно відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.06.2003 року у справі № 6/6 було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника - ПАТ «Підприємство теплових мереж» та визнано грошові вимоги ТОВ «Інвестор 96» до боржника в сумі 1 246 889,22 грн.

Позивач зазначає, що станом на день подання позову заборгованість відповідачем не сплачена.

Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані на суму боргу 3% річних в сумі 377 532,85 грн. та інфляційні збитки в сумі 1 266 674,34 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченям збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 22.12.2011 року, зокрема, на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Однак, положення цього Закону не забороняють протягом дії мораторію нараховувати інфляційні збитки та 3% річних, оскільки вони не є штрафними санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.12.2010 року № 3-57гс10 та постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2011 року № 37/64.

Таким чином, позовні вимоги визнаються судом законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; код 03352449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96» (40000, м. Суми, вул. Леваневського, 28; код 23635787) 1 266 674,34 грн. інфляційних втрат та 377 532,85 грн. 3% річних, а також судовий збір по справі в сумі 32884,14 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 26.08.2014

Суддя С.О.Миропольський