Постанова № 40262021, 21.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2014 року 13:13 № 826/9298/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 8940,90 грн.

за участю:

від позивача - Курінна В.А.;

відповідача - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 8940,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимогам статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», подав недостовірні дані щодо себе, оскільки під час перебування на обліку в Святошинському районному центрі зайнятості останній був зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2014 відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2014 справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.08.2014 представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 21.08.2014 проголошено вступну та резолютивну частини.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Статтею 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

За правилами пункту 1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (далі - Порядок № 307) цей Порядок розроблений відповідно до Закону №5067-VI, визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

За правилами пункту 6.2 Порядку № 307 допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості (пункт 6.3 Порядку № 307).

Згідно приписів пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (далі - Порядок № 198) реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Згідно абзацу 2 пункту 3 Порядку № 198 під час проведення реєстрації працівник територіального органу заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання працевлаштування. У вказаній заяві останній зазначив, що ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Наказом Святошинського районного центру зайнятості від 10.01.2014 № НТ140110 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 17.01.2014 (наказ № НТ 140117).

Згідно статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ) Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону та Закону України «Про зайнятість населення», взаємодіють з органами доходів і зборів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.

Відповідно до пункту 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 №1266 (далі - Порядок № 1266) робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62 (далі - Порядок №60/62) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року № 232/16248.

Пунктом 5 Порядку № 60/62 встановлено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема, шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України.

Згідно інформації, наданої через засоби Єдиної інформаційно-аналітичної системи встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Святошинському районному центрі зайнятості був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.07.1993.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку № 60/62 встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Наказом Святошинського районного центру зайнятості від 16.05.2014 № НТ140516 припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1.

16.05.2014 Святошинським районним центром зайнятості винесено наказ «Про відшкодування незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробітюю» №157 та листом від 16.05.2014 №05-27/2367 запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути незаконно отримані кошти (лист отримано відповідачем особисто 16.05.2014).

Згідно з довідкою-розрахунком від 16.05.2014 №05-27/2366 загальна сума коштів, що підлягають відшкодуванню за період з 17.01.2014 по 18.04.2014 становить 8940,90 грн., що відповідачем у судовому засіданні визнавалось.

Згідно частини 3 статті 36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Станом на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідачем не сплачена, що підтверджується матеріалами справи та зазначено представником позивача у судовому засіданні.

Судом не беруться до уваги надані до суду письмові заперечення відповідача та викладені у них обставини, оскільки вони спростовується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.06.2014, згідно якого ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.07.1993 та запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внесено 14.05.2014.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Крім того, позивачем визнано факт порушення ним положень статті 36 Закону №1533-ІІІ, оскільки останнім 16.05.2014 до позивача подана заява про зобов'язання повернути кошти в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 порушив вимоги статті 36 Закону №1533-ІІІ та в добровільному порядку не сплатив отримані кошти, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (р/р 37179301900001 ГУДКСУ м. Києва, МФО 820019, код 03491091) кошти у розмірі 8940 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок грн. 90 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко