Постанова № 40260789, 20.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2014 р. № 820/6617/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача -1, третьої особи - Блудової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до третя особа: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Дмітрієв А.А. про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ МВС України в Харківській області), Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач - 2, Лозівський МВ), третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Дмітрієв А.А. (далі по тексту - третя особа, начальник ГУ УМВСУ в Харківській області, Дмітрієв А.А.), в якій просить суд:

- скасувати наказ начальника ГУМВСУ в Харківській області від 27.09.2011 року № 1274 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3;

- скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2011 року №210 о.с. в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ;

- поновити на посаді оперуповноваженого СБНОН Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3;

- виплатити ОСОБА_3 грошове утримання за весь період вимушеного прогулу з 27.09.2011 року та на момент постановлення рішення судом, з розрахунку 62, 46 грн. за кожен день вимушеного прогулу, з 01.10.2011 р. по 20.08.2014 р. в сумі 65832, 84 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він був прийнятий у лави органів внутрішніх справ в 2008 році. З травня 2010 року проходив службу на посаді оперуповноваженого СБНОН Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області.

Наказом № 16 від 12.01.2011 року на підставі висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 12.01.2011 року його за порушення службової дисципліни, а саме - залишення без супроводу та нагляду запрошеного до Лозівського МВ громадянина ОСОБА_5, що призвело до можливості заподіяння останнім собі тілесних ушкоджень та який, розбивши скло вікна руками вистрибнув у нього та впав на землю, ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - попереджено про неповну посадову відповідність.

27.09.2011 року позивача було затримано на підставі постанови слідчого прокурора Харківської області у порядку статті 115 Кримінального кодексу України за підозрою у скоєнні злочину передбачено частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України. З 08.10.2011 року ОСОБА_3 знаходиться у слідчому ізоляторі. В листопаді 2013 року ОСОБА_3 дізнався, що йому не виплачується заробітна плата, а 26.12.2013 р. - що він звільнений з з ОВС 27.09.2011 року наказом №210 о/с по статті 64 п. "Є" на підставі наказу №1274 від 27.09.2011 року через заподіяння ОСОБА_5 собі тілесних ушкоджень внаслідок чого останній помер та наявність в прокуратурі Харківської області порушеної кримінальної справи з цього приводу.

Вважає, що його незаконно повторно за одне й те саме правопорушення було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та з порушенням шестимісячного строку притягнення, оскільки подія відбулася у січні 2011 року, а накази про звільнення були винесені 27.09.2011 року, тобто більше ніж через вісім місяців.

На думку, позивача накази про звільнення та про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є неправомірними та такими, що порушують права та інтереси ОСОБА_3, оскільки його не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування та наказами про звільнення, тобто винесені з порушенням чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги адміністративного позову, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - 1 - ГУМВС України в Харківській області та третьої особи - начальника ГУМВС України в Харківській області - в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, де вказала, що у висновку службового розслідування, затвердженого 27.09.2011 р. начальником ГУМВС Мартиновим М.Д., зазначено про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність ОСОБА_3 та про прийняття рішення щодо доцільності його перебування в ОВС з урахуванням результатів проведеного прокуратурою досудового слідства за кримінальною справою № 1811004, і у зв'язку з тим, що органами прокуратури під час досудового слідства були зібрані достатні докази щодо причетності до скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_3, прийнято рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС у вигляді звільнення з ОВС.

27.09.2011 наказом ГУМВС України в Харківській області № 1274 ОСОБА_3 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС.

Цього ж числа наказом ГУМВС № 210 о/с ОСОБА_3 звільнено за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас збройних сил України - за порушення дисципліни.

28.09.2011 за місцем проживання ОСОБА_3 рекомендованим листом з ГУМВС направлено повідомлення (вих. № 7/4360) про його звільнення з ОВС та запропоновано звернутися для отримання документів, необхідних до видачі при звільненні.

Таким чином, при притягненні до дисциплінарної відповідальності та звільненні ГУМВС було дотримання процедуру, передбачену Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затверджену наказом МВС України від 06.12.1991 № 552 та Дисциплінарним статутом ОВС. Просила відмовити у позові в повному обсязі.

Представник відповідача - 2 - Лозівського МВ до суду надіслав заяву про слухання справи в без участі представника в порядку письмового провадження..

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Відповідно до ст. 1 Закону України, від 22.02.2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 12.09.2008 року на посаді дільничного інспектора СДІМ Лозівського МВ згідно наказу № 281 о/с від 12.09.2008 року «По особовому складу», а з 12.05.2010 р. відповідно до наказу № 69 о/с «По особовому складу» - на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області.

06.02.2009 року ОСОБА_3 прийняв присягу працівника внутрішніх справ України.

12.01.2011 року посадовими особами ГУ МВС України в Харківській області за наслідками проведеного службового розслідування складений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Лозівського МВ ГУ МВС України в Харківській області, затверджений т.в.о. начальника ГУМВС України в Харківській області Ковригіним В.С., згідно якого встановлено, що 09.01.2011 року до чергової частини ГУМВС України з Лозівського МВ надійшло повідомлення про те, що цього ж дня о 15 год. 10 хв. зі службового кабінету № 41, розташованого на 4 поверсі міськвідділу, шляхом розбиття скла вистрибнув у вікно гр. ОСОБА_5, якого доставлено до Лозівської ЦРЛ.

Службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що ОСОБА_3 та капітан міліції ОСОБА_8, які під час проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на запобігання та розкриття скоєних злочинів, запросили до райвідділу гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Після надання письмового пояснення гр. ОСОБА_9 приміщення райвідділу залишила, про що здійснила власноручний запис про відсутність претензій. Для прийняття письмових пояснень та перевірки особи за базою АІС «АРМОР» гр. ОСОБА_5 був супроводжений ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на 4 поверх райвідділу, після чого, залишивши його без нагляду, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вийшли до коридору поговорити. У цей час ОСОБА_5, скориставшись відсутністю нагляду, підбіг до вікна та, розбивши скло руками, вистрибнув з нього. Таким чином, ігнорування вимог п. 2.1.4 Інструкції з організації охорони і перепускного режиму в адміністративних будинках органів і підрозділів ГУМВС України в Харківській області, затвердженої наказом ГУМВС України в Харківській області від 17.08.2007 № 560, щодо пересування відвідувачів райвідділу тільки у супроводі працівників відповідного структурного підрозділу, з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_8, які залишили без супроводу та нагляду запрошеного до міськвідділу гр. ОСОБА_5, призвело до вказаної надзвичайної події.

12.01.2011 року т.в.о. начальника ГУМВС України в Харківській області Ковригіним В.С. був прийнятий наказ № 16 «Про покарання працівників Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області», яким за порушення службової дисципліни, що виразилось у грубому порушенні вимог п. 2.1.4 Інструкції з організації охорони і перепускного режиму в адміністративних будинках органів і підрозділів ГУМВС України в Харківській області, затвердженої наказом ГУМВС України в Харківській області від 17.08.2007 № 560, оперуповноваженого лейтенанта міліції ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

31.01.2011 року посадовими особами ГУ МВС України в Харківській області за наслідками проведеного службового розслідування складений висновок службового розслідування за фактом порушення прокуратурою Харківської області кримінальної справи № 18110004 за фактом перевищення влади або службових повноважень працівниками Лозівського МВ Головного управління, що потягло за собою тяжкі наслідки.

За результатами службового розслідування складений висновок, затверджений 31.01.2011 року начальником ГУМВС Мартиновим М.Д., яким встановлено, що 19.01.2011 року до управління інформаційних технологій ГУМВС України в Харківській області з прокуратури Харківської області надійшла статистична картка ф. 1 про порушення 18.01.2011 року кримінальної справи № 18110004 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України за фактом перевищення влади або службових повноважень працівниками Лозівського МВ, що потягло за собою тяжкі наслідки. Вказана кримінальна справа стосувалася факту події з гр. ОСОБА_5 24.01.2011 з відділу внутрішньої безпеки в Харківській області СВБ ГУБОЗ МВС України надійшов лист про те, що при з'ясуванні працівниками внутрішньої безпеки всіх обставин отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_5 встановлено, що опитані працівники міліції та свідки з числа цивільних осіб надали можливо неправдиві свідчення з метою уникнення відповідальності за можливе застосування незаконних методів дізнання.

В ході цього службового розслідування повторно підтверджений факт порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.1.4 Інструкції з організації охорони і перепускного режиму в адміністративних будинках органів і підрозділів ГУМВС України в Харківській області, затвердженої наказом ГУМВС України в Харківській області від 17.08.2007 № 560 та у висновку за результатами службового розслідування зазначено, що питання про можливість подальшого перебування в органах внутрішніх справ ОСОБА_3 вирішити після прийняття остаточного процесуального рішення за кримінальною справою № 18110004.

27.09.2011 року посадовими особами ГУ МВС України в Харківській області за наслідками проведеного службового розслідування був складений висновок службового розслідування за фактом затримання працівників СБНОН Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, який був затверджений 27.09.2011 року начальником ГУМВС Мартиновим М.Д.

У цьому висновку службового розслідування встановлено, що 27.09.2011 р. до ГУМВС України в Харківській області із прокуратури Харківської області надійшло повідомлення про затримання в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, за кримінальною справою № 18110004 ОСОБА_3

В ході проведеного службового розслідування встановлено, що 15.01.2011 гр. ОСОБА_5 від травм, отриманих у результаті падіння з висоти, помер у Лозівській центральній районній лікарні.

У висновку службового розслідування, затвердженого 27.09.2011 року начальником ГУМВС Мартиновим М.Д., також зазначено про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність ОСОБА_3 про прийняття рішення щодо доцільності його перебування в ОВС з урахуванням результатів проведеного прокуратурою досудового слідства за кримінальною справою № 1811004, та у зв'язку з тим, що органами прокуратури під час досудового слідства були зібрані достатні докази щодо причетності до скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_3 прийнято рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС у вигляді звільнення з ОВС.

27.09.2011 року наказом начальника ГУМВС України в Харківській області Мартинова М.Д. № 1274 ОСОБА_3 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС.

Наказом ГУМВС № 210 о/с від 27.09.2011 р. ОСОБА_3 звільнено за п. 64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас збройних сил України - за порушення дисципліни.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копією фіскального чеку, 28.09.2011 року відповідач-1 разом з повідомленням (вих. № 7/4360) направив рекомендованим листом витяг з наказу ГУМВС № 210 о/с від 27.09.2011 р. за місцем проживання ОСОБА_3 - 64641, с. Хижняківка,- та запропоновано звернутися для отримання документів, необхідних до видачі при звільненні, незважаючи на інформацію з прокуратури Харківської області про його перебування в ізоляторі тимчасового утримання.

З 08.10.2011 року ОСОБА_3 знаходиться у Харківському слідчому ізоляторі.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Вимогами пункту 14.8 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 особа, яка проводила службове розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

Пунктами 15.1, 15.3, 15.4 вищевказаної інструкції передбачено, що особа, стосовної якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджувалися. Знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці. Оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку про те, що особа, стосовної якої проводиться службове розслідування, має право знайомитись з висновками та матеріалами службового розслідування, надавати пояснення.

Відповідачем -1 не доведено, в матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача про проведене відносно нього 27.09.2011 року службового розслідування, докази ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами службового розслідування в матеріалах справи відсутні. Тому, оскільки останній фактично не знав про дане розслідування, а тому і не звертався до відповідача-1 з проханням надати йому матеріали розслідування для ознайомлення.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач, знаходячись в слідчому ізоляторі, з об'єктивних підстав не мав реальної можливості ознайомитись із обставинами, які слугували підставами звільнення із ОВС України.

Із наданих до суду матеріалів, а також пояснень сторін, судом встановлено, що позивач не був взагалі обізнаний про прийняття наказу про призначення службового розслідування, письмові чи усні пояснення він не надавав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висновок службового розслідування за фактом затримання працівників СБНОН Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, який був затверджений 27.09.2011 року начальником ГУМВС Мартиновим М.Д. та оскаржувані накази № 1274 та № 210 о/с датовано однією датою - 27 вересня 2011 року, тобто без надання часу позивачу для ознайомлення із зазначеним висновком та наданням відповідних пояснень по суті порушень.

Поряд із тим, як встановлено з матеріалів справи, представником відповідача, ГУМВС України в Харківській області не було вчинено жодних дій щодо ознайомлення позивача із висновком службового розслідування, що слугував підставою для звільнення останнього з ОВС України.

Отже, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 був позбавлений законного права щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування та надання з приводу останнього будь - яких пояснень.

Суд зазначає, що висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на інформації, викладеній у матеріалах кримінального провадження, за яким відсутній вирок суду, що набрав законної сили, а наявність кримінальної справи не характеризує особу як винну у скоєнні злочину.

Крім того, зміст наказу не доведено до відома позивача під підпис та не видано відповідний витяг.

Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 16 від 12.01.2011 року на підставі висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 12.01.2011 року, яким ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - попереджено про неповну посадову відповідність та притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з ОВС згідно наказу № 1274 від 27.09.2011 року суд зазначає наступне.

Можливість застосування до винної особи лише одного покарання за вчинення нею правопорушення - один з принципів юридичної відповідальності. Отже, недопустимо поєднувати дві і більше відповідальностей за одне окреме правопорушення. Це заборонено. Дане правило розглядається як окремий принцип недопустимості подвійної відповідальності за одне правопорушення.

Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, сам по собі факт порушення відносно позивача кримінальної справи не є безумовним доказом порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного Статуту ОВС України, оскільки лише рішенням суду, прийнятим за результатами розгляду кримінальної справи, можуть бути встановлені або спростовані факти порушення закону і відповідно вчинення особою того чи іншого злочину.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи протиправними оскаржувані накази відповідачів з підстави порушення відносно нього кримінальної справи, суд виходить, зокрема, з правил статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року по справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 року Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи порушує твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене твердження посадової особи.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин суд дійшов до висновку про протиправність наказу начальника ГУМВСУ в Харківській області від 27.09.2011 року № 1274 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3 та наказу начальника ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2011 року №210 о.с. в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ, а відтак ОСОБА_3, підлягає поновленню на посаді з якої його незаконно звільнено.

Щодо вимоги позивача про виплату ОСОБА_3 грошового утримання за весь період вимушеного прогулу з 27.09.2011 року та на момент постановлення рішення судом, з розрахунку 62, 46 грн. за кожен день вимушеного прогулу, з 01.10.2011 р. по 20.08.2014 р. в сумі 65832, 84 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до Постанови КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік, а відтак у задоволенні зазначеної вимоги позивачу має бути відмовлено.

Натомість суд зазначає, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може, зокрема, прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на наведені норми процесуального права суд, задля повного захисту прав, свобод та інтересів постановляє рішення зобов'язального характеру та виходить за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 - Лозівський МВ - виконати вимоги п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ щодо виплати ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона по справі повинна доказати ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування оскаржуваних наказів та поновлення на роботі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Лозівського міського відділу Головного управління МВС України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Дмітрієв А.А. про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення - задовольнити частково.

Скасувати наказ начальника ГУМВСУ в Харківській області від 27.09.2011 року № 1274 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності - звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_3.

Скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області від 27.09.2011 року №210 о.с. в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати ГУМВС України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Раднаркомівська, 5) поновити на посаді оперуповноваженого СБНОН Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3.

Зобов'язати Лозівський міський відділ Головного управління МВС України в Харківській області (64600, Харківська обл., м. Лозова, вул. Орджонікідзе, 7) виконати вимоги п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114, а саме: виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.