Рішення № 40260229, 22.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Кеміня М.П., при секретарі Чейпеш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 7 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» (далі: Товариство) звернулося в суд із даним позовом посилаючись на те, що 05.06.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк» (далі: Банк) був укладений кредитний договір № 548-022/ФК-08.

Згідно умов цього договору Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 10 000 доларів США на споживчі потреби, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та повернути кошти до 02.06.2023 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 05.06.2008 року був укладений договір іпотеки № 548-022/Zфквіп-08, згідно умов якого, іпотекодавці передали Банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,6 кв.м.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконує і станом на 01.03.2013 року у нього виникла заборгованість в розмірі 118 244,50 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 77 292,31 грн.; - заборгованість за відсотками 36 911,51 грн.; - комісія за ведення кредиту - 4040,68 грн.

30.06.2010 року між Банком і Товариством був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, зокрема щодо кредитного договору № 548-022/ФК-08, укладеного 05.06.2008 року з ОСОБА_3, а також забезпечувального договору іпотеки № 548-022/Zфквіп-08, укладеного 05.06.2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив ухвалити рішення, яким: стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 118 244,50 грн.; в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

При відкритті провадження у справі місцевим судом встановлено, що ОСОБА_5 знята з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю цієї особи.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 7 травня 2014 року позов задоволено повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 05.06.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 548-022/ФК-08.

Згідно умов цього договору Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 10000 доларів США на споживчі потреби, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,5% річних та повернути кошти до 02.06.2023 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 05.06.2008 року був укладений договір іпотеки № 548-022/Zфквіп-08, згідно умов якого, іпотекодавці передали Банку в іпотеку належну їм квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,6 кв.м.

Встановлено, що майновий поручитель ОСОБА_5 померла.

Таким чином іпотекодавцями за указаним вище договором є ОСОБА_4, а також ОСОБА_3, що є одночасно позичальником.

Також встановлено, що взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконує і станом на 01.03.2013 року у нього виникла заборгованість в розмірі 118 244,50 грн., з яких: - заборгованість за кредитом становить 77 292,31 грн.; - заборгованість за відсотками 36 911,51 грн.; - комісія за ведення кредиту - 4040,68 грн.

30.06.2010 року між Банком і Товариством був укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, зокрема щодо кредитного договору № 548-022/ФК-08, укладеного 05.06.2008 року з ОСОБА_3, а також забезпечувального договору іпотеки № 548-022/Zфквіп-08, укладеного 05.06.2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договорів відступлення права на сьогоднішній день чинний і щодо нього, згідно ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

При цьому недоведення позивачем факту письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та ненадання відповідачеві доказів переходу прав у зобов'язанні до нового кредитора не звільняє боржника від виконання зобов'язань за кредитним договором.

Визначений розмір заборгованості ОСОБА_3 не оспорює.

Тому висновок місцевого суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 є правильним.

Суд вирішуючи цю частину позову вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Разом з тим, вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів враховує те, що з 07 червня 2014 року (після постановлення рішення судом першої інстанції) набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Встановлено, що належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно, котре виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ОСОБА_3 за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання майнових поручителів, у яких у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа квартири становить 43,6 кв. метрів і не перевищує 140 кв. м.

Також встановлено, що іпотекодавці не є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення в розумінні ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

З урахуванням вимог вищезазначеного закону та норми п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач поніс документально підтверджені витрати в розмірі 1213,96 грн. у суді першої інстанції, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача - позичальника.

Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 7 травня 2014 року в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягненні судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

У задоволенні позовної вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1213 (одну тисячу двісті тринадцять) грн. 96 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: