Ухвала суду № 40260154, 14.08.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/3507/13-ц Провадження № 22-ц/772/2317/2014Головуючий в суді першої інстанції:Гриценко І. Г.Категорія: 23Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Сала Т.Б., Марчук В.С.,

при секретарі Пантелеймоновій А.І.,

за участю апелянта, представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (яка діє як законний представник ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.), ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 - ОСОБА_87, представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа» Цвика А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ( яка діє як законний представник ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ), ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_69, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_89 ОСОБА_90, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81

ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича компанія «Справа», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області, реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції про визнання недійсними договорів оренди землі, зобов'язання звільнити земельні ділянки,

за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_87 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивачі звернулися у Вінницький районний суду Вінницької області з позовом до одного й того ж відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Правнича компанія «Справа» за участю одних і тих же третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області, реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, з однією й тією ж вимогою: про визнання недійсними укладених 15 грудня 2008 року кожним з позивачів з ТОВ «Правнича компанія «Справа» договорів оренди землі, вчинення дій по скасуванню реєстрації права оренди землі та договорів оренди земельних ділянок, зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки.

Мотиви позовів є ідентичними та зводяться до того, що всі оспорювані договори укладені на строк 7 років, всі вони зареєстровані у Вінницькій філії ДП «Центр державного земельного кадастру» чи в залежності від дати реєстрації в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі ( 2010-2011 роки ). Орендовані земельні ділянки належать позивачам на праві власності, останні володіють державними актами на право власності на ці земельні ділянки, які ніким не оспорюються. Всі ці земельні ділянки позивачів розташовані на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В укладених договорах оренди земельних ділянок не міститься такої істотної умови як визначення сторони договору, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. При цьому позивачі бажають самостійно господарювати на своїй землі, неодноразово зверталися до орендаря з приводу повернення їм земельних ділянок, однак отримували відповідь про таку можливість після закінчення терміну дії укладених, дійсних договорів.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відсутність хоча б однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4-6, 11, 17 цього Закону, є підставою для визнання договорів недійсними. Орган державної реєстрації у зв'язку з відсутністю однієї з істотних умов повинен був відмовити у здійсненні реєстрації оспорюваних договорів оренди землі. Враховуючи безпідставність державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок позивачів через відсутність зазначеної вище суттєвої істотної умови, останні просили суд їхні позовні вимоги задовольнити. Як наслідок, державний кадастровий реєстратор управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області повинен вчинити дії по внесенню в базу даних ДЗК відомостей щодо скасування реєстрації права оренди земельних ділянок, а реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції - скасувати реєстрацію права оренди, договорів оренди земельних ділянок, з приводу яких заявлені позови до суду.

Під час провадження у справі судом першої інстанції представник позивачів ОСОБА_87 подав заяви про залишення без розгляду позовів в частині зобов'язання державного кадастрового реєстратора управління Держзема-гентства у Вінницькому районі Вінницької області вчинити дії щодо внесення відомостей до бази даних ДЗК про скасування реєстрації права оренди земельних ділянок за ТОВ «Правнича компанія «Справа», а реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції вчинити дії по скасуванню державної реєстрації договорів оренди землі.

Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області, наявними в матеріалах справи, зокрема від 27 лютого 2014 року ( т. 20, а. с. 5-6 ), всі заяви представника позивачів про залишення без розгляду частини заявлених вимог задоволені.

03 червня 2014 року представник ОСОБА_87 подав суду письмово викладені пояснення у даній цивільній справі, де, крім посилання на відсутність в оспорюваних договорах оренди землі умов покладання ризику випадкового знищення або пошкодження ( псування ) об'єкта оренди на орендаря, йдеться про відсутність у договорах, укладених між ОСОБА_9, ОСОБА_62, ОСОБА_77, ОСОБА_91 та ТОВ «Правнича компанія «Справа», такої умови як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок ( т. 20, а. с. 12-13 ).

Слід зазначити, що позивача ОСОБА_91 у даній справі немає.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ( яка діє як законний представник ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ), ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_92, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 - відмовлено за безпідставністю заявлених позовних вимог ( т. 20, а. с. 94-166 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_87 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає оскаржуване рішення ухваленим за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам, з порушенням судом норм матеріального права ( т. 20, а. с. 168-173 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали останньої, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи позивачам у вимогах про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання відповідача звільнити земельні ділянки, суд першої інстанції у відповідності з нормами статті 15 ЦК України, статті 3 ЦПК України врахував, що правом на звернення в суд за захистом прав та інтересів наділені особи у випадку порушення, невизнання або оспорювання саме їхніх прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У даній справі суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю у договорах оренди умов, передбачених статетю 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав ( правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою від 25 грудня 2013 року № 6-94цс13 ).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не доведено належними доказами порушення в дійсності їхніх прав у зв'язку з відсутністю в договорах оренди землі зазначених умов ( визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відсутність умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду (капіталу) права оренди земельної ділянки, їх істотності, а також в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, апелянт наголошує, що відсутність у договорах оренди землі таких істотних умов як визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок порушує права позивачів, є підставою для визнання договорів недійсними.

ОСОБА_67 апелянт викладає норму статті 323 ЦК України щодо покладання ризику випадкового знищення, пошкодження ( псування ) майна на його власника. Зазначає, що це правило може бути змінене лише договором або законом. Статтею 11 Закону України «Про оренду землі» визначено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У скарзі підкреслюється прийняття загальними зборами пайовиків - орендодавців рішення від 16 березня 2013 року з приводу ініціювання внесення змін до укладених договорів оренди землі та направлення цього рішення орендареві, але останній не вчинив жодних дій для виконання цього рішення. За твердженням представника позивачів відбувається пошкодження об'єктів оренди шляхом зменшення родючості грунтів, що доводиться новим доказом - порівняльними показниками агрохімічного обстеження грунтів сільськогосподарського призначення за період 2011-2014 років в с. Мізяківські Хутори, Вінницького району, викладеними в листі Вінницької філії державної установи «Держгрунтохорона» від 30 липня 2014 року № 158-02/03-464.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не заперечують законності оскаржуваного судового рішення, не тягнуть скасування останнього з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог. До такого висновку колегія суддів дійшла з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У контексті викладеного слідує висновок, що саме по собі встановлення судом відсутності у договорах оренди земельних ділянок окремих умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», не являється достатньою та безспірною підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме - визнання правочину недійсним. Для визнання недійсними в судовому порядку договорів оренди землі необхідна наявність кількох складових, а саме: відсутність у договорі оренди істотної умови, та, як наслідок, порушення у зв'язку з цим прав та законних інтересів орендодавця, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими складовими.

Суд першої інстанції врахував, що статтею 11 Закону України «Про оренду землі» ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди покладено на орендодавця, якщо інше не передбачено договором оренди землі. У разі прострочення орендодавцем або орендарем встановлених договором оренди землі строків передачі об'єкта оренди, ризик його випадкого знищення або пошкодження в цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі. Суд дійшов висновку, що зазначеною нормою закону прямо врегульований випадок, на який посилаються позивачі як на підставу обгрунтування заявлених позовних вимог, що виключає можливість порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів.

Посилання представника позивачів на ігнорування відповідачем рішення зборів власників орендованих земельних ділянок від 16 березня 2013 року з питання внесення змін в оспорювані договори оренди землі слід оцінити критично, оскільки дійсність проведення таких зборів не доводиться належними, допустимими, безспірними доказами. Натомість представник відповідача категорично заперечує дійсне проведення таких зборів та направлення рішення зборів відповідачеві, і з його доводами необхідно погодитися з врахуванням таких фактичних обставин.

Пунктом 3 статті 10 ЦПК України передбачений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно п. 1 ст. 57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, як доказ направлення ТОВ «Правнича компанія «Справа» рішення зборів орендодавців від 16.03.2013 року з додатками, суду першої інстанції надана копія рекомендованого повідомлення про отримання листа, а також квитанція від 24 березня 2013 року ( т. 20, а. с.43-45 ). Однак, у зв'язку з відсутністю у позивачів опису вкладення до даного листа, суд не може визнати дані докази незаперечними, належними та допустимими.

Крім цього, оцінюючи достовірність та допустимість як доказу протокол зборів від 16 березня 2013 року, суд не може залишити поза увагою інший документ, а саме завірену печаткою та підписом відповідь Мізяківсько-Хутірського сільського голови ОСОБА_93 від 11.04.2014 року № 105 на запит відповідача, згідно якої по даних Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району збори власників земельних паїв, що зареєстровані в цій сільській раді, 16 березня 2013 року не організовувалися ( т. 20, а. с. 79 ).

Статтею 11 ЦПК України визначена диспозитивність цивільного судочинства: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У позовних заявах відсутнє посилання в обгрунтування заявлених в суд вимог на відсутність в договорах оренди землі, укладених позивачами ОСОБА_11, ОСОБА_62 та ОСОБА_77 з ТОВ «Правнича компанія «Справа», такої істотної умови як передача об'єктів оренди у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок.

Пояснення, письмово викладені представником позивачів ОСОБА_87 03 червня 2014 з цього приводу ( т. 20, а. с. 12-13 ), не є заявою до суду про збільшення позовних вимог. Однак, колегія суддів не знаходить ці доводи сторони у справі такими, що тягнуть скасування рішення суду першої інстанції від 17 червня 2014 року як незаконного.

У договорах оренди землі, укладених між орендодавцями ОСОБА_62, ОСОБА_77, ОСОБА_11 та ТОВ «Правнича компанія «Справа» ( т. 9, а. с. 134-135; т. 14, а. с. 65-66, 121-122 ), дійсно, вказана умова відсутня, але це не тягне визнання правочину недійсним з огляду на таке.

Відповідно з пунктами 14, 15 Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі ) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2016 року, внесення права на земельну частку ( пай ) до статутних капіталів господарських товариств забороняється. На такий же строк забороняється укладення угод щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передбачено, що угоди ( у тому числі довіреності ), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток ( паїв ), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток ( паїв ) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення ( посвідчення ).

За таких обставин не можна вважати, що у вказаних трьох договорах оренди землі відсутні умови щодо передачі права оренди земельної ділянки до статутного капіталу ( фонду ) господарського товариства та передачі у заставу, оскільки передача права оренди земельної ділянки до статутного капіталу (фонду) господарського товариства та передача об'єкта оренди у заставу були прямо заборонені законом як на момент укладення цих договорів оренди земельних ділянок, так і на весь строк їхньої дії. Домовленість сторін у договорах оренди землі щодо можливості передачі права оренди земельних ділянок до статутного капіталу ( фонду ) господарського товариства та в заставу при наявності прямої зборони на такі дії Земельним кодексом України суперечила б вимогам закону.

Пунктом 31 договорів оренди землі сторони домовилися виконувати встановлені законом обмеження щодо об'єктів оренди.

Стосовно оцінки нового доказу, на який посилається апелянт в додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги, то необхідно підкреслити, що поважних причин неподання його суду першої інстанції не вбачається з врахуванням того, що агрохімічні обстеження грунтів орендаря ТОВ «Правнича компанія «Справа» здійснювалися планово та регулярно, зокрема ще у 2011 році ( т. 46-66 ), з травня 2014 року за ініціативою представника позивачів на підставі договору від 21.05.2014 року № 3-3/02. Відповідно з листом Вінницької філії державної установи «Держгрунтоохорона» від 30 липня 2014 року № 158-02/03-464 на полях сільськогосподарського призначення за період 2011-2014 років відбулося підкислення грунту та змешнення процентного вмісту гумусу, що призвело до погіршення родючості грунтів.

Такий висновок має місце. Проте, суд зауважує, що жодних вимог державною установою, покликаною здійснювати контроль за охороною грунтів, їх цільовим використанням, за період з 2011 року відповідачеві у справі не пред'являлося, до відповідальності за порушення природоохоронного чи земельного законодавства останній не притягувався. З наданих апелянтом документів не вбачається, що саме з вини відповідача ( чи можливо з інших природних причин ) має місце погіршення родючості орендованих земель. Належними, допустимими доказами дані мотиви вимог позивачів не доводяться, причинного зв'язку між діяльністю (чи бездіяльністю) ТОВ «Правнича компанія «Справа» та висновком грунтоохоронної установи не встановлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні від 17 червня 2014 року, оскільки вони є правильними, обґрунтованими і справедливими, такими, що відповідають матеріалам справи. Суд першої інстанції встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами з приводу оренди земель сільськогосподарського призначення, правильно визначив закон, який їх регулює, повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази. Судом вірно застосовано норми матеріального права, не порушено вимог процесуального права. Суд ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, тому підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не знаходить.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_87 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Т.О. Денишенко

Судді: Т.Б. Сало

В.С. Марчук

З оригіналом вірно: