Постанова № 40257964, 27.08.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 серпня 2014 р. № 820/11188/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд визнати дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції протиправними; зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з усього належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 18000, АДРЕСА_1) майна; зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про зняття заборони на відчуження усього належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 18000, АДРЕСА_1) майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо не закінчення виконавчого провадження та не зняття арешту з належного позивачу майна протиправними та такими, що порушують його права.

Відповідно до вимог статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В обґрунтування поважності причин пропуску звернення з позовом до суду представник позивача зазначив, що дізнався про чинність постанови №604/5 та про те, що виконавче провадження не закрито та не закінчено, у червні 2013 року. З того часу позивач почав звертатися до відповідача із заявами про зняття арешту з майна та закінчення виконавчого провадження, а також із позовною заявою до Київського районного суду м. Харкова. Таким чином, позивач вважає, що причини пропуску ним строку звернення з позовом до Харківського окружного адміністративного суду є поважними.

Протокольною ухвалою суду причини пропуску позивачем строку звернення до суду були визнані поважними та строк було поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі та прийняття рішення по даній справі на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

21.02.2001 року вироком Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.142, ч.2 ст.144 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року) та остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі даного судового рішення 11.03.2011 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №1-407/6, відповідно до якого 18.04.2001 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Харкова було винесено постанову №604/5 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом встановлено, що покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2001 року позивач відбув повністю і в установленому законом порядку йому було погашено судимість.

У червні 2013 року ОСОБА_2 стало відомо, що постанова №604/5 діє, а виконавче провадження не закінчено та не закрито.

На підставі цього позивач двічі звертався до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявами про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

За результатами розгляду заяв позивачу було надано відповіді від 18.06.2013 року та від 05.11.2013 року, у яких повідомлялося, що у зв'язку з неодноразовою ліквідацією та реорганізацією встановлено, що виконавчі документи, де стороною є ОСОБА_2, у Київському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції не перебувають та підстав для зняття арешту з нерухомого майна, накладеного в 2001 році, немає.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту. Продаж майна боржника, а винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Згідно зі статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в поточній редакції) виконавче провадження підлягає закінченню у разі, серед іншого, закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не надано суду заперечень, а також матеріалів виконавчого провадження по даній справі. Суд не має можливості встановити, які дії вчинялися відповідачем після винесення постанови від 18.04.2001 року №604/5 та чи було закінчено виконавче провадження.

Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що не вчинення відповідачем жодних дій після винесення постанови від 18.04.2001 року №604/5, а також не закінчення виконавчого провадження та не зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_2, є порушенням його права, закріпленого статтею 321 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції протиправними.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з усього належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 18000, АДРЕСА_1) майна.

Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винести постанову про зняття заборони на відчуження усього належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 18000, АДРЕСА_1) майна..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 27.08.2014 року.

Суддя Н.А. Полях