Рішення № 40257677, 21.08.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2014 р.

Справа № 924/944/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 4170984,70 грн. з яких: 3489047,01 грн. – основний борг, 266730,07 грн. - пеня, 266631,85 грн. - 7% штрафу, 121830,07 грн. - 3 % річних, 26745,70 грн. – інфляційні втрати.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Рішення приймається 21.08.2014 р., оскільки в судових засіданнях 09.06.2014р., 12.08.2014р. та 20.08.2014р. оголошувалися перерви.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4170984,70 грн. з яких: 3489047,01 грн. – основний борг, 266730,07 грн. - пеня, 266631,85 грн. - 7% штрафу, 121830,07 грн. - 3 % річних, 26745,70 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.08.2012р. між сторонами був укладений договір № 12/52-БО-34 купівлі - продажу природного газу.

Вказує, що на виконання умов договору позивач у вересні - грудні 2012р. передав, а відповідач отримав природний газ на суму 4260514,36 грн., що підтверджується поданими актами приймання-передачі природного газу.

Зазначає, що відповідач частково виконав зобов’язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача частинами грошові кошти в сумі 771467,35 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Враховуючи зазначене, саном на 27.02.2014 р. заборгованість відповідача складає 3489047,01 грн.

Також, за порушення відповідачем умов договору, позивачем нараховано до стягнення 266730,07 грн. пені, 266631,85 грн. - 7% штрафу, 121830,07 грн. - 3 % річних, 26745,70 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позов від 12.08.2014р. позовні вимоги не визнає. Вказує, що заборгованість в сумі 4260514,36 грн. є заборгованістю з різниці в тарифах, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та погоджувалися органами державної влади та місцевого самоврядування.

Також відповідач посилаючись на ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” вказує, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Стверджує, що розмір штрафних санкцій, встановлених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. № 12/52-БО-34 явно перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тому вважає, що даний пункт договору суперечить Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідач зазначає, що не має змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, тому в даному випадку вини відповідача не має.

Крім того, представником відповідача подано клопотання від 12.08.2014 р. про визнання недійним п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. № 12/52-БО-34., на підставі ст. 83 ГПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що зазначений пункт договору суперечать ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" оскільки передбачає одночасне стягнення пені та штрафу, що явно перевищує розмір подвійної ставки НБУ.

Представник позивача з приводу відзиву відповідача та клопотання про визнання недійсним п. 7.2. договору від 28.08.2012р. № 12/52-БО-34 подав заперечення від 20.08.2014р., в якому звертає увагу, що відповідачем протягом двох років не оскаржувався жоден з пунктів даного договору та не вчинялося будь-яких дій щодо визнання його (повністю або частково) недійсним та незаконним. Стверджує, що п. 7.2. договору № 12/52-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. повністю відповідає вимогам ст. 611 ЦК України, яка передбачає у разі порушення зобов’язання сплату порушником неустойки (пені та штрафу). Тому вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, що передбачено п. 7.2. договору є законними та обґрунтованими.

Також позивач зазначає, що визнання відповідачем факту отримання ним природного газу відповідно до умов договору, його часткова оплата та одночасне не визнання залишку основного боргу суперечить чинному законодавству. Також вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність його вини у порушенні зобов’язання по договору з причин невідшкодування органами державної влади чи місцевого самоврядування різниці в тарифах на теплову енергію, оскільки такі органи не є стороною спірних правовідносин.

Розглянувши клопотання відповідача про визнання недійсним п. 7.2. договору № 12/52-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р., суд відмовляє в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Суд не погоджується з позицією відповідача, що п. 7.2. договору № 12/52-БО-34 від 28.08.2012р., який передбачає стягнення пені та штрафу у разі невиконання зобов’язань щодо оплати поставленого газу, що за твердженням відповідача явно перевищує розмір подвійної ставки НБУ, суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не вбачає, що зазначене відповідачем є підставою для визнання недійсним п. 7.2. договору. При цьому судом враховується положення ст. ст. 6, 627 ЦК України (свобода договору), ст. ст. 546, 549, 651 ЦК України, ст. 230 ГК України.

Судом звертається увага, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює лише питання стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань, а не визначає можливість визначення сторонами в договорі як забезпечення виконання зобов'язань стягнення пені та штрафу. При цьому суд також звертає увагу відповідача на правову позицію, викладену в абз. 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа та внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств № 497936 від 10.04.2014 р.

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" зареєстроване як юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 503021 від 05.03.2012 р.

28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (покупець) був укладений договір № 12/52-БО-34 купівлі - продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу”, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 889 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): серпень – 4; вересень – 5; жовтень - 180; листопад - 280; грудень - 420.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі – плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).

Зі змісту п. 3.1. договору вбачається, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. Без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 305,60 грн., крім того ПДВ – 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ – 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 3884,78 грн., крім того ПДВ – 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ – 4661,74 грн. (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п. 6.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов’язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

В п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач у вересні - грудні 2012р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4260514,36 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 30.09.2012р. (1,000 тис. куб.м. на суму 4661,74 грн.), від 30.11.2012р. (145,864 тис. куб.м. на суму 679979,46 грн.), від 30.11.2012р. (245,233 тис. куб.м. на суму 1143211,50 грн.), від 31.12.2012р. (521,836 тис. куб.м. на суму 2432661,66 грн.).

Відповідач частково виконав зобов’язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 771467,35 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.09.2012р. по 31.01.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.09.2012р. по 31.01.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 27.02.2014р.

Таким чином, станом на 27.02.2014 р. заборгованість відповідача складає 3489047,01 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за поставлений природний газ, а також неодноразове порушення строків оплати поставленого газу, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3489047,01 грн. основного боргу, 266730,07 грн. пені, 266631,85 грн. - 7% штрафу, 121830,07 грн. - 3 % річних та 26745,70 грн. інфляційних втрат.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (покупець) був укладений договір № 12/52-БО-34 купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу”, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий у вересні 2012 року - до 14 жовтня 2012 року;

- за газ, отриманий в жовтні 2012 року - до 14 листопада 2012 року;

- за газ, отриманий в листопаді 2012 року - до 14 грудня 2012 року;

- за газ, отриманий в грудні 2012 року - до 14 січня 2013 року.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що заборгованість відповідача за договором №12/52-БО-34 від 28.08.2012р. складає 3489047,01 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.09.2012р. по 31.01.2014р., довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.09.2012р. по 31.01.2014р. та розрахунком заборгованості станом на 27.02.2014р.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов’язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічних справах щодо періоду нарахування інфляційних (постанови від 10.02.2014р. по справі №924/917/14, від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Позивачем заявлено до стягнення 26745,70 грн. інфляційних втрат, з яких: 118,94 грн. - за період з листопада по грудень 2012р., які нараховані за зобов’язаннями жовтня 2012р.; 9667,11 грн. – за період з грудня 2012р. по січень 2014р., які нараховані за зобов’язаннями листопада 2012р.; 16959,65 грн. – за період з січня 2013р. по січень 2014р., які нараховані за зобов’язаннями грудня 2012р.

Судом враховуються, що відповідно до п. 6.1 договору, остаточний термін платежу за фактично спожитий природний газ встановлений до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки, тому прострочка платежу за зобов'язаннями кожного місяця виникає з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем, судом встановлено, що:

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у жовтні 2012р. газ до 14.11.2012р. Враховуючи в листопаді 2012р. (період з 14.11.2012р по 13.12.2012р.) індекс інфляції був менше одиниці (99,9), тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати відсутні.

Позивачем невірно нараховано інфляцію за грудень 2012р. із суми вказаної заборгованості в розмірі 319459,48 грн. Враховуючи, що 28.12.2012р. відповідачем заборгованість була погашена повністю, то за грудень 2012р. (період нарахування з 14.12.2012р. по 13.01.2013р.) відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляцію, оскільки борг існував менше місця;

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у листопаді 2012р. газ до 14.12.2012р. Позивачем невірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2012р. у розмірі 2286,42 грн. із суми заборгованості в розмірі 1143211,50 грн., яка існувала на початок базового місяця. Враховуючи, що 28.12.2012р. відповідачем було погашено 86826,15 грн., заборгованість на кінець базового місяця складала 1056385,35 грн. Тому, за грудень 2012р., а також за період з січня 2013р. по січень 2014р. (період нарахування з 14.12.2012р. по 13.02.2014р.) інфляційні втрати із суми боргу 1056385,35 грн., складають 9492,24 грн.

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у грудні 2012р. газ до 14.01.2013р. Позивачем вірно нараховано інфляційні втрати із суми заборгованості 2432661,66 грн. за період з січня 2013р. по січень 2014р. у розмірі 16959,65 грн.

Отже, правомірним буде нарахування інфляційних втрат в розмірі 26451,89 грн., з яких 9492,24 грн. - за період з грудня 2012р. по січень 2014р., які нараховані за зобов’язаннями листопада 2012р. та 16959,65 грн. – за період з січня 2013р. по січень 2014р., які нараховані за зобов’язаннями грудня 2012 р.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума 293,81 грн. інфляційних втрат нарахована позивачем безпідставно, тому в її стягненні необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 121830,07 грн., з яких: 4,20 грн. – за період з 14.10.2012р. по 24.10.2012р. (11 днів прострочення); 127,86 грн. - за період з 14.11.2012р. по 16.11.2012 р. (3 дні прострочення); 450,80 грн. – за період з 17.11.2012р. по 27.11.2012р. (11 днів прострочення); 221,30 грн. – за період з 28.11.2012р. по 03.12.2012р. (6 днів прострочення); 655,70 грн. – за період з 04.12.2012р. по 28.12.2012р. (25 днів прострочення); 1405,59 грн. – за період з 14.12.2012р. по 28.12.2012р. (15 днів прострочення); 259,77 грн. – за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення); 13892,19 грн. – за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення); 434,13 грн. – за період з 10.06.2013р. по 14.06.2013р. (5 днів прострочення); 22401,16 грн. – за період з 15.06.2013р. по 27.02.2014р. (258 днів прострочення); 29391,88 грн. – за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення); 6998,07 грн. – за період з 10.06.2013р. по 14.07.2013р. (35 днів прострочення); 45587,41 грн. – за період з 15.07.2013р. по 27.02.2014р. (228 днів прострочення).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем в період нарахування 3% річних враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено наступне:

- за період з 14.10.2012р. по 23.10.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 4661,74 грн., розмір 3% річних складає 3,82 грн.;

- за період з 14.11.2012р. по 15.11.2012р. (2 дні прострочення) із суми заборгованості 519979,46 грн., розмір 3% річних складає 85,24 грн.;

- за період з 17.11.2012р. по 26.11.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 499979,46 грн., розмір 3% річних складає 409,82 грн.;

- за період з 28.11.2012р. по 02.12.2012р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 449979,46 грн., розмір 3% річних складає 184,42 грн.;

- за період з 04.12.2012р. по 27.12.2012р. (24 дні прострочення) із суми заборгованості 319979,46 грн., розмір 3% річних складає 629,47 грн.;

- за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р. (14 днів прострочення) із суми заборгованості 1143211,50 грн., розмір 3% річних складає 1311,88 грн.;

- за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 259,77 грн.;

- за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 13892,19 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 14.06.2013р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 434,13 грн.;

- за період з 15.06.2013р. по 27.02.2014р. (258 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 22401,16 грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 29391,88 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 14.07.2013р. (35 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 6998,07 грн.;

- за період з 15.07.2013р. по 27.02.2014р. (228 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 45587,41 грн.

Отже, правомірним буде нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 121589,26грн.

Таким чином, в частині стягнення сума 3% річних в розмірі 240,81 грн. (121830,07 – 121589,26 = 240,81) необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку із несвоєчасною оплатою природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 266730,07 грн., зокрема: 21,02 грн. – за період з 14.10.2012р. по 24.10.2012р. (11 днів прострочення); 639,32 грн. - за період з 14.11.2012р. по 16.11.2012 р. (3 дні прострочення); 2254,01 грн. – за період з 17.11.2012р. по 27.11.2012р. (11 днів прострочення); 1106,51 грн. – за період з 28.11.2012р. по 03.12.2012р. (6 днів прострочення); 3278,48 грн. – за період з 04.12.2012р. по 28.12.2012р. (25 днів прострочення); 7027,94 грн. – за період з 14.12.2012р. по 28.12.2012р. (15 днів прострочення); 1298,83 грн. – за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення); 69460,95 грн. – за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення); 2025,94 грн. – за період з 10.06.2013р. по 14.06.2013р. (5 днів прострочення); 146959,42 грн. – за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення); 32657,65 грн. – за період з 10.06.2013р. по 14.07.2013р. (35 днів прострочення).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при визначенні періоду, за який нараховувалася пеня позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено наступне:

- за період з 14.10.2012р. по 23.10.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 4661,74 грн., розмір пені складає 19,11 грн.;

- за період з 14.11.2012р. по 15.11.2012р. (2 дні прострочення) із суми заборгованості 519979,46 грн., розмір пені складає 426,21 грн.;

- за період з 17.11.2012р. по 26.11.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 499979,46 грн., розмір пені складає 2049,10 грн.;

- за період з 28.11.2012р. по 02.12.2012р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 449979,46 грн., розмір пені складає 922,09 грн.;

- за період з 04.12.2012р. по 27.12.2012р. (24 дні прострочення) із суми заборгованості 319979,46 грн., розмір пені складає 3147,34 грн.;

- за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р. (14 днів прострочення) із суми заборгованості 1143211,50 грн., розмір пені складає 6559,41 грн.;

- за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 1298,83 грн.;

- за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 69460,95 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 13.06.2013р. (4 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 1620,76 грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір пені складає 146959,42 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 13.07.2013р. (34 дні прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір пені складає 31724,57 грн.

Отже, правомірним буде нарахування пені в розмірі 264187,79 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сума 2542,28 грн. (266730,07 – 264187,79 = 2542,28) пені нарахована позивачем безпідставно, тому в її стягненні необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 266631,85 грн., з яких: 22398,56 грн. – із суми заборгованості в розмірі 319979,46 грн.; 73946,97 грн. – із суми заборгованості 1056386,35 грн. та 170286,32 грн. – із суми заборгованості в розмірі 2432661,66 грн.

В п. 7. 2 договору сторони передбачили, що відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова ВГСУ від 27.04.2012р. №06/5026/1052/2011). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові ВСУ від 09.04.2012 року №20/246-08.

Також абз. 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що при одночасному стягненні пені та штрафу не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Зазначене спростовує позицію відповідача стосовно неможливості одночасного стягнення штрафу та пені.

За таких обставин, позивачем правомірно заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 266631,85 грн.

Водночас, приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги ті обставини, що відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування, обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню; враховуючи майновий стан відповідача, збитковість діяльності підприємства, що підтверджується балансом КП „Тепловик” станом на 30.06.2014р., з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 3% річних та інфляційних нарахувань, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та 7% штрафу на 50% та стягнути пеню в розмірі 132763,03 грн. та 7% штрафу в сумі 133315,93 грн.

Судом критично оцінюються доводи відповідача з приводу відсутності його вини у виникненні заборгованості за природний газ, яка виникла у зв'язку з невідповідністю затверджених тарифів на послуги теплопостачання (опалення) для населення та непогашення різниці в тарифах на теплову енергію, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., за яким відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

При цьому, також враховуються положення п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно яких за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню частково в сумі 3902497,99 грн., з яких: 3489047,01 грн. – основний борг, 132093,90 грн. - пеня, 133315,93 грн. - 7% штрафу, 121589,26 грн. - 3 % річних, 26451,89 грн. – інфляційні втрати.

В решті позову щодо стягнення пені в розмірі 134636,17 грн., штрафу в розмірі 133315,92 грн., 3% річних в розмірі 240,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 293,81 грн. суд відмовляє.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судом враховано п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 4170984,70 грн. з яких: 3489047,01 грн. – основний борг, 266730,07 грн. - пеня, 266631,85 грн. - 7% штрафу, 121830,07 грн. - 3 % річних, 26745,70 грн. – інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4, код ЄДРПОУ 14151464) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3489047,01 грн. (три мільйони чотириста вісімдесят дев’ять тисяч сорок сім гривень 01 коп.) основного боргу, 132093,90 грн. (сто тридцять дві тисячі дев’яносто три гривні 90 коп.) пені, 133315,93 грн. (сто тридцять три тисячі триста п’ятнадцять гривень 93 коп.) 7% штрафу, 121589,26 грн. (сто двадцять одна тисяча п’ятсот вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.) 3 % річних, 26451,89 грн. (двадцять шість тисяч чотириста п’ятдесят одна гривня 89 коп.) інфляційних втрат, 73026,09 (сімдесят три тисячі двадцять шість гривень 09 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 21.08.2014р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 - простим;

3 - відповідачу - 311010, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4 - простим.