Рішення № 40257454, 18.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 922/2250/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства заводу "Електроважмаш", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 798871,34 грн. Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт", м. Харків Державного підприємства заводу "Електроважмаш", м. Харків розірвання договоруза участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - Ходарєва К.Г., довіреінсть № 248-896 від 03.01.2014 року; Никоненко Д.В., довіреність № 248-1033 від 15.07.2014 року;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Васильченка К.Г., керівник особисто, Садієва Ю.А., довіреність № 220-300/07-НТ від 23.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" 798871,34 грн., з яких: 772992,00 грн. заборгованості, 15459,84 грн. пені, 10419,50 грн. 3% річних. Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем Договору № 44/13 від 03.04.2013 року. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" звернуся до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Державного підприємства завод "Електротяжмаш" про розірвання договору № 44/13 від 03.04.2013 р., укладеного між Державним підприємством завод "Електротяжмаш" та Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут "Техностандарт", обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за вказаним договором, постачанням товару неналежної якості, що зумовило неможливість його використання за цільовим призначенням, а також неспроможністю останнього усунути відповідні недоліки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2014 року вказану зустріну позовну заяву було прийнято для спільного розгляду разом з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року розгляд спору було продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи до 18 серпня 2014 року.

18 серпня 2014 року через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів згідно переліку (вх.№ 28624 від 18.08.2014 р.), яке суд долучив до матеріалів справи разом з доданими до нього документами.

В судових засідання представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) первісний позов підтримував в повному обсязі та заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечував проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

03 квітня 2013 року між позивачем за первісним позовом (як постачальником) та відповідачем за первісним позовом (як покупцем) було укладено договір № 44/13 (далі - «спірний договір»), відповідно до умов якого (п. 1.1) постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець сплатити та прийняти електрообладнання для тепловозів (далі - «продукція») за номенклатурою, по кількості та цінам, зазначеним в специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору.

В специфікації № 1 (т.с. 1 а.с. 15) сторони погодили найменування продукції, її кількість та вартість; визначили загальну вартість продукції в розмірі 5270400,00 грн. (з урахуванням ПДВ 20% - 878400,00 грн.). Дану вартість продукції сторони погодили також в п. 2.1 спірного договору.

Додатковою угодою №1 від 22 квітня 2013 року до спірного договору сторонами було змінено найменування однієї позиції продукції, визначеної в специфікації №1.

Пунктом 5.1 спірного договору сторони погодили, що передача продукції від постачальника до покупця здійснюється за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

Як свідчать наявні в матеріалах справи накладні на відпуск готової продукції (т.с. 1 а.с. 73-78) позивач за первісним позовом поставив, а відповідачем за первісним позовом прийняв 15 серпня 2013 року продукцію на загальну суму 878724,00 грн., а 10 грудня 2013 року - на суму 2636172,00 грн. (всього поставлено продукції за зазначений період на суму 3514896,00 грн.).

Згідно п. 3.1 спірного договору покупець здійснює оплату по специфікації №1 наступним чином: 3.1.1 авансовий платіж в розмірі 56% від вартості партії продукції покупець сплачує протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником, але не пізніше, ніж за 110 календарних днів до дати запланованого відвантаження партії; 3.1.2 кінцевий розрахунок в розмірі 44% від вартості партії продукції покупець здійснює протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку постачальником, але не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати за планового відвантаження.

Відчуження партії продукції здійснюється тільки після оплати покупцем його повної вартості (100%).

Додатковою угодою №2 від 19 серпня 2013 року до спірного договору сторонами було погоджено специфікацію № 2, в якій визначено найменування, кількість та ціну продукції - на суму 1944,00 грн.; збільшено загальну суму договору до 5272344,00 грн.; внесено зміни, відповідно до яких (п. 4) розділ 3 спірного договору доповнено пунктом 3.4 и викладено його в наступній редакції: «Авансовий платіж в розмірі 100% від суми специфікації 2 покупець сплачує протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку постачальником».

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2013 р. позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом рахунок № 369 від 01.11.2013 р. на загальну суму 772992,00 грн. (а.с. 18).

З огляду на наведене, враховуючи положення п. 3.1 спірного договору, відповідач за первісним позовом мав розрахуватися за отриману продукцію на суму 772992,00 грн. (яка складається з авансового платежу в розмірі 56% від вартості партії продукції на суму 432875,52 грн. та кінцевого розрахунку в розмірі 44% від вартості партії продукції на суму 340116,48 грн.) в строк до 11.11.2013 року.

Як стверджує позивач за первісним позовом відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за спірним договором, сплатив лише частину обумовленої ним продукції, що, на думку позивача, є порушенням умов спірного договору та зумовило звернення до суду з первісним позовом.

Листами (т.с. 1 а.с. 20, 22) позивач за первісним позовом повідомляв відповідача за первісним позовом про готовність визначеної спірним договором продукції до відвантаження та просив сплатити грошові кошти на виконання умов спірного договору.

Згідно акту виконаних робіт з проведення пусконалагоджувальних робіт та попередніх випробувань системи збудження тягового та допоміжного генераторів модернізованого маневреного тепловозу ЧМЭ3 (т.с. 1 а.с. 117-120), підписаного представниками сторін в період з 04.11.2013 р. по 12.11.2013 р. під час стиковки дизель-генераторної установки виявлено порушення лакофарбового покриття генераторів при транспортуванні та монтажі; порушення ствердління отворів під установку віброамортизаторів додаткового генератора ГС1101УХЛ2.

Окрім того, під час складання акту виконаних робіт виявлено періодичні збої захисту по перевищенню максимального значення лінейної напруги додаткового генератора, реалізованої в ТПВ, також по максимальній напрузі в ланцюгу постійного току, реалізованого системою управління перетворювачів частот, при різкому (аварійному) виключенні перетворювача частоти мотор-вентилятора холодильної камери дизельного двигуна від додаткової мережі, а також не запропоноване зниження напруги мережі при включенні зазначеної загрузки. Визначено, що для виправлення даного зауваження потребується корегування алгоритмів роботи системи управління перетворювачем підживлення моторо-вентилятора холодної камери в частині пом'якшення (збільшення плавності) режимів запуску та відключення потужності.

Пунктом 3 зазначеного акту виконаних робіт визначено, що після усунення виявлених недоліків, продукція буде готова до приймальних випробувань модернізованого тепловозу.

Наявний в матеріалах справи акт виконаних послуг № 1 від 15.11.2013 р. (т.с. 1 а.с.121) свідчить, що позивач за первісним позовом виконав, а відповідач за первісним позовом прийняв виконання послуг по договору № 96/13 від 30.10.2013 р. (т.с. 1 а.с. 83-85) щодо участі позивача за первісним позовом у пусконалагоджувальних випробуваннях продукції, обумовленої спірним договором.

Згідно акту № 208-13-25 від 25.11.2013 р. (т.с. 1 а.с. 28) було проведено технічний контроль відповідності геометричних розмірів генераторів ГС 523ПУХЛ2 та ГС1101УХЛ2.

У своїй відповіді на претензію вих.№ 157-124/04-4 від 08.04.2014 р. (а.с.25) відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про виявлені певні недоліки при виконанні робіт з налагодження попередньої партії продукції, які не були усунені позивачем за первісним позовом та зазначив про здійснення ним обумовленої спірним договором оплати після усунення відповідних недоліків.

Відповідно до п. 6.3 спірного договору у випадку виявлення дефектів та/або несправностей в період гарантійного строку покупець зобов'язаний протягом 5 днів з моменту виявлення дефектів та/або несправностей письмово повідомити про це постачальника та викликати його представника для сладання акту із зазначенням дати обстеження.

Листом вих.№ 159-126/04-4 від 08.04.2014 р. (т.с. 1 а.с.26) відповідач за первісним позовом просив позивача за первісним позовом терміново направити спеціалістів з гарантійного обслуговування продукції.

15 квітня 2014 року сторонами було підписано технічний акт комісійного обстеження (т.с. 1 а.с. 27), відповідно до якого в результаті огляду продукції виявлено часткове відслоювання лакофарбового слою на внутрішній поверхності корпуса ГС 523ПУХЛ2, скол термоусаджувальної трубки на пружині щіткодержача ГС1101УХЛ2.

Для проведення налаштування тепловозу з установленням генераторів (продукції за спірним договором) відповідач за первісним позовом просив позивача за первісним позовом направити спеціалістів останнього (лист вих.№ 220-218/05-НТ від 27 травня 2014 р., а.с. 107).

Як свідчить протокол № 1 від 04.06.2014 р. (т.с. 1 а.с. 79) в період з 29.05.2014 р. по 04.06.2014 р. сторони здійснювали пусконалагоджувальні роботи та реостатні випробування тепловозу серії ЧМЄ-3М № 1938, за результатами яких виявлено нестійку роботу системи заведення додаткового генератору при потужностях, що перевищують 80% тяговою потужності тепловозу та вирішено 15.06.2014 р. провести додаткові випробування.

Згідно акту від 20.06.2014 року, підписаного представниками сторін (т.с 1 а.с. 80), під час проведення реостатних випробувань тепловозу в період з 29.05.2014 р. по 04.06.2014 р. та з 18.06.2014 р. не вирішено проблему, яка полягає у зкиданні захисту при перевищенні максимальної лінейної напруги при виході на 90% та більше потужності тепловозу в діапазоні від 1600 по 1800 об/хв., що було відмічено в протоколі № 1 від 04.06.2014 р.

Окрім того, вказаним актом визначено, що 19.06.2014 р. при проведенні налаштування та випробування системи регулювання допоміжного ланцюгу та утримання його стабільної роботи при 100% потужності тепловозу вийшло перенапруження у допоміжному ланцюгу, в результаті чого було здійснено пошкодження частотного перетворювача приводу компресора GS1 (пошкоджено блок IGBT) та перетворювача приводу охолодження тягових двигунів GS (пошкоджено декілька IGBT блоків з наступним виникнення пожежі), а також один варистор блоку УТП-250АН на платі А1 (УОР).

Листом вих.№ 65-29/01-4 від 27.01.2014 р. відповідач за первісним позовом просив позивача за первісним позовом у зв'язку з недоліками продукції, які встановлені вказаними вище актами, повідомити про варіанти усунення відповідних недоліків.

Актом від 21 січня 2014 року (т.с. 2 а.с. 46) визначено, що виявлені проблеми з утримання напруги додаткового ланцюгу не дозволяють використовувати в повній мірі тепловоз, з характеристиками, які зазначені в технічному завданні.

Листом вих.№ 220-260/06-НТ від 25 червня 2014 року (а.с. 108-109) відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про виявлені недоліки у поставленій продукції, а також повідомив про необхідність у розірванні спірного договору у зв'язку з повторною неспроможністю останнього усунути виявлені недоліки та неможливістю використовувати продукцію за її цільовим призначенням, просив повернути кошти, сплачені ним на виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

Втім, як свідчать матеріали справи, вимога відповідача за первісним позовом залишилась без задоволення позивачем за первісним позовом.(лист т.с. 2 а.с. 59). Останній мотивував відмову у розірванні спірного договору виникненням несправностей у роботі продукції у зв'язку з неналежним визначенням відповідачем за первісним позовом вимог до продукції, а також тим, що безпосереднім розроблювачем продукції було інше підприємство.

Вказані обставини відмови позивача за первісним позовом зумовили звернення відповідача за первісним позовом до суду з відповідним зустрічним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ЦК України).

Так, наявний в матеріалах справи спірний договір свідчить, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні зобов'язання.

У відповідача за первісним позовом за спірним договором виникли грошові зобов'язання взамін на виконання позивачем за первісним позовом своїх обов'язків щодо виготовлення та поставлення продукції належної якості.

Наявні в матеріалах справи та вказані вище накладні свідчать, що 15 серпня 2013 року позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв генератори, перетворювач та резистор на загальну суму 878724,00 грн.

Статтею 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби.

Належним є виконання, якщо продавець передає товар, придатний для будь-якої мети, якій він звичайно слугує. Непридатним для звичайного використання вважається товар, у якого відсутні певні якості і це є перешкодою його фактичному використанню, веде до негативного результату, або збільшує витрати покупця.

Пунктом 6.1 спірного договору сторони передбачили, що якість та комплектність продукції, що постачається по договору має відповідати нормативно-технічній документації заводу-виробника.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом неналежним чином виконав свої зобов'язання за спірним договором, про що свідчить наступне.

Матеріали справи свідчать про обізнаність сторін щодо мети придбаної за спірним договором продукції - комплектуючих частин маневреного тепловозу, необхідних для його належного функціонування.

Встановлені судом та викладені вище обставини справи свідчать, що з моменту отримання відповідачем за первісним позовом обумовленої спірним договором продукції, останній був позбавлений можливості використовувати продукцію за її цільовим призначенням - для забезпечення належного функціонування маневреного тепловозу, а виявлені несправності продукції призвели до пошкодження інших комплектуючих частин тепловозу та пожежі (акт від 20.06.2014 р., т.с. 1 а.с. 80).

Окрім того, згідно ч. 4 ст. 268 ГК України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Матеріали справи свідчать про відповідність продукції лише геометричним розмірам, що підтверджується актом № 208-13-25 від 25.11.2014 р.

Втім, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, позивачем за первісним позовом не надано належних доказів відповідності продукції іншим критеріям, визначеним, зокрема, у конструкторській документації виробника.

Факт неналежного функціонування продукції, обумовленої спірним договором не заперечується позивачем за первісним позовом.

Посилання позивача за первісним позовом у технічному висновку від 14.07.2014 р., підписаному головним конструктором позивача за первісним позовом (т.с. 2 а.с. 37-44) про відсутність його вини у несправностях у функціонуванні обумовленої спірним договором продукції позбавлені юридичного значення в аспекті звільнення його від наслідків постачання неякісного товару.

Так, у вказаному технічному висновку головний конструктор посилається на виникнення відповідних несправностей у функціонуванні продукції з вини виробника, а від так, на думку головного конструктора, відповідальність за несправність продукції має нести саме виробник. Втім, така позиція суперечить домовленості сторін та вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Пунктом 6.2 спірного договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом гарантію якості поставленої продукції, а пояснення сторін та матеріали справи (зокрема, технічний висновок головного конструктора) свідчать про виникнення недоліків у якості продукції до її постачання відповідачу за первісним позовом.

Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 679 ЦК України особою, відповідальною за постачання неякісної продукції є саме позивач за первісним позовом.

Окрім того, про відповідальність позивача за первісним позовом за постачання відповідачу за первісним позовом неякісної продукції свідчить п. 6.1 спірного договору, відповідно до якого поставити продукцію у якості та комплектності, які відповідають технічній документації виробника перед відповідачем за первісним позовом зобов'язався саме позивач за первісним позовом.

Суд не приймає в якості доказу неможливості відповідальності позивача за первісним позовом за постачання відповідачу за первісним позовом продукції неналежної якості висновок головного конструктора, оскільки вирішуючи питання особи, яка має відповідати за поставку товару неналежної якості, головний конструктор позивача за первісним позовом вийшов за межі своїх повноважень, адже міг лише визначити технічні аспекти та причини виникнення виявлених недоліків у якості продукції, а визначення особи, яка має відповідати за поставку товару неналежної якості - є компетенцією суду.

Частиною 5 статті 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом продукцію неналежної якості та був обізнаний про неналежне функціонування поставленої продукції, а також неодноразово та протягом тривалого часу намагався усунути відповідні недоліки.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача за первісним позовом від оплати продукції, а від так і про безпідставність позовних вимог за первісним позовом з огляду на положення ч. 2 ст. 268 ГК України та ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом про розірвання спірного договору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Законом - ч. 2 ст. 651 ЦК України - визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Постачання товару неналежної якості, тривала та неодноразова неспроможність продавця усунути недоліки продукції, що спричинило неможливість її використання за цільовим призначення, а також спричинило шкоду іншим комплектуючим частинам та пожежу - є істотним порушенням умов спірного договору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом щодо розірвання спірного договору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. З огляду на положення даної норми, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задоволенням позовних вимог за зустрічним позовом - витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Відповідно до ст.ст. 173, 175, 188, 268 ГК України, ст.ст. 526, 610, 611, 651, 678, 679 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 33, 43, 47, 49, 60, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову Державнеого підприємства завод "Електроважмаш" до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" про стягнення 798871,34 грн. - відмовити.

Зустрічний позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" до Державного підприємства завод "Електроважмаш" про розірвання договору № 44/13 від 03.04.2013 р., укладеного між Державним підприємством завод "Електроважмаш" та Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" - задовольнити.

Розірвати договір № 44/13 від 03.04.2013 р., укладений між Державним підприємством завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) та Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 37, кв. 1, код ЄДРПОУ 32674865).

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 37, кв. 1, код ЄДРПОУ 32674865) 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21.08.2014 р.

Суддя В.В. Суслова