Рішення № 40257446, 18.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4928/14 18.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»доТовариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРЕК»простягнення 45 617,84 грн.Головуючий суддя Босий В.П.

Літвінова М.Є.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача:Дзюба Г.Є.від відповідача:Богаченко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі - ТОВ «Баядера Логістик») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРЕК» (надалі - ТОВ «СТЕРЕК») про стягнення 45 617,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № БІ120910 від 17.07.2013 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 111,52 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 983,12 грн. та 40% річних у розмірі 8 523,20 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. розгляд справи відкладено на 21.05.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

20.05.2014 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на недоведеність позивачем факту поставки товару на заявлену до стягнення суму.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. вирішено здійснювати розгляд справи № 910/4928/14 колегіально у складі трьох суддів.

02.06.2014 р. суддя Босий В.П. звернувся до в.о. Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/4928/14.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді Котков О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 23.06.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 23.06.2014 р. справу № 910/4928/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В., у зв'язку з перебуванням суддів Босого В.П. та Коткова О.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 28.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 28.07.2014 р. справу № 910/4928/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Літвінова М.Є., Цюкало Ю.В., у зв'язку з поверненням судді Босого В.П. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. справу прийнято до провадження колегією суддів.

В судовому засіданні 28.07.2014 р. судом оголошувалась перерва до 18.08.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги з урахуванням останнього акту звірки взаємних розрахунків підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 р. між ТОВ «Баядера Логістик» (постачальник) та ТОВ «СТЕРЕК» (покупець) було укладено договір поставки №БІ120910 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного договору.

За змістом п. 1.4 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в день його фактичної передачі. Днем (датою) фактичної передачі товару є дата, зазначена у накладних.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата проводиться покупцем протягом 14 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару.

На виконання умов Договору позивачем поставлялась, а відповідачем приймалась та частково оплачувалась продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 111,52 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами у період з 20.07.2012 р. по 29.05.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 158 606,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару, а частково повернуто позивачу нереалізований товар на загальну суму 128 927,26 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та листом від 18.12.2013 р.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 04.08.2014 р. сторони уклали акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 29 978,90 грн.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковою накладною товару уповноваженим представником відповідача.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних сторонами видаткових накладних, які містять печатки обох сторін Договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 29 678,90 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення до суду із даним позовом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 29 678,90 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «СТЕРЕК» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 29 678,90 грн.

При цьому, заборгованість відповідача в розмірі 4 432,62 грн. не доведена позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 983,12 грн. та 40% річних у розмірі 8 523,20 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 22.06.2013 р. по 04.02.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 7.3 Договору за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

За перерахунком суду, враховуючи визначений позивачем період нарахування пені, також часткову оплату відповідачем суми заборгованості, а також приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 271,92 грн. В іншій частині (711,20 грн.) пеня обрахована невірно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.7 Договору за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

За перерахунком суду, враховуючи визначений позивачем період нарахування, а також часткову оплату відповідачем суми заборгованості, розмір 40 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7 415,66 грн. В іншій частині (1 107,54 грн.) 40 % річних обраховано невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «СТЕРЕК» на користь ТОВ «Баядера Логістик» заборгованості у розмірі 29 678,90 грн., пені у розмірі 2 271,92 грн. та 40 % річних у розмірі 7 415,66 грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 4 432,62 грн., пені у розмірі 711,20 грн. та 40 % річних у розмірі 1 107,54 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРЕК» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, кв. 8; ідентифікаційний код 20017758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; ідентифікаційний код 35871504) заборгованість в розмірі 29 678 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 90 коп., пеню у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 92 коп., 40 % річних у розмірі 7 415 (сім тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 63 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді М.Є. Літвінова

Ю.В. Цюкало