Рішення № 40257241, 22.08.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 серпня 2014 р. Справа № 903/597/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії

до відповідача: Комунального підприємства "Луцькводоканал"

про стягнення 43 088,12грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Кардаш І.Д., довір.№19/26-75 від 03.01.2014р.

від відповідача: Мисюк Г.І., довір.№01 від 03.01.2014р.

Суть спору: ПАТ"Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії просить стягнути з КП"Луцькводоканал" 43 088,12грн., в тому числі: 9 993,16 грн. пені, 27 237,38 - інфляційних втрат та 5 857,58 грн. 3% річних, нарахованих в зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати по договору постачання електричної енергії від 24.09.2004р. №528-0189000, а саме за період з липня 2013р. по квітень 2014р.

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався на 21.08.2014р. на 11:00 год. (ухвала суду від 14.07.2014р.)

Відповідач в наданих суду 21.08.2014р. письмових поясненнях не заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені. Не завжди повну оплату споживчої електроенергії в зазначений у позові період пояснює важким фінансовим становищем підприємства, що призвело до недоплат у деяких місяцях 2013-2014 років. Також надає суду акт звірки з позивачем, згідно якого станом на 01.08.2014р. заборгованість КП"Луцькводоканал" за реактивну та активну електроенергію відсутня.

Відповідачем в судове засідання подано клопотання про зменшення судом заявленої до стягнення пені із врахуванням важкого фінансового становища комунального підприємства, яке утворилось в зв'язку із значною заборгованістю населення, державного та місцевого бюджетів по відшкодуванню пільг та субсидій, проведення КП"Луцькводоканал" щомісячних проплат використаної електроенергії, хоча не завжди в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

24.09.2004р. між ВАТ"Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії та комунальним підприємством "Луцькводоканал" було укладено договір про постачання електричної енергії №528-0189000 із щорічною його пролонгацією, згідно умов якого позивач зобов'язувався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач в свою чергу зобов'язувався оплачувати вартість електричної енергії у терміни встановлені договором.

Так, згідно п.8.1 договору оплата електроенергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні рахунки Постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2.

Відповідно до додатку №2 відповідач із врахуванням протоколу розбіжностей від 16.09.2005р. зобов'язався провести оплату протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку від позивача.

Як вбачається із розрахунку позивача та банківських виписок про надходження коштів від КП"Луцькводоканал" відповідач не завжди оплачував вартість використаної електричної енергії в повному обсязі, що визнала представник відповідача та підтвердила правильність здійснених позивачем розрахунків сум, заявлених до стягнення.

Статтею 35 ГПК України регламентовано, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 27 237,38 грн. та 3% річних в сумі 5 857,58 грн. за період прострочення з липня 2013 по квітень 2014р відповідає вказаній нормі та підлягає стягненню.

Згідно п.4.2.1. договору(із врахуванням протоколу розбіжностей від 16.09.2005р.) за порушення термінів оплати, визначених додатком №2 до договору, відповідач зобов'язався сплатити пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Згідно розрахунку позивача пеня станом на 01.06.2014р. становить 9 993,16 грн., яку відповідач просить зменшити.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є забезпечення питною водою та приймання стічних вод до міської комунальної каналізаційної мережі, що надаються мешканцям і юридичним особам м. Луцька та приміських сіл.

Причинами недоплат являлась значна заборгованість перед КП"Луцькводоканал" населення за послуги водопостачання та водовідведення, заборгованість держави у відшкодуванні наданих населенню пільг та субсидій, а також заборгованість з різниці у тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, надані населенню.

Враховуючи причини невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а також те, що станом на 01.08.2014р. заборгованість комунального підприємства"Луцькводоканал" перед Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії відсутня, суд вважає за можливе зменшити відповідачу на 50% заявлену до стягнення пеню та стягнути з останнього відповідно 4 996,58 пені.

Разом з тим судовий збір по справі в сумі 1 827грн. суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526 , 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Луцькводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії 38 091,54 грн., в тому числі: 4 996,58 пені, 27 237,38 - інфляційних втрат та 5 857,58 грн. 3% річних, а також витрати по судовому збору в сумі 1827грн.

3.В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

22.08.2014

Суддя В. Л. Слупко