Постанова № 40256593, 26.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4493/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лаіка-Ойл» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000312200 від 24.04.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаіка-Ойл» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Лаіка-Ойл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000312200 від 24.04.2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лаіка-Ойл», код ЄДРПОУ 37089304 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2014 року № 468/15-17-22-01-37089304, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 0000312200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 277 547,00 грн. (за основним платежем - 277 547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 14.03.2014 року по 03.04.2014 року на підставі направлень виданих ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 13.03.2014 року № 12/15-17-22-01-23, № 13/15-17-17-01-09 та від 26.03.2014 року № 21/15-17-25-01-14 посадовими особами відповідача згідно п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Комінтернівському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на І квартал 2014 року, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Лаіка-Ойл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 10.04.2014 року № 468/15-17-22-01-37089304 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Лаіка-Ойл», код ЄДРПОУ 37089304 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року», відповідно до висновку якого перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 14.12.27 п. 14.12 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі - 277 547,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2011 року - 277 547 грн. (а.с. 1-39 том ІІ).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.04.2014 року № 000031220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 277 547,00 грн. (за основним платежем - 277 547,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.) (а.с. 40 том ІІ).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження, передбаченої п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, до ГУ Міндоходів в Одеській області. 20 червня 2014 року ГУ Міндоходів в Одеській області винесло рішення № 1336/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги (а.с. 227-233 том І), 24.07.2014 року Державна фіскальна служба України винесла рішення № 299/6/99.88.10.01.15 про результати розгляду скарги (а.с. 47-50 том ІІ), якими податкове повідомлення - рішення від 24.04.2014 року № 000031220 залишено без змін, а скарги ТОВ «Лаіка-Ойл» - без задоволення.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Лаіка-Ойл» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч.3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про його протиправність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Лаіка-Ойл» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складено акт від 10.04.2014 року № 468/15-17-22-01-37089304, проте з висновками цього акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими позивачем, а тому згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про заниження податку на прибуток у сумі 277 547,00 грн., внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу витрат операцій з придбання нафтопродуктів від ТОВ «Ранг» на суму 1206726 грн. без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 1206726 грн., в тому числі по періодам: 4 квартал 2011 року на суму 1206726 грн.

Як, зокрема, зазначає відповідач у акті, в ході перевірки встановлено, що в якості підтвердження надходження нафтопродуктів (дизельного пального) від постачальника ТОВ «Ранг», ТОВ «Лаіка-Ойл» надало товарно-транспортні накладні (надалі за текстом ТТН) складені не за формою, затвердженою Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та економіки України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зав'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживання політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, а саме в наданих ТТН відсутні такі обов'язкові дані, як: № резервуару, з якого був відпущений товар (нафтопродукти - дизельне паливо); дата подорожнього листа; час виїзду автоцистерни з підприємства вантажовідправника; печатка автопідприємства перевізника - ТОВ «Рута Нова-К». Крім того, як вказує відповідач у акті, в ТТН вказані такі пункти навантаження - база Кілія, тим самим чітко не визначений пункт навантаження (адреса, найменування відправника) та відсутні печатки (штампи) вказаних баз, які б підтверджували відпуск нафтопродуктів (дизельного палива) зі свої адреси на адресу ТОВ «Лаіка-Ойл».

Таким чином, відповідач в акті зазначає, що згідно наданих до перевірки ТТН, у зв'язку із відсутністю зазначення у ТТН печатки автопідприємства-перевізника, номеру резервуару, з якого здійснено злив та відпуск дизельного пального, чіткі адреси пункту навантаження, печатки (штампу) нафтобази, яка здійснила зазначений відпуск нафтопродуктів, не можливо встановити фактичне місце, з якого здійснено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів (дизельного палива).

Враховуючи викладене, відповідач в акті зазначає, що в ході перевірки не надані первинні документи - відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що фактично підтверджували витрати на придбання товару (нафтопродуктів) від ТОВ «Ранг» на умовах АЗС Покупця за адресою: Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Візірка, комплекс споруд № 2 автозаправочний комплекс, а саме: належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та акти прийому-передачі нафтопродуктів.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, віднесення до складу валових витрат податку на прибуток, зазначає наступне.

Правові відносини щодо включення сум до валових витрат до 01.01.2011 року регулюються Законом України «Про оприбуткування прибутку підприємств», з 01.01.2011 року Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні».

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Так п. 138.1 ст. 138 ПК України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду, включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Однією з обов'язкових умов для віднесення витрат підприємства на оплату послуг до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що 12.01.2011 року за № 2002 між ТОВ «РАНГ» (Продавець) та ТОВ «Лаіка-Ойл» (Покупець) укладений договір поставки (а.с. 31-34 том І), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість) (п.1.1 Договору). Якість товару, який передається у власність (поставляється) Покупцю, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, який підлягає сертифікації) (п.1.2 Договору). Загальна кількість товару, що передаються за цим договором у власність Покупця, сторонами не обмежується і визначається на підставі фактичного обсягу поставленого (переданого у власність) товару (п.1.3 Договору). Передача у власність (поставка) товару здійснюється на АЗС Покупця за адресою: Україна, Одеська область, Комінтернівський район, селище Візирка Комплекс споруд №2 (Чорноморська птахофабрика) автозаправочний комплекс (п.2.1 Договору). Товар передається Покупцеві окремими партіями (частинами) і приймається Покупцем, згідно вимог існуючих правил приймання. Кожна окрема партія товару передається в рамках цього Договору лише після попереднього узгодження Сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків (термінів) її поставки (передачі у власність) (п.2.2 Договору). Факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього Договору підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними (або актами приймання-передачі) на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін, податковою накладною, а також товарно-транспортною накладною від Продавця Покупцю. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання-передачі товару. Продавець не несе відповідальності за пошкодження чи втрату товару з моменту поставки (передачі) його Покупцеві відповідно до умов цього пункту та пункту 2.1 цього Договору (п.2.4 Договору). Сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі у власність товару (п.2.5 Договору). Для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов'язаний надати представнику Продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства (п.2.8 Договору). Гарантувати якість поставленого Товару згідно з вимогами Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ) , які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (п.4.2.2 Договору). Строк дії цього Договору - 1 рік (п.8.1 Договору).

Вказаний договір підписаний від ТОВ «РАНГ» директором С.В. Прудким та від ТОВ «Лаіка-Ойл» директором Петроченко В.О.

Передача товару від ТОВ «РАНГ» до ТОВ «Лаіка-Ойл» згідно вищевказаного договору підтверджується відповідними податковими, видатковими накладними за жовтень-грудень 2011 року; актами приймання-передачі товару; поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними за вказаний період, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 20-30 том І, а.с. 76-91, 108-165 том ІІ).

Згідно вищевказаних товарно-транспортних накладних, автопідприємствами виступали: ТОВ «Рута-Нова-К», ТОВ «РАНГ», відповідно замовником та вантажовідправником виступав ТОВ «РАНГ», вантажоодержувачем - ТОВ «Лаіка-Ойл»; також в ТТН зазначені: прізвище водіїв, дані транспортного засобу, відомості щодо кількості дизельного палива та бензину, які відповідають даним видаткових накладних, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Позивачем до суду надані також паспорти якості виробника та сертифікати відповідності, які підтверджують вимоги п. 1.2 договору поставки від 12.01.2011 року №2002 ( а.с. 39-48 том І).

Надходження нафтопродуктів та їх оприбуткування на підприємстві підтверджується змінними звітами АЗС ТОВ «Лаіка-Ойл» (а.с. 49-140 том І) та журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС с. Визирка КБС №2 форми №13-НП (а.с. 35-38 том І).

Разом з тим, на підтвердження того, що паливо дійсно було поставлено, та його рух відображався на АЗС, позивачем надано до суду журнали прийому-передачі зміни на АЗС з 19.08.2011 року по 05.03.2012 року (а.с. 141-170 том І).

Разом з цим, позивачем на підтвердження сплати коштів за отримане паливо надані до суду платіжні доручення (а.с. 42-46 том ІІ).

Суми витрат за вказаними господарськими операціями позивач відніс до складу валових витрат у 4 кварталі 2011 року.

Також, на підтвердження фактично виконаної поставки товару відповідно до вимог п. 10.2.2; п. 10.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 оператором TOB «Лаіка-Ойл» перед зливанням нафтопродуктів було виміряно густину і температуру нафтопродукту та оприбутковано прийнятий за договорами поставки від контрагента TOB «Ранг» (Продавець) нафтопродукт за марками та видами, що підтверджується копією журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах з 03.12.2011 року по 21.09.2012 року та з 31.01.2011 року по 02.12.2011 року (а.с. 171-196 том І), тобто зроблено усі необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП.

Зокрема, у ньому зазначені всі необхідні характеристики палива для визначення його кількості: об'єм нафтопродуктів, дм3, густину нафтопродукту, кг/м3, температуру нафтопродукту, С, його масу, кг. Більш того, у графі 17 журналу, чітко зазначено фактично прийнятий об'єм нафтопродукту, дм3, що дає змогу визначити обсяг господарської операції та відобразити його у даних бухгалтерського обліку. Дані про оприбутковані нафтопродукти були занесені до змінних звітів АЗС за формою N17-НП (а.с. 49-140 том І).

Також судом встановлено, що у відповідності до вимог п. 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 позивачем у ТТН зазначено номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата виїзду автоцистерни з підприємства. Також, чітко зазначено номер подорожнього листа, дата виїзду з підприємства вантажовідправника, назви пункту навантаження та печатка постачальника.

Відтак, суд приходить до висновку, що твердження контролюючого органу про не зазначення у ТТН номерів резервуару (стор. 13 акту, а.с. 13 том ІІ), з якого відпущено нафту або нафтопродукт не відповідають дійсності.

При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що форма № 1-ТТН (нафтопродукт), що є додатком 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не містить вимог щодо зазначення в ній дати подорожнього листа, печаток саме підприємства перевізника, а не постачальника та печаток пункту навантаження. Також, вказана форма не містить вимог, щодо порядку заповнення графи пункт навантаження, зокрема зазначення в ній крім назви пункту навантаження його місця розташування.

З огляду на викладене, суд вважає, твердження відповідача про необхідність зазначення в ТТН дати подорожнього листа, печаток саме підприємства перевізника, а не постачальника, печаток пункту навантаження та чіткої адреси пункту навантаження є необґрунтованими та безпідставними.

Додатковим доказом наявності факту постачання палива є наявність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей виданих, що підтверджується наданою представником позивача копією журналу - реєстрації довіреностей (а.с. 92-97 том ІІ). Зокрема, з якого вбачається, що паливо від TOB «Ранг» було отримано матеріально відповідальними особами - працівниками TOB «Лаіка-Оіл»:ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі довіреностей: № 92 від 05.10.2011 р., № 98 від 17.10.2011 р., № 108 від 04.11.2011 р., № 110 від 11.11.2011 р., що підтверджується особистими підписами вказаних осіб у журналі реєстрації довіреностей.

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі первинні документи надані TOB «Лаіка-Ойл» для перевірки оформлено належним чином, зокрема, щодо наявності в них змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції та даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Первинними документами, які містять відомості про зміст господарської операції та підтверджують її здійснення є договір та видаткові накладні, які безпосередньо визначають, що змістом господарських операцій TOB «Лаіка-Ойл» з TOB «Ранг» є поставка палива. Вказані документи та ТТН дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зокрема в них зазначено Постачальник палива - TOB «Ранг» та Покупець палива (отримувач) - TOB «Лаіка-Ойл».

Первинними документами, які містять відомості про обсяг та одиниці виміру господарської операції є видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, змінні звіти АЗС за формою №17-НП та журнал обліку надходження нафтопродуктів, в якому безпосередньо визначено обсяг та одиниці виміру господарської операції, як фактично прийнятий об'єм нафтопродукту в дм3.

Висновок податкового органу про неможливість віднесення витрат з придбання палива у TOB «Ранг» до складу валових нібито у зв'язку із неможливістю встановити фактичне місце відвантаження нафтопродуктів, (недотриманням встановленої форми ТТН) суд також вважає безпідставним, оскільки, по-перше, відвантаження палива від TOB «Ранг» до TOB «Лаіка-Ойл» відбувалося у відповідності до вимог п.2.1 вказаного вище договору постачання палива на АЗС Покупця, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, Комплекс будівель та споруд № 2. Вказаний об'єкт використовується TOB «Лаіка-Ойл» на підставі договору оренди з СТОВ «Чорноморська птахофабрика» за № 0102/11-1 від 01.02.2011 року, з чим також погоджується податковий орган у акті перевірки (стр. 11 акту, а.с. 11 том ІІ); по-друге, на думку суду, фактичне місце відвантаження нафтопродуктів, аж ні як не впливає на те, що за змістом дані господарські операції є постачанням палива, та жодним чином не впливає на об'єм постачання палива та одиниці його вимірювання, які чітко зазначені в ТТН, оскільки визначальною ознакою формування витрат є сам факт їх здійснення.

Також суд критично відноситься до тверджень відповідача про неможливість здійснення перевезень дизельного палива в кількості 32710 л. транспортним засобом МАЗ державний номер НОМЕР_2 поряд із зазначенням у акті перевірки на сторінці 12 (а.с. 12 том ІІ), номерів причепів, які зазначені у ТТН разом з вказаним транспортним засобом. Тобто з викладеного вбачається, що перевезення дизельного палива, в кількості 32710 л. було здійснено транспортним засобом МАЗ державний номер НОМЕР_2 не самостійно, а за допомогою причепу державний номер НОМЕР_3. Можливість здійснення перевезень даним причепом вказаного об'єму підтверджено позивачем наявністю повірочного свідоцтва від 17.05.2011 року та листом ДП «Одесастандартметрологія» №803-26/28, від 16.04.2014 року (а.с. 30 том І, а.с. 41, 98-99 том ІІ).

Крім того суд критично відноситься до висновку податкового органу про невідповідність ТТН з постачання палива від TOB «Ранг» за IV квартал 2011 року відносно лише п'яти поставок палива, в той час як TOB «Ранг» у IV кварталі 20011 року було здійснено п'ятнадцять поставок палива з абсолютно ідентичним оформленням ТТН та з використанням, в тому числі, того ж самого транспортного засобу з державним № НОМЕР_2 та причепу № НОМЕР_3, що перевозив аналогічну кількість палива. Документи, що підтверджують факти постачання палива TOB «Ранг» у IV кварталі 20011 року: видаткові накладні, ТТН, паспорти якості надані позивачем до суду (а.с. 108-167 том ІІ).

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що в акті перевірки податковий орган не заперечує проти факту поставки. Більш того посилаючись на вимоги договору між TOB «Лаіка-Ойл» та TOB «Ранг» податковий орган погоджується, що наявність підписаних повноважними представниками обох сторін видаткових накладних є документом, який засвідчує факт передачі товару у власність. Зокрема, на сторінці 11 акту перевірки (останній абзац) (а.с. 11 том ІІ), податковим органом чітко зазначено, що TOB «Лаіка-Ойл» отримано нафтопродукти від TOB «Ранг» на підставі видаткових накладних.

Підтвердженням наявності факту поставки також є те, що податковий орган у своєму акті зазначає (стор. 4 акту, а.с. 4 том ІІ), що задекларований TOB «Лаіка-Ойл» у рядку 02 «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів)» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року становить 58 023 953 грн., факту заниження вказаного показника не встановлено.

Податковим органом встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання доходу від діяльності з оптового та роздрібного продажу дизельного палива.

Беручи до уваги висновки податкового органу про те, що порушень податкового законодавства щодо заниження (завищення) TOB «Лаіка-Ойл» доходу за IV квартал 2011 року під час проведення перевірки не виявлено (стор.4 акту, а.с. 4 том ІІ)), а за результатами інвентаризації ТМЦ станом на 03.04.2014 року розбіжностей між ТМЦ в наявності та на балансі також не виявлено (стор. 38 акту, а.с. 38 том ІІ), відтак можна дійти висновку про те, що TOB «Лаіка-Ойл» фактично здійснювала витрати на придбання палива у IV кварталі 2011 року у TOB «Ранг» на загальну суму 1 206 726 грн., без безоплатного отримання палива, тобто TOB «Лаіка-Ойл» скільки придбало палива, стільки ж й реалізувало.

Крім того, додатковим доказом наявності у TOB «Ранг» можливості постачати паливо та фактичної поставки палива TOB «Лаіка-Ойл» є наявність довідки Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 27.02.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки TOB «Ранг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Лаіка-Ойл» за період лютий-вересень 2011 року, якою підтверджено реальність господарських відносин між TOB «Ранг» та TOB «Лаіка-Ойл», їх вид, якість та розрахунки.

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар (дизельне пальне та бензин) для подальшого використання (реалізації) у межах господарській діяльності.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з видів діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля паливом.

Як зазначив представник позивача під час розгляду справи, придбане у його контрагента ТОВ «Ранг» паливо використовувалось на власні потреби підприємства для заправлення орендованих транспортних засобів, що здійснювали постачання палива від ТОВ «Лаіка-Ойл» до ТОВ «ТІС», а також, паливо, придбане у ТОВ «Ранг» використовувалось у господарській діяльності позивача з метою подальшої реалізації для отримання прибутку.

Таким чином, з встановлених вище обставин вбачається, що ТОВ «Лаіка-Ойл» використовувало у своїй господарській діяльності паливо придбане у ТОВ «Ранг» шляхом використання для власних потреб підприємства та шляхом реалізації вказаного палива.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми які позивач відніс на валові витрати. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи, судом не встановлено.

В свою чергу посилання відповідача щодо недоліків у заповненні товарно-транспортної накладної, не можуть свідчити про відсутність господарських операцій, враховуючи належне документальне підтвердження позивачем здійснених господарських операцій із його контрагентом.

Крім того, суд також враховує при вирішенні справи довідку Спеціалізованої ДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 27.02.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ранг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Лаіка-Ойл» за період лютий-вересень 2011 року, якою визначено, що звіркою ТОВ «Ранг» підтверджено реальність господарських відносин з ТОВ «Лаіка-Ойл», їх вид, якість та розрахунки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у деклараціях по податку на прибуток за спірний період, у зв'язку із виконанням господарського договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено спірну суму за вищевказаним договором, укладеним із його контрагентом, до складу валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зазначено про завищення позивачем валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Ранг» на суму 1206726 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем ТОВ «Лаіка-Ойл» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств є протиправним.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000312200 від 24.04.2014 року підлягає скасуванню, як таке, що винесене протиправно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лаіка-Ойл» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000312200 від 24.04.2014 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000312200 від 24.04.2014 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26 серпня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов