Ухвала суду № 40255875, 27.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2014 року справа №805/7278/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Ханової Р.Ф., Лях О.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 р. у справі № 805/7278/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105) на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Позивачем направлені відповідачу акти щомісячної звірки витрат по особовим справам пенсіонерів, які мають право на отримання пенсій у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, однак відповідач відмовився відшкодовувати витрати за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року у розмірі 900 грн., у тому числі витрати на виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 450,00 грн., ОСОБА_3 - 450,00 грн., в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути зазначену суму заборгованості в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 рок позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя витрати на виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника за період з 01 березня 2014 року по 31 травня 2014 року ОСОБА_2 в сумі 450,00 грн. та ОСОБА_3 в сумі 450,00 грн., а разом 900 гривень 00 копійок.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в який він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Відповідач вказує, що позивачем відповідачу не надавались висновки МСЕК, які б підтверджували факт знаходження на утриманні на час загибелі годувальника відповідно за січень 1986 р. та лютий 1962 р., тобто не має висновку МСЕК про втрату працездатності утриманцями, у зв'язку з загальним захворюванням саме на дату смерті годувальника, наявні акти форми Н-1 належним чином не завірені, тому не є належними доказами.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

В березні-травні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя здійснило виплати по особовим справам потерпілих, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було направлено списки осіб, яким здійснені ці виплати, до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області не прийняті до відшкодування витрати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на загальну суму 900,00 грн., про що свідчать акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (а.с.12-16).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначені особи є інвалідами, мають право на отримання пенсії, у зв'язку із втратою годувальника, в порядку, встановленому Законом, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому належним страховиком, який повинен надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

В період з березня по травень 2014 року УПФУ здійснило виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, наступним особам:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_5, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що встановлено на підставі розпорядження про призначення пенсії, акта про нещасний випадок на виробництві, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1.

ОСОБА_2 встановлена третя групуа інвалідності з дитинства, що підтверджено висновком про час настання інвалідності від 19 квітня 2011 року № 27.

У період з березня по травень 2014 року ОСОБА_2 виплачено пенсію, у тому числі по 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника щомісячно.

ОСОБА_3, призначена пенсія по втраті годувальника - ОСОБА_6, яка загинула внаслідок нещасного випадку на виробництві 7 січня 1986 року, що встановлено на підставі розпорядження про призначення пенсії, акта про нещасний випадок на виробництві, свідоцтва про народження.

ОСОБА_2 на час смерті годувальника виповнилося 13 років та встановлено третю групу інвалідності з дитинства, що підтверджено висновком про час настання інвалідності від 21 січня 2011 року.

У період з березня по травень 2014 року ОСОБА_2 виплачено пенсію, у тому числі по 150,00 грн. основного розміру пенсії по втраті годувальника щомісячно.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку відшкодування витрат, розробленого та затвердженого ПФУ і Фондом відповідно до Закону № 1105-XIV та законів України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та ";Про пенсійне забезпечення", відшкодуванню Фондом підлягають, зокрема, виплачені суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтями 21, 28 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити особам, які мають на це право, зокрема, пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Пунктами 1 та 3 ч. 2 ст. 33 цього Закону встановлено, що непрацездатними особами, зокрема, є діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років, та інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають статус інвалідів з дитинства то належать до категорії непрацездатних осіб в розумінні ст.33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV, що також підтверджується судовими рішенням, які набрали законної сили в адміністративних справах № 805/5707/13-а, 805/16881/13-а та № 805/12368/13-а, а тому виходячи з положень ч.1 ст.72, ч.2 ст.255 КАС України, вказані обставини не підлягають доведенню, витрати по виплаті основної пенсії цим особам підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного, вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату вказаним особам основного розміру пенсії по втраті годувальника за період з березень по травень 2014 року в розмірі 900,00 грн. є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно відсутності необхідних документів (висновку МСЕК про втрату працездатності утриманця у зв'язку із загальним захворюванням саме на момент смерті годувальника), та погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені особи є інвалідами з дитинства, що не потребує додаткового висновку МСЕК саме на дату смерті годувальника.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 р. у справі № 805/7278/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

Р.Ф. Ханова

О.П. Лях