Рішення № 40255772, 26.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. справа № 911/2885/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль», Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 14 403 973,11 гривень

за участю представників:

від позивача: Іванкіна Ю.Б. (довіреність №14-91 від 18.04.2014)

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.07.2014 Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (далі-ПАТ «Кримтеплоелектроцентраль»/відповідач) про стягнення 14 403 973,11 грн., з яких: 13 079 921,04 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1419/14-ТЕ-19 від 23.12.2013, 455 021,74 грн. пені, 87 638,63 грн. 3% річних та 781 391,70 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2014 порушено провадження у справі №911/2885/14, призначено справу до розгляду на 29.07.2014, а також залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 розгляд даної справи було відкладено на 26.08.2014.

В судові засідання 29.07.2014 та 26.08.2014 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013 між НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кримтеплоелектроцентраль» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1419/14-ТЕ-19 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, протягом січня-лютого 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 15 187 550,04 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.01.2014 на суму 8 288 138,04 грн.,

- б/н від 28.02.2014 на суму 6 899 412,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 2 107 629,00 грн. 21.02.2014, внаслідок чого за ним утворилось 13 079 921,04 грн. заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 13 079 921,04 грн. заборгованості по оплаті вартості газу, поставленого протягом січня-лютого 2014 згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З системного аналізу означеного пункту договору слідує, що обов'язок по оплаті вартості переданого газу має бути виконаний покупцем не пізніше 14-го числа (включно), тобто до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2014 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 6.1 договору, до 15.02.2014 та 15.03.2014 відповідно.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач поставлений позивачем газ оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 079 921,04 грн. заборгованості по оплаті вартості газу, поставленого протягом січня-лютого 2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 455 021,74 грн. пені, нарахованої за періоди:

з 14.02.2014 по 21.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 22.02.2014 по 19.05.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 14.03.2014 по 19.05.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014,

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

Враховуючи вищевикладене, а також здійснення відповідачем 21.02.2014 часткових грошових розрахунків за договором, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 15.02.2014 по 20.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 22.02.2014 по 19.05.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 15.03.2014 по 19.05.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014,

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 446 660,54 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 455 021,74 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 446 660,54 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого:

- 781 391,70 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 01.02.2014 по 28.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 01.03.2014 по 30.04.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 01.03.2014 по 30.04.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014;

- 87 638,63 грн. 3% річних, нарахованих за періоди:

з 14.02.2014 по 21.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 22.02.2014 по 19.05.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 14.03.2014 по 19.05.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014,

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, враховуючи встановлені п. 6.1 договору строки остаточних розрахунків за спожитий газ, а також день здійснення відповідачем часткових розрахунків за договором, суд здійснював обрахунок:

- інфляційних втрат, за періоди:

з 15.02.2014 по 20.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 01.03.2014 по 30.04.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 15.03.2014 по 30.04.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014;

- 3% річних за періоди:

з 15.02.2014 по 20.02.2014 на 8 288 138,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 22.02.2014 по 19.05.2014 на 6 180 509,04 грн. заборгованості за січень 2014,

з 15.03.2014 по 19.05.2014 на 6 899 412,00 грн. заборгованості за лютий 2014,

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 782 204,41 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 781 391,70 грн. грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 85 709,12 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 87 638,63 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 85 709,12 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1, ідентифікаційний код 32417960) 13 079 921 (тринадцять мільйонів сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 04 коп. заборгованості, 446 660 (чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 54 коп. пені, 781 391 (сімсот вісімдесят одну тисячу триста дев'яносто одну) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 85 709 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн. 12 коп. 3% річних та 73 027 (сімдесят три тисячі двадцять сім) грн. 79 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014

Суддя В.А. Ярема