Рішення № 40250558, 11.08.2014, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1335/14-ц

Провадження №2/654/583/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Охтень А.А.,

при секретарі Сідоркіної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування жилого будинку та земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду та просить про поновлення строку звернення до суду, визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними.

У позові вказано, що позивачка, являючись власником житлового будинку з господарськими спорудами , розташованих на приватизованій нею земельній ділянці в АДРЕСА_1, 12.05.2003 року уклала договор дарування за яким подарувала своєму синові ОСОБА_3 це домоволодіння та земельну ділянку, площею 0, 3719 га. Дані договори укладалися за умови , що син буде доглядати за позивачкою до її смерті та вона буде проживати у будинку, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року син помер, його дружина продала будинок із земельною ділянкою сторонній особі, який створює їй неможливі умови для проживання, іншого житла вона не має.Позивачка вважає, що договор дарування від 12.05.2003 року нею вчинено під впливом помилки, так як вона на той час не розуміла, що укладення спірної угоди призведе до таких наслідків, в зв»язку з чим прохає суд визнати договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 12.05.2003 року недійсними та поновити строк звернення до суду так як він пропущений з поважних причин, а саме про порушення своїх прав вона дізналася тільки після смерті сина, коли відповідач вступила у спадщину та роз'яснила їй про відсутність прав на проживання у будинку.

У судовому засіданні позивачка та її представник вимоги підтримали, прохали їх задовольнити, при цьому позивач пояснила, що нові господарі її виганяють з будинку, створюють нестерпні умови для проживання, у силу свого похилого віку, стану здоров'я, та своєї необізнаності вона допустила помилку погодившись укласти договір дарування, оскільки бажала тільки довічного утримання від сина та не передбачала, що ця угода може позбавити її житла.

Відповідач та її представник позов не визнали, мотивуючи тим, що договір дарування укладався з ініціативи позивачки, про умови, наслідки укладання договорів дарування позивачка знала, в своїх діях щодо укладання договорів дарування не помилялася, позовні вимоги є безпідставними.

Залучений ухвалою суду до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив, що на даний час є власником спірного житлового будинку та земельної ділянки площею 0, 2419 га на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу. Позивач живе у даному будинку до теперішнього часу, він її не виганяє і не буде виганяти з будинку в подальшому. Вважає позов безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

12.05.2003р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,3719 га та житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5.

07.05.2013 року ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом майна ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 0,1219 га, кадастровий номер 6522384300:02:030:0035 та 0,1200 га кадастровий номер 6522384300:02:030:0026, житловий будинок АДРЕСА_1.

30.07.2013 року та 31.07.2013 року укладено договори купівлі продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 0,2419 га, житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно із ч.1 ст. 299 ЦК, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину. Помилка щодо мотивів вчинення правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття субєкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Під час розгляду справи ОСОБА_6, зазначила, що укладаючи оскаржувані договори дарування, мала на меті, що її син ОСОБА_5 буде довічно доглядати за нею, забезпечувати продуктами харчування ліками, та не буде позбавляти її даного житла.

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вбачається, що після укладання договору дарування будинку позивач не мала наміру залишати будинок, натомість очікувала, що син буде довічно доглядати за нею та не позбавлятиме її житла .

Показання свідка ОСОБА_12 суд не може взяти до уваги, оскільки йому, як нотаріусу, який проводив оформлення угоди, відомо тільки офіційна сторона, про будь-які домовленості між позивачем та її сином щодо довічного утримання йому невідомо.

Також суд бере до уваги те що загроза для позивача залишитися без житла виникла тільки після смерті сина, тобто після 12.10.2012 року вона дізналася про порушення її прав, і тому визнає ці обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду з позовом, який підлягає поновленню.

Оцінюючи ці обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що в момент укладання договору дарування належної позивачу на праві власності нерухомості, у силу свого похилого віку, стану здоров'я, своєї необізнаності, позивач допустила помилку щодо правової природи договору і така помилка має істотне значення.

Під час судового засідання встановлено, що помилка, наслідки якої не можна усунути на теперішній час стосуються тільки спірної угоди в частині, яка позбавляє позивача її постійного місця проживання.

Так, 23.04.2007 року померлий ОСОБА_5 зробив відчуження частини подарованої 12.05.2003 року земельної ділянки у розмірі 0, 1300 га, шляхом укладення договору купівлі-продажу, про що позивачу було відомо, однак ніяким чином не впливало на її намір довічно проживати у будинку.

Також, відповідач прийняла у спадщину тільки земельні ділянки площею 0,1219 га, 0,1200 га та житловий будинок АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати недійсним договір дарування від 12.05.2003 року недійсним щодо земельної ділянки тільки площею 0, 2419 га.

Керуючись ст.ст. 6,10,11,60,79,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0, 2419 га та житлового будинку по АДРЕСА_1 від 12.05.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня оголошення.

Суддя А. А. Охтень