Рішення № 40250270, 14.08.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1738/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.Номер провадження 22-ц/788/1493/14 Суддя-доповідач - Собина О. І.Категорія - 33

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Таран С. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, прокуратури Сумської області, Державної казначейської служби України

про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,-

ВСТАНОВИЛА:

Звернувшись до суду з позовом у березні 2014 року ОСОБА_3 просив відшкодувати за рахунок держави 80000 грн.00 коп. моральної шкоди, завданої незаконним порушенням відносно нього кримінальної справи, застосуванням запобіжних заходів, накладенням арешту на його майно, направленням за місцем його роботи подання в порядку ст.23-1КПК України та висвітленням в друкованих засобах масової інформації відомостей про ніби-то вчинення ним злочину.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 58 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум, з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Судові витрати покладено на рахунок держави.

Вказане рішення суду Державна казначейська служба України оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що рішення суду суперечить вимогам закону, оскільки при його винесенні судом зроблені помилкові висновки та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим судом при ухваленні рішення порушено вимоги ст.212 ЦПК України. Стягуючи на користь позивача моральну шкоду, суд не навів належних критеріїв визначення розміру моральної шкоди. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, не врахував, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити її до збагачення. Також вказує, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди місцевий суд не врахував той факт, що згідно ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до надмірного збагачення за рахунок держави.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення відповідача та представників відповідачів, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2011 року прокурором Сумського району прокуратури Сумської області відносно ОСОБА_3, як головного державного ревізора - інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Сумської міжрайонної державної податкової інспекції було порушено кримінальну справу за фактом службової недбалості за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (а.с.15). 22 серпня 2011 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст. 367 КК України (а.с.16-22). В ході досудового слідства 22 серпня 2011 року постановою слідчого прокуратури Сумського району накладено арешт на майно позивача - автомобіль ВАЗ 2103, д.н. НОМЕР_1 та квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.35-38). Провадження у кримінальній справі тривало з 24 травня 2011 року по 31 грудня 2013 року, і закінчилося закриттям кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (а.с.31-34).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст.1, п.1. ст.2, ст.ст.3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та виходив із того, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства позивач перебував під слідством і судом і зазнав душевних страждань, що виявились у порушенні нормальних життєвих зв'язків , у зв'язку з чим йому було завдано моральної шкоди, на відшкодування якої суд визначив суму у розмірі 58 000 грн., виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування ОСОБА_3 під слідством та судом з 24 травня 2011 року по 31 грудня 2013 року, тобто з часу пред'явлення йому обвинувачення і до закриття кримінального провадження.

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають зібраним і дослідженим доказам та фактичним обставинам і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, перелік випадків наявності підстав для відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду для спірних правовідносин визначено у п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року (зі змінами і доповненнями).

Позивачем, всупереч вимог ст.60 ЦПК України не доведено, що саме порушення відносно нього кримінальної справи потягло за собою звільнення його з роботи, оскільки звільнений він був з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Сумської МДПІ не за ініціативою адміністрації а за погодженням сторін.

Також не надано ним доказів на підтвердження того, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд призвело до негативних наслідків, перешкоджало йому у спілкуванні з рідними та близькими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд уцілому дійшов до обґрунтованого висновку про право позивача отримати за рахунок держави відшкодування немайнової шкоди на підставі п.1 ч.1 ст.1, п.2 ч.1 ст.2, п.5ст.3, ч.ч.5, 6 ст.4 та ст.13 зазначеного Закону України від 1 грудня 1994 року та п.17 Положення про застосування цього Закону, затвердженого спільним наказом міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, однак визначений судом розмір відшкодування не відповідає втратам немайнового характеру і є завищеним.

За таких порушень колегія суддів вважає необхідним рішення місцевого суду змінити та виходячи з принципів виваженості, розумності і справедливості, визначити співмірним та достатнім відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 у розмірі 40 000 грн.00 коп.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди саме з Державної казначейської служби України.

Відповідно до ч.1 ст.4, ч.2 ст.13 вищезазначеного Закону, суд визначає розмір моральної шкоди, яка відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з п.1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року № 39 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2008 року за № 110/ 14801, виконання судових рішень в такому випадку здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно стягнув моральну шкоду саме з Державної казначейської служби України, але за рахунок Державного бюджету України шляхом списання цих сум, з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення в іншій частині.

Керуючись ст.ст.303,30,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 липня 2014 року в даній справі змінити і суму, що підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання цих сум, з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду зменшити до 40000 грн.00 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ .

Головуючий -

Судді -