Рішення № 40250208, 20.08.2014, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4109/13-ц

2/583/39/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2, треті особи: відділ архітектури Охтирської міської ради Сумської області

про усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості на території домоволодіння та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Охтирський міський відділ архітектури про усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості на території будинковолодіння, в наступному збільшивши позовні вимоги, в якому просить суд усунути створені ОСОБА_2 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 будинковолодінням по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2: знести самовільно побудовану споруду, а саме навіс для зберігання автомобіля; знести аварійний та непридатний для користування сарай, який побудовано з порушенням будівельних норм та правил; демонтувати водопровідний кран, розташований в безпосередній близькості від стіни частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; відновити та привести у попередній стан спільний вхід на горище житлового будинку по АДРЕСА_1; усунути створені ОСОБА_2 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом надання можливості користування в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1; надати можливість ОСОБА_1 облаштувати ворота шириною 3 метра в паркані, який розділяє двори ОСОБА_2 та ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_1; усунути створені ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_1 до вікон у належних ОСОБА_1 кімнатах: 1-4 - житлова кімната, 1-1 - кладова.

В судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та пояснили, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом 03.10.07 року, ОСОБА_1 є власником 69/100 частини житлового будинку з господарчими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1. Співвласницею іншої частини житлового будинку є ОСОБА_2 Двір домоволодіння по АДРЕСА_1 не розділений, він знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають однакове право на його використання. Однак ОСОБА_2 самовільно, без згоди ОСОБА_1 у дворі домоволодіння побудувала навіс розміром 2,2 м х 5,34 м, який перешкоджає ОСОБА_1 заїхати у двір чи виїхати транспортним засобом, навіс стоїть прямо перед її (позивачки) вікнами, затіняючи їй світло до будинку. Крім того, на земельній ділянці, якою користується ОСОБА_2, знаходиться сарай розміром 5 м х 8 м, який збудований без дозвільних документів та з порушенням правил містобудування, та відносно якого компетентним органом 01.01.1984 року було прийнято рішення про його знесення. Даний сарай розташовано на відстані всього 2 метри від рогу будинку ОСОБА_1 та за 0,80 метри від межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 і яку обмежено огорожею. Вважають, що розташування сараю в такій близькості від належного ОСОБА_1 майна, є порушенням правил пожежної безпеки та будівельних норм, сарай знаходиться у аварійному стані, що негативно впливає на загальний вигляд будинковолодіння. Крім того, ОСОБА_2 на стіні збудованої нею (ОСОБА_2.) добудови до житлового будинку, без дозволу позивачки, влаштувала водопровідний кран, який знаходиться в безпосередній близькості до стіни частини будинку, яким користується ОСОБА_1 Вода з водопровідного крану постійно розливається та тече під частину будинку ОСОБА_1. що спричиняє її руйнування. Крім того, ОСОБА_2 самостійно, без згоди ОСОБА_1 закрила спільний вхід на горище будинку, забивши його дошками та накривши шифером, чим позбавила ОСОБА_1 можливості потрапити на горище, де у ОСОБА_1 стоїть розширювальний бак для системи газового опалення. Тому просять суд усунути перешкоди у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно побудовану споруду - навіс для зберігання автомобіля, знести аварійний та непридатний сарай, демонтувати водопровідний кран, розташований в безпосередній близькості до стіни частини житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_1, зобов'язати ОСОБА_2 відновити та привести у попередній стан спільний вхід на горище житлового будинку по АДРЕСА_1.

Крім того, відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою: вона не дозволяє позивачці користуватись в'їзними воротами у двір домоволодіння по АДРЕСА_1, і через це позивачка не має можливості заїхати транспортом у свою частину двору, оскільки вхід до її (позивачки) частини двору здійснюється через хвіртку, розмір якої не дозволяє проїхати автотранспорту. Крім того, відповідачка не дає можливості доступу ОСОБА_1 до вікон в кімнатах 1-1 (кладова) та 1-4 (житлова кімната). Тому просять суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом надання можливості ОСОБА_1 користуватися в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1 біля квартири № 2 , надання можливості ОСОБА_1 облаштувати ворота шириною 3 метри в паркані, який розділяє двори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, та шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_1 до вікон, розташованих у належних ОСОБА_1 кімнатах: 1-4 (житлова кімната), 1-1 (кладова).

Відповідач та її представник - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 є власником 31/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. У 2005 році на дах частини будинку, якою вона (ОСОБА_2.) користується, впало дерево та пошкодило дах будинку та вхід на горище, який знаходився на покрівлі над її (ОСОБА_2.) частиною будинку. Вона зі своїм сином відремонтувала покрівлю, при цьому вони демонтували вхід на горище. Вона (ОСОБА_2.) зробила вхід на горище з середини своєї частини будинку, такий же вхід має можливість зробити зі своєї частини будинку і ОСОБА_1 Позовні вимоги ОСОБА_1 вона (відповідачка) не визнає, так як заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 потрапляла на дах будинку через вхід, який буде знаходитись над частиною будинку, яка знаходиться в її (ОСОБА_2.) користуванні, заперечує, щоб позивачка лазила по її (ОСОБА_2.) покрівлі. Водопровідний кран вона (ОСОБА_2.) вже прибрала на стіну з іншого боку своєї прибудови, крім того, вона (ОСОБА_2.) заперечує проти твердження позивачки, що саме від води з водопровідного крану у позивачки руйнується стіна будинку. Жодного самочинного об'єкту у ОСОБА_2 не має. Сарай, що знаходиться на частині двору, яка знаходиться в її (відповідачки) користуванні, не є самочинним, та не є аварійним, у висновку експертизи зазначено, що сарай потребує ремонту, і ОСОБА_2 буде здійснювати його ремонт. Сарай та збудований нею ( ОСОБА_2.) навіс ніяким чином не порушують права позивачки, вони знаходяться на тій частині двору, яка була за рішенням суду 1979 року виділена в користування попередньому співвласнику, та якою на даний час користується вона (ОСОБА_2.). Межа, яка розділяє двір домоволодіння між нею (ОСОБА_2.) та позивачкою, залишається на даний час такою ж, як вона була на момент придбання нею (ОСОБА_2.) частини домоволодіння. Крім того, вона (відповідачка) не перешкоджає позивачці користуватися в'їзними воротами, і дозволяє їй завезти при потребі щось у двір, та дозволяє позивачці обслуговувати вікна позивачки, які виходять на частину її (ОСОБА_2.) двору. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням шляхом зобов'язання ОСОБА_2: знести самовільно побудований навіс для зберігання автомобіля; знести аварійний та непридатний для користування сарай, демонтувати водопровідний кран, відновити вхід на горище, про усунення створених ОСОБА_2 перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом надання можливості користування в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1 та надання можливість ОСОБА_1 облаштувати ворота шириною 3 метра в паркані, який розділяє двори ОСОБА_2 та ОСОБА_1; про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_1 до вікон у належних ОСОБА_1 кімнатах - просять залишити без задоволення. Крім того, просять застосувати до вимог позивачки позовну давність.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Встановлено, що житловий будинок , розташований за адресою АДРЕСА_1 Сумської області, заг. пл. 97,4 кв.м, жил.пл. 50,0 кв.м, познач. літ А,А1,а-а4, з господарчими спорудами: л.кухня-сарай Б,б,б1, сарай-л.кухня В,в, гараж Г, огорожа № 1,2, колодязь ? частина №3 - на праві спільної чсткової власності належить сторонам по справі:

- ОСОБА_1 належить 69/100 частини домовододіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1531 (а.с. 13-14 т.1);

- ОСОБА_2 належить 31/100 частина домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 4454-4455 (а.с. 58-59 т.1).

Судом встановлено, що реального поділу будинку та господарських споруд не було, однак між сторонами склався порядок користування житловим будинком та господарськими спорудами, згідно якого:

- в користуванні ОСОБА_1 знаходиться в житловому будинку: кладовка 1-1 пл. 6,3 кв.м, жила кімната 1-2 пл. 17,0 кв.м., жила кімната 1-3 пл. 6,8 кв.м., жила кімната 1-4 пл. 12,9 кв.м, кухня 1-5 пл. 10,3 кв.м, тамбур І пл. 3,8 кв.м., коридор ІІ пл. 5,6 кв.м. (за матеріалами інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 дані приміщення зазначені як квартира №1), господарчі споруди: л.кухня-сарай Б,б,б1, огорожа №1;

- в користуванні ОСОБА_2 знаходиться в житловому будинку : коридор 2-1 пл. 3,9 кв.м, веранда 2-2 пл. 8,3 кв.м, кухня 2-6 пл. 7,7 кв.м, санвузол 2-3 пл. 3,9 кв.м, жила кімната 2-4 пл. 13,5 кв.м, жила кімната 2-5 пл. 6,8 кв.м (за матеріалами інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 дані приміщення зазначені як квартира №2), господарчі споруди: сарай - л.кухня В,в, огорожа №2, колодязь ? частина №3, -

що підтверджується матеріалами інвентарної справи на домоволодіння по АДРЕСА_1 та копіями техпаспортів співвласників - згідно яких по експлікації внутрішніх площ у будинку житловий будинок поділено на дві квартири: квартиру №1 та квартиру №2 (а.с. 8-12, 73-76 т.1), цей факт також не заперечується сторонами по справі.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України - власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України - право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Судом встановлено, що в 2005 році під час ремонту відповідачкою ОСОБА_2 та її сином покрівлі будинку по АДРЕСА_1 , ними було демонтовано вхід на дах даного будинку, який знаходився ззовні на даху (покрівлі) житлового будинку над тією частиною будинку, яка знаходиться у користуванні відповідачки, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 та не заперечує відповідачка ОСОБА_2

Замість демонтованого входу на дах відповідачка та її син у частині будинку, якою вони користуються, з середини приміщення будинку влаштували собі вхід на горище, яким вони користуються для того, щоб потрапити на горище будинку.

Позивачка ж на даний час внаслідок демонтажу входу на дах, який знаходився ззовні на даху (покрівлі) житлового будинку, позбавлена можливості користуватися дахом житлового будинку, так як іншого входу на дах ні ззовні будинку, ні з середини частини будинку, яка знаходиться у користуванні позивачки, - не існує.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2, демонтувавши зі своїм сином вхід на дах будинку, порушила право позивачки ОСОБА_1, як співвласниці частини житлового будинку, на користування даним будинком, так як позивачка не може потрапити на дах будинку для здійснення ремонту покрівлі, встановлення системи газового опалення.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати позивачку ОСОБА_2 усунути створені перешкоди у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити спільний вхід на горище житлового будинку по АДРЕСА_1 над частиною будинку, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2

Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення створених ОСОБА_2 перешкод у користуванні ОСОБА_1 будинковолодінням по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати водопровідний кран, розташований в безпосередній близькості від стіни частини житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, - на думку суду не підлягають задоволенню, так як на даний час відповідачка перенесла даний кран на іншу стіну збудованої нею (відповідачкою) прибудови до будинку, яка не межує з вікном позивачки, крім того, позивачка в судовому засіданні не надала доказів про те, що розташування водопровідного крану не стіні добудови до будинку, яка збудована відповідачкою та якою і користується відповідачка, порушує її (позивачки ) права, і що саме від води, яка витікає з крану, руйнується стіна її (позивачки) частини будинку.

Позивачка ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах також просить усунути перешкоди, які чинить їй ОСОБА_2 у користуванні спільною земельною ділянкою шляхом надання можливості користування в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1 та надання можливості ОСОБА_1 облаштувати ворота шириною 3 метра в паркані, який розділяє двори ОСОБА_2 та ОСОБА_1, для проїзду через частину двору, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2, у частину двору, яким користується вона (ОСОБА_13).

Дані позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться в спільному користуванні, і що між нею та відповідачкою не встановлювався порядок користування даною земельною ділянкою, а тому відповідачка неправомірно чинить їй перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивачки ОСОБА_1 та її представника з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Охтирського міського суду від 09.08.1979 року між попередніми співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким належав даний житловий будинок на праві власності в рівних долях, було визначено порядок користування земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1 наступним чином: позивачці ОСОБА_9 ліву сторону земельної ділянки (відносно вулиці), а відповідачці ОСОБА_10 - праву сторону з межею користування: від вулиці - по стіні житлового будинку, далі вправо по межі користування жилим будинком та верандою. Потім на відстані 1 м 10 см від веранди поворот вліво і межа користування проходить по прямій до кінця присадибної ділянки у точку яка знаходиться на відстані 4 м від кута садиби, тобто так, як визначено експертизою по І-му варіанту (а.с. 144 -145 т.1).

Встановлено також, що рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради народних депутатів №110 від 10.02.1983 року після розгляду заяви громадян про зміну ідеальних часток, яка відбулася в результаті будівництва веранди до житлового будинку ОСОБА_9 по рішенню виконкому від 09.12.1982 року, були затверджені ідеальні частки по АДРЕСА_1: ОСОБА_9 - 69/100, ОСОБА_10 - 31/100.

Судом також встановлено, що громадянину ОСОБА_11, який став наступним співвласником 31/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ( на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 від 06.08.2004 року) було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 281205 від 28.03.2006 року на земельну ділянку площею 0,0190 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1, загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,0612 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 281205 від 28.03.2006 року.

Встановлено також, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Охтирського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 4113, відповідачка ОСОБА_2 купила у ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,0190 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_1, право власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_2 зареєстровано в Поземельній книзі 05.03.2010 року за реєстровим № 614:150020018:004, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 281205 від 28.03.2006 року (а.с. 60,61 т.1).

Встановлено також, що позивачці ОСОБА_1 земельна ділянка по АДРЕСА_1 у власність не передавалась, що підтверджується довідкою управління Держземагенства в Охтирському районі від 10.12.2013 р. (а.с. 84 т.1).

Судом також встановлено, і це не заперечується сторонами по справі , що кожна з них (як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2.) користується окремою відповідною частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1, по межі частин земельної ділянки, якими користуються кожна з сторін, розташований дерев'яний паркан.

Даний факт також підтверджується результатами обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, проведеного спеціалістами Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті по земельним ресурсам, що було проведено за ухвалою суду від 16.06.2014 року, згідно якого було встановлено, що сторони користуються відповідними частинами земельної ділянки по АДРЕСА_1, між якими існує межа. При цьому, площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 становить 0,0294 га, площа ділянки, якою користується ОСОБА_2 - 0,0301 га.

Згідно ч.1 ст. 88 ЗК України - володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з боку відповідачки, так як судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 правомірно користується частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до порядку користування земельною ділянкою, який визначено рішенням Охтирського міського суду від 09.08.1979 року між попередніми співвласниками даного домоволодіння, і який є обов'язковим для наступних співвласників домоволодіння.

Суд вважає, що позивачкою ОСОБА_1 обрано не той спосіб захисту свого права на користування в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1, для проїзду нею (ОСОБА_13) до частини земельної ділянки, яка знаходиться в її (ОСОБА_13) користуванні.

З рішення Охтирського міського суду від 09.08.1979 року, яким між попередніми співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було визначено порядок користування земельною ділянкою при будинку АДРЕСА_1, вбачається , що межа користування проходить : від вулиці - по стіні житлового будинку, далі вправо по межі користування жилим будинком та верандою. Потім на відстані 1 м 10 см від веранди поворот вліво і межа користування проходить по прямій до кінця присадибної ділянки у точку яка знаходиться на відстані 4 м від кута садиби, тобто так, як визначено експертизою по І-му варіанту (а.с. 144 -145 т.1). Перший варіант порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 схематично було визначено у додатку на висновку експертизи на генеральному плані земельної ділянки (а.с. 144 т.1, а.с. 92 інвентарної справи ).

З вказаних вище документів вбачається, що межа користування земельною ділянкою проходить на відстані 1 м 10 см від стіни частини будинку, якою на даний час користується позивачка ОСОБА_1, де розташовані її вікна, для обслуговування яких позивачка просить усунути перешкоди з боку ОСОБА_2

З результатів обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, проведеного спеціалістами Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті по земельним ресурсам, що було проведено за ухвалою суду від 16.06.2014 року, вбачається, що фактично межа користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 проходить від кута будинку без дотримання відстані 1 м 10 см від стіни частини будинку, яким користується позивачка ОСОБА_1, тобто не відповідає в даній частині тому порядку користування земельною ділянкою, який встановлено рішенням суду, тим самим закриваючи доступ позивачці до її вікон, позбавляючи позивачку можливості їх ремонтувати, мити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що на момент купівлі його матір'ю - ОСОБА_2 частини даного домоволодіння, перед вікнами позивачки ОСОБА_1 на відстані близько 1 метру до вікон стояв дерев'яний паркан, але через те, що цей паркан був в аварійному стані, він (ОСОБА_8) його прибрав.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне усунути створені ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_1 до вікон, розташованих у належних ОСОБА_1 кімнатах: 1-4 (житлова кімната), 1-1 (кладова).

Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення створених ОСОБА_2 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 будинковолодінням по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2: знести самовільно побудовану споруду, а саме навіс для зберігання автомобіля; знести аварійний та непридатний для користування сарай, який побудовано з порушенням будівельних норм та правил, - не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спірні сарай та навіс розташовані на тій частині земельної ділянки по АДРЕСА_1, якою користується відповідачка ОСОБА_2 відповідно до порядку користування земельною ділянкою, встановленого рішенням суду, що підтверджується результатами обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, проведеного спеціалістами Охтирського міського відділу Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті по земельним ресурсам, що було проведено за ухвалою суду від 16.06.2014 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні не довели, що розташуванням сараю та навісу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 порушуються її (позивачки) права.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № від встановлено, що навіс «Г», сарай «В» та с. прибудова «в» не відповідають вимогам державних будівельних норм, а саме: п. 2.9. ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» в частині висоти приміщень навісу «Г», сараю «В», с. прибудови «в»; п. 5.16. ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва» в частині ширини просвітів евакуаційних виходів (дверей) з с. прибудови «в» та висоти просвітів евакуаційних виходів (дверей) з сараю «В» та с. прибудови «в»; п. 5.27. ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва» в частині висоти шляхів евакуації з с. прибудови «в» ; п. 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» у частині розташування навісу «Г», сараю «В» та с. прибудови «в» на земельній ділянці відносно домоволодіння по АДРЕСА_2.

Однак позивачка ОСОБА_1 та її представник не надали суду доказів, що невідповідність вказаних вище об'єктів вимогам державних будівельний норм порушує права позивачки.

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивачки про те, що збудований ОСОБА_4 навіс є самочинним будівництвом, так як згідно абз.52-54 п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 127 від 24.05.2001 р., - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, - не належить до самочинного будівництва.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_1 слід відмовити.

Заява представника відповідачки про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, так як позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі.

Згідно ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 були понесені судові витрати по справі в сумі 2843,08 грн. ( 473 грн. (судовий збір) + 1958,40 (витрати за проведення експертизи) + 411,68 грн.(витрати за проведення обстеження земельної ділянки) = 2843,08 грн. ), що підтверджується квитанціями (а.с. 1, 2, 124, 222 т.1, а.с.3 т.2).

Так як позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 50%, що становить 1421,54 грн. (2843,08 грн. х 50% = 1421,54 грн.).

Судом також встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 були понесені судові витрати у виді витрат на правову допомогу фахівця в галузі права ОСОБА_5

Згідно ст. 84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надано договори про надання правової допомоги від 04.12.2013 року, від 22.04.2014 року, укладені між ОСОБА_2 та приватним підприємцем - засновником юридичної консультації «Правова допомога» ОСОБА_5, розрахункові квитанції від 04.12.2013 року, від 22.04.2014 року на загальну суму 3000 грн., акти виконаних робіт за договорами про надання правової допомоги.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22.04.2014 року фахівець в галузі права ОСОБА_5 допущений в якості особи, яка надає правову допомогу по справі.

Як передбачено ст. 56 ЦПК України - правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Судом встановлено, що фахівцем в галузі права ОСОБА_5 надавалась правова допомога під час участі в судовому засіданні, а саме: 22.04.2014 р. з 13 год. 22 хв. по 15 год. 20 хв. - тривалістю 1 год. 50 хв., 05.05.2014 року - з 13 год. 42 хв. по 14 год. 33 хв. - тривалістю 50 хв., 23.05.2014 року з 13 год. 45 хв. по 14 год. 19 хв. - тривалістю 35 хв., 16.06.2014 року з 14 год. 05 хв. по 14 год. 08 хв. - тривалістю 05 хв., 20.08.2014 року з 09 год. 04 хв. по 10 год. 20 хв. - тривалістю 1 год. 15 хв., всього 4 год. 35 хв., що підтверджується журналами судового засідання від 04.12.2013 року, від 10.01.2014 року, від 22.04.2014 року, від 05.05.2014 року, від 23.05.2014 року, від 16.06.2014 року, від 20.08.2014 року по даній справі.

Розрахунок граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу фахівця в галузі права ОСОБА_5 при наданні правової допомоги в суді наступний:

4 год. 35 хв. (час участі адвоката, який надавав правову допомогу, у судових засіданнях х 487,20 грн.( граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, передбачений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах») = 2233 грн.

Враховуючи час, витрачений представником відповідача - фахівцем в галузі права ОСОБА_5 на надання правової допомоги з моменту його допуску ухвалою суду в якості особи, яка надає правову допомогу по справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, у розмірі 50%, що становить 1116,50 грн. (2233 грн. х 50% = 1116,50 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст. 321, 356, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 88, 152 ЗК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Усунути створені ОСОБА_2 перешкоди у користуванні ОСОБА_1 домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 відновити спільний вхід на горище житлового будинку по АДРЕСА_1 над частиною будинку, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2

Усунути створені ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_1 до вікон, розташованих у належних ОСОБА_1 кімнатах: 1-4 (житлова кімната), 1-1 (кладова).

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести самовільно побудовану споруду - навіс для зберігання автомобіля, знести аварійний та непридатний сарай, демонтувати водопровідний кран, розташований в безпосередній близькості до стіни частини житлового будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_1, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом надання можливості ОСОБА_1 користуватися в'їзними воротами, які облаштовані ОСОБА_2 впродовж АДРЕСА_1 біля квартири № 2 , про надання можливості ОСОБА_1 облаштувати ворота шириною 3 метри в паркані, який розділяє двори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, - залишити без задоволення за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1421,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1116,50 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Плотникова Н.Б.