Рішення № 40248191, 29.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13152/14 29.07.14За позовом Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" ,

Про стягнення 864 845,52 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

від прокуратуриКурбатова І.С. - посвідч. № 022697 від 11.11.13від позивача 1Архангельська Ю.С. - представник (дов. № 474 від 23.07.2014)Від відповідачане з?явивсяСуть спору:

Миргородський міжрайонний прокурор Полтавської області в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" про стягнення 864 845,52 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2014 порушено провадження по справі № 910/13152/14 та призначено розгляд справи на 29.07.2014.

21.07.2014 відділом діловодства суду від Миргородського міжрайонного прокурора Полтавської області отримано додаткові документи по справі.

29.07.2014 відділом діловодства суду від представника прокуратури м. Києва отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 29.07.2014 представник прокуратури з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 29.07.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.07.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судомо проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень Миргородський міжрайонний прокурор Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства НАК "Надра України "Миргороднафтогазрозвідка" про стягнення 864 845,52 грн.

21.02.2013 між Дочірнім підприємством НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" (Розпорядник майна) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (користувач) було укладено договір № 35 користування майна.

Предметом договору є передача Розпорядником майна в тимчасове платне користування бурильні труби в кількості відповідно до специфікації (Додаток № 1 до договору) Майно передається Користувачу терміном до 30 квітня 2013 року включно. (п.1.1 - 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1-3.3 договору вартість користування майном визначається згідно специфікації (додаток 1). Фактична вартість користування майном визначається згідно актів приймання-передачі. Користувач здійснює оплату за користування майном що місячно в термін до 5-го числа наступного за звітним місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту передачі-приймання від 22.02.2013, відповідачу було передано відповідно до умов договору № 35 від 21.02.2013 - ТБПВ 127х9,19 л (9м) в кількості 43 шт. (382 м) та ТБПВ 127х9,19 л (12 м) в кількості 41 шт. (501 м)

02.12.2014 сторони уклали Додаткові угоду № 1 до договору № 35 від 21.02.2013 відповідно до умов якої продовжили термін дії договору до 31 грудня 2013 р.

08.01.2014 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору № 35 від 21.02.2013, відповідно до умов якої продовжили термін користування майном до 30.06.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту передачі-приймання від 27.02.2014, відповідачем було повернуто відповідно до умов договору № 35 від 21.02.2013 - ТБПВ 127х9,19 л (9м) в кількості 43 шт. (382 м) та ТБПВ 127х9,19 л (12 м) в кількості 41 шт. (501 м)

Позивач зазначає що з метою мирного врегулювання спору ним на адресу відповідача направлено претензію № 199/1 від 28.03.2014, проте відповіді на претензію відповідач не надіслав, кошти не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього. виникла заборгованість у розмірі 864 845,52 грн.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 864 845,52 грн. боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відносно заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" та знаходяться на р/р 260096968 в ПАТ "Полтава -Банк" слід зазначити наступне.

Положеннями ст. 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд не задвольняє вищезазначену вимогу в звязку із її необгрунтованістю та недоведеністю заявником.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13А, код ЄДРПОУ 35251246) на користь Дочірнього підприємства НАК "Надра України" "Миргороднафтогазрозвідка" (37600, м. Миргород, вул. Нафтовиків, 1, код ЄДРПОУ 01431676) заборгованість у розмірі 864 845 (вісімсот шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок п'ять ) грн..52 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 13А, код ЄДРПОУ 35251246) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 17 296 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2014.

Суддя Прокопенко Л.В.