Рішення № 40248170, 26.08.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

26 серпня 2014 року Справа № 927/1042/14

позивач: публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк",

вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000

відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,14000

предмет спору: про стягнення 41428,88 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Пустовойт А.А., довіреність №01/20-251 від 20.08.2013 року, представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" подано позов про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 36116,71 грн. відсотків та 5312,17 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, відповідно до умов кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, договорів про внесення змін до кредитного договору від 12.11.2008 року, 24.07.2009 року, 27.07.2009 року.

В судовому засіданні 14.08.2014 року судом було здійснено огляд оригіналів документів: кредитного договору №680 від 26.07.2007 року; договорів №1 від 12.11.2008 року, № 2 від 24.07.2009 року, №3 від 27.07.2009 року про внесення змін до кредитного договору №680.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судові засідання 14.08.2014 року, 26.08.2014 року не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 10.07.2014 року та від 14.08.2014 року суду не надав.

Ухвала суду від 10.07.2014 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 14.08.2014 року, направлені на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві - АДРЕСА_1, 14000, повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

На час розгляду справи заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2014 року надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Також представником позивача було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучено судом до матеріалів справи.

Суд вжив всіх заходів щодо попередження відповідача про розгляд даної справи, але ухвала суду від 10.07.2014 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 14.08.2014 року, направлені на адресу відповідача: АДРЕСА_1, 14000, зазначена позивачем у позовній заяві, договорі, свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, а також підтверджується даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача, місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, повернулась до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалою суду від 14.08.2014 року відповідач був повідомлений, що нез"явлення в судове засідання повноважного представника не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.08.2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.06.2011 року по справі № 10/65 за позовом: публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 50000,00 грн. кредиту, 28865,47 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 01.09.09р. по 20.04.11р., 2830,59 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1537,52 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, а всього 83233,58 грн., згідно кредитного договору № 680 від 26.07.2007р. та договорів про внесення змін до кредитного договору, яке набрало законної сили, було встановлено наступне:

26.07.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" та Фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 680 про відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у сумі 50000,00 грн., строком по 24.07.09р. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" перереєстрованого в новій редакції 05.11.09р., банк є правонаступником усіх прав і обов"язків Комерційного акціонерного банку "Демарк", утвореного у формі Відкритого акціонерного товариства за рішенням загальних зборів акціонерів шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства КАБ "Демарк". Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.09.09р. Відкрите акціонерне товариство "Банк "Демарк" перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк", який є правонаступником всіх прав і обов"язків Відкритого акціонерного товариства "Банк"Демарк".

Договорами № 1 від 12.11.2008р., № 2 від 24.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору № 680 від 26.07.07р., були внесені зміни до кредитного договору № 680 від 26.07.07р.

Відповідно до п. 3.5.1. Договору зі змінами, внесеними договором № 1 від 12.11.08р. про внесення змін до кредитного договору № 680 від 26.07.07р., відповідач (позичальник) за користування кредитом сплачуватиме позивачу відсотки у розмірі 26% річних, починаючи з 20.11.08р. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Згідно до п. 7.3. Договору зі змінами, внесеними договором № 1 від 12.11.08р. про внесення змін до кредитного договору № 680 від 26.07.07р., у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, а саме по 24.07.09р., банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі відповідач сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 40 % річних.

Судом також встановлено факт надання банком кредиту позичальнику в сумі 50000,00 грн. з кінцевим строком погашення по 29.07.09р., відповідно до п. 3.1. Договору із змінами, внесеними договором № 2 від 24.07.09р. про внесення змін до кредитного договору № 680 від 26.07.07р. з договором № 1 від 12.11.08р. та факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 680 від 26.07.2007 року та додаткових угод до нього, щодо сплати заборгованості по кредиту та відсоткам, пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, і було відповідно стягнуто з відповідача 50000,00 грн. заборгованості по кредиту; 28865,47 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.09.2009 року по 20.04.2011 року; 2830,59 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 1537,52 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованих станом на 20.04.2011 року; а також 832,34 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач основну заборгованість за кредитним договором № 680 від 26.07.2007 року та додаткових угод до нього у сумі 50000,00 грн., кінцевий строк погашення якої - по 29.07.2009 року, присуджену до стягнення згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 23.06.2011 року по справі №10/65 сплатив повністю лише 12.04.2013р., а саме 28.03.2013 року - 2997,01 грн. та 12.04.2013 року - 47002,99 грн., що підтверджується банківськими виписками, а також постановою про закінчення виконавчого провадження від 18.04.2013р. щодо виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 05.07.2011р. по справі № 10/65, копії яких додано до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.5.1. кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, в редакції договору №1 від 12.11.2008 року про внесення змін до кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, позичальник (відповідач) за користування кредитом сплачуватиме банку (позивачу) відсотки у розмірі 26% річних, починаючи з 20.11.2008 року. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

В статті 1 договору «терміни» визначено, що період нарахування відсотків означає початковий період, що розпочинається з дня надання кредиту і закінчується останнім днем місяця, за який нараховуються відсотки. Будь-який наступний період нарахування відсотків в подальшому - є кожний календарний місяць та до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно до п. 7.3. кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, в редакції договору №2 від 24.07.2009 року про внесення змін до кредитного договору №680 від 26.07.2007 року з договором №1 від 12.11.2008 року, у разі порушення графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку №1, який є невід»ємною частиною цього договору, банк переносить залишок непогашеної в строк заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за простроченою заборгованістю за кредитом підвищену процентну ставку - 40 % річних.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 09.07.2014 року, відсотки за користування кредитом за період з 01.09.2009 року по 20.04.2011 року, присуджені до стягнення згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 23.06.2011 року по справі №10/65, позичальником сплачені повністю.

Оскільки основна заборгованість за кредитом остаточно сплачена позичальником 12.04.2013 року, з урахуванням п.7.3. кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, в редакції договору №2 від 24.07.2009 року про внесення змін до кредитного договору №680 від 26.07.2007 року з договором №1 від 12.11.2008 року, суд доходить висновку, що відповідачу обґрунтовано нараховано позивачем відсотки за користування кредитом за період з 01.07.2011 року по 11.04.2013 року на загальну суму 36116,71 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 7.5. кредитного договору №680 від 26.07.2007 року пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 5312,17 грн. за період з 10.07.2013 року по 09.07.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.5. кредитного договору №680 від 26.07.2007 року, в редакції договору №2 від 24.07.2009 року про внесення змін до кредитного договору №680 від 26.07.2007 року з договором №1 від 12.11.2008 року, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитом, але враховуючи, що позивачем при розрахунку пені за порушення строків сплати відсотків за спірний період (з 10.07.2013 року по 09.07.2014 року) взято 360 днів у році і не враховано, що у 2013 році та у 2014 року - 365 днів, тому суд доходить висновку, що пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 10.07.2013 року по 09.07.2014 року становить 5239,39 грн.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, відсотки за користування кредитом в установлений строк в повній сумі не повернув, а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом не сплатив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 36116,71 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 5239,39 грн. пені за пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом. В решті позову відмовлено.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1823,79 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 626, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,14000 (код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", вул. Комсомольська, 28, м. Чернігів, 14000 (р/р 290950005 в банку «Демарк», отримувач - банк «Демарк», МФО 353575, код одержувача 19357516) 36116,71 грн. заборгованості за простроченими відсотками; 5239,39 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 1823,79 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 26.08.2014 року.

Суддя Л.М. Лавриненко

jkjkjjkj