Рішення № 40247036, 13.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Готри Т.Ю.

при секретарі - Гаврилко В.С.

з участю - представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 червня 2014 року справу за позовом ОСОБА_4 до Новодавидківської сільської ради про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок,

та за позовом ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, до ОСОБА_4, треті особи: Новодавидківська сільська рада, ТОВ «Мукачівське БТІ та ЕО», Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про визнання в порядку спадкування права власності на 2/3 житлового будинку, -

у с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Новодавидківської сільської ради, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 р. чоловіком ОСОБА_5 на житловий будинок разом з надвірними будівлями та спорудами згідно технічного паспорту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У лютому 2014 року ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, як особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Новодавидківська сільська рада, ТОВ «Мукачівське БТІ та ЕО», Мукачівська районна державна нотаріальна контора, в якому на підставі ст.ст. 529, 534, 535, 549 ЦК Української РСР 1963 р. просив визнати за ним, як спадкоємцем, право власності на 2/3 частки житлового будинку разом з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині житлового будинку разом з надвірними будівлями та спорудами згідно технічного паспорту, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за померлою ОСОБА_6.

Стягнуто з ОСОБА_3 561,83 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.06.2014 р., ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним, як спадкоємцем, право власності на 2/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково та визнати за нею, як спадкоємцем право власності на 1/3 частку вказаного житлового будинку, який належав ОСОБА_6.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з погосподарської книги за 1948-1949 рр. тому 3 Новодавидківської сільської ради головою господарства в с.Нове Давидково, № 486, 1929 року забудови є ОСОБА_6, членами сім'ї - діти ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 29).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Новодавидківської сільської ради № 388 від 06.05.1986 р. вбачається, що ОСОБА_6 є власником спірного будинку і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 21.01.2003 р.), проживала в ньому разом з сином ОСОБА_5, невісткою ОСОБА_4 та внуком ОСОБА_3, якому заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, про що нею був складений заповіт від 10.04.1998 р., який не був зміненим чи скованим (а.с. 26-27, 30-31).

Після смерті ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р., свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 21.01.2014 р.) його дружина, ОСОБА_4 23.01.2014 р. зверталася із заявою про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті її чоловіка, проте державний нотаріус Мукачівської районної державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю. постановою № 34/02-31 від 10.02.2014 р. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_5 ,оскільки нею не подано документів, які посвідчують його право власності на цей будинок (а.с. 6, 8).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнаючи за сторонами право власності на спадковий будинок по 1/2 за кожним, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_6 фактично вступили в управління спадковим майном ОСОБА_5, спадкоємцем якого є позивачка ОСОБА_4, та ОСОБА_3, який на день смерті спадкодавця був зареєстрований у спірному будинку. Оскільки ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори про прийняття спадщини, то залишений ОСОБА_6 на його ім'я заповіт є нереалізованим. Відсутність у позивачки правовстановлюючих документів позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, що порушує її права.

Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права, а тому погодитися з ним не можна з наступних підстав.

Як вбачається із змісту позовних вимог, спірним майном у даній справі є житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який належав померлій ОСОБА_6, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Новодавидківської сільської ради № 388 від 06.05.1986 р., яка відповідно до п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР (втратила чинність) може бути підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті.

Відповідно до п.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 р. застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р., часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (ст.525 ЦК УРСР 1963 р.), то застосуванню підлягають правила ЦК Української РСР 1963 р.

Відповідно до ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Користуючись своїм правом, ОСОБА_6 залишила заповіт, а отже спадкоємство здійснюється за заповітом.

Незалежно від змісту заповіту успадковують не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка) неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого (ст 535 ЦК УРСР).

За таких обставин підлягає з`ясуванню коло спадкоємців за законом.

Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкоємцями першої черги померлої ОСОБА_6 є її син ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які успадковують порівну ту частку, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлій у 1996 р. матері ОСОБА_7, яка є дочкою ОСОБА_6.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини був непрацездатним за віком, отже мав право на обов'язкову частку у спадщині, тобто на 2/3 з ? частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований у спірному будинку, та 20.06.2003 р. звернувся в Мукачівську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується довідкою, виданою виконкомом Новодавидківської сільської ради № 1536 від 15.11.2010 р. та заявою ОСОБА_3 № 455 від 20.06.2003 р. по спадковій справі № 432/20043 р., в якій він заявив про прийняття спадкового майна, яке за життя належало ОСОБА_4, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_1

Враховуючи наведене, вбачається, що ОСОБА_12 має право на спадкування 2/3 належного ОСОБА_6 житлового будинку, а право на 1/3 спадкового майна, як на обов'язкову частку, мав ОСОБА_5, чоловік позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Новодавидківської сільської ради № 144 від 22.01.2014 року, ОСОБА_4 на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 Мукачівського району (а.с. 9). Крім того, 23.01.2014 р. вона зверталася до державного нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про прийняття спадщини по спадковій справі № 312/2013.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, ст.ст. 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.524, 525, 529, 534, 535, 548, 549 ЦК Української РСР 1963 р., колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 червня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, до ОСОБА_4, треті особи: Новодавидківська сільська рада, ТОВ «Мукачівське БТІ та ЕО», Мукачівська районна державна нотаріальна контора, про визнання в порядку спадкування права власності на 2/3 житлового будинку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 Мукачівського району Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами що знаходиться по АДРЕСА_1 Мукачівського району Закарпатської області.

Позов ОСОБА_4 до Новодавидківської сільської ради про визнання в порядку спадкування права власності на житловий будинок задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, мешканкою АДРЕСА_1 Мукачівського району Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 Мукачівського району Закарпатської області.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В. Готра Т.Ю.