Постанова № 40246539, 19.08.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1403/14-a

"19" серпня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

при секретарі судового засідання Сердюку А.Г.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Підгірського О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (надалі відповідач, УПФУ в м. Тернополі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі, в якому просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2625,42 грн., сплаченого згідно квитанції № 09810026 від 04 липня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що за договором купівлі-продажу 04 липня 2014 року позивач придбала квартиру. При нотаріальному оформленні вказаного договору позивач була змушена сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2625,42 грн. - 1% від вартості придбаного нерухомого майна. Вважає, що зазначені кошти були стягнуті неправомірно, оскільки, у відповідності до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 року № 1740, позивач звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку із придбанням житла вперше.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у запереченні та пояснив, що Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, а представлений позивачем Витяг з Державного реєстру правочинів не може вважатись достатнім для обґрунтування вимог позивача, оскільки зазначений витяг підтверджує лише факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, а не факт придбання позивачем житла в минулому, чи придбання ним житла вперше.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подавши письмове пояснення, в якому при вирішенні даної справи покладаються на рішення суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що липня 2014 року між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - однокімнатної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №735.

Відповідно до умов вказаного договору позивач придбала у ОСОБА_4 однокімнатну квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 вартістю 262542 грн.

Перед укладенням договору купівлі - продажу позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від його вартості, що складає 2625,42 грн. згідно квитанції № 09810026 від 04.07.2014 року.

17 липня 2014 року позивач звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про повернення суми сплаченого збору, з тих підстав, що житло ним було придбано вперше.

Листом від 21.07.2014 № 14754/02 управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відмовило позивачу в повернені сплачених коштів.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями, згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають його вперше.

Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено що, об'єктом оподаткування для платників збору визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Відповідно до пункту 10 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», на обов'язкове державне пенсійне страхування для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно встановлюються ставки збору на рівні 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (надалі по тексту - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, який містить положення, аналогічні за змістом положенням вищенаведених статей Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, та громадяни, які придбавають житло вперше.

Відповідно пункту 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Поряд з цим, станом на час придбання позивачами нерухомого майна, так само як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Зокрема, на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. При цьому, інформацією щодо прав власності на нерухоме майно - не володіє також і Пенсійний фонд України.

В той же час, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, Держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному ж випадку - всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на Державу.

Суд звертає увагу на те, що питання стосовно механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, - було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.00 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Нормами частини 2 статті 72 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, за відсутності на даний час відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава, в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

При цьому, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України і його територіальних відділень можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм - не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

За таких обставин, саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.08.2014 року позивач є власником лише квартири під номером 17, що знаходиться в будинку під АДРЕСА_1. Крім того, згідно довідки Почапинської сільської ради від 14.07.2014р. № 579, позивач не була включена в списки на видачу приватизаційних паперів.

Загалом, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачами - не надано, а судом - не здобуто.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позивач дійсно вперше придбала житло та при оформленні документів не повинна була сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна.

Відтак, позивач має право на повернення суми сплаченого ними збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - як помилково сплаченого, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Органи стягнення, у відповідності до пункту 39 статті 2 Бюджетного кодексу України - органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету. Постановою КМУ «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року №106, Пенсійний фонд України зазначено в переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2013 року за №291/22823, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, то за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, - суд приходить до висновку, що сплачені нею при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла кошти (2625,42 грн.) - підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Поряд з цим, таке повернення коштів може відбуватись лише за дотримання ряду умов, визначених чинним законодавством.

Так, на даний час, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії, - визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288, з змінами і доповненнями (надалі по тексту - Порядок №226) .

Згідно пункту 5 даного Порядку №226, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно із додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Отож, в даному випадку, з огляду на відсутність в органів Пенсійного фонду України в силу незалежних від них обставин можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачами житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені у визначеному законом порядку саме в ході розгляду вказаної судової справи, - прийняття судом такого рішення про зобов'язання УПФУ внести до органу Державної казначейської служби відповідне подання - є єдиним по своїй суті способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту такого прав, який відповідатиме принципу верховенства права, не лише з боку суду, але й з боку відповідачів, які є суб'єктами владних повноважень.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що позивачем належними та допустимими доказами доведено придбання ним житла вперше, що не спростовано відповідачем по справі. Таким чином, суд приходить до переконання, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного житла позивачем сплачено помилково, у зв'язку з чим сплачені кошти підлягають поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (і.к.21157094) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі подання про повернення ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 2625,42 грн. (дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень сорок дві копійки), сплаченого згідно квитанції №09810026 від 04 липня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 26 серпня 2014 року.

Суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.