Рішення № 40246275, 26.08.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1587/2014-ц

2/219/1320/2014

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року м. Артемівськ

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря - Бурикіной Я.Д.,

представника позивача - Титаренко О.Л. (на підставі довіреності від 27.12.2013 року)

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівськ справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа" до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 заборгованість за опалення в сумі 5581,98 грн., що утворилась у період з 01.10.2009 року по 01.02.2014 року. Позов обґрунтований тим, що багатоквартирний будинок, де мешкає відповідач, приєднаний до централізованої мережі теплопостачання, відповідач користувався послугою, не відмовлявся від неї, а тому позивач вважає, що у відповідності до ст.68 ЖК України, ст.526, 625 ЦК України, ст.20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач має сплатити заборгованість за послуги з опалення в сумі 5581,98 грн., втрати від інфляційних процесів - 443,57 грн., 3% річних - 481,54 грн., а всього 6507,90 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Представник позивача Титаренко О.Л. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі, мотивуючи, зокрема тим, що в лютому 2013 року підприємство зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, який ухвалою суду у справі № 2-с/219/35/2013 скасовано. Також вважає, що скасування судового наказу перериває строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 проти заявлених позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що послуги з опалення не надавалися відповідачем з липня 2009 року до вересня 2012 року, тому що в квартирі були демонтовані радіатори опалення, що підтверджується актом від 31.07.2009 року. Просила відмовити в позові також і на тій підставі, що між сторонами не укладено договір про надання послуг з теплопостачання та у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, судом встановлено, що з приводу тарифу, площі квартири, якості послуги, суми нарахованої заборгованості спору не заявлено. Спірним є питання обов'язку відповідача сплатити за теплопостачання, якого він фактично не отримував, але за обставини, що радіатори опалення не придатні до експлуатації.

Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Комунальні послуги, як убачається зі змісту статті 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги», це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пунктів 1-4 статті 13 наведеного Закону залежно від функціонального призначення визначено перелік житлово-комунальних послуги, які поділяються зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального значення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п. 7 Правил користування приміщеннями у житлових будинках, п. п.10, 33 "Правил надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630 із змінами та доповненнями споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця в строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

31.07.2009 року представниками ПП «Сіверськжитлосервіс» з участю відповідача складено акт про те, що при обстеженні центрального опалення в квартирі 58 (без зазначення вилиці) радіатори поржавіли, протікають та в подальшому не придатні для використання.

03.08.2009 року відповідач звернулася до начальника Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа" з заявою, у якій просила не нараховувати оплату за опалення у зв'язку з тим, що радіатори опалення «вийшли з ладу» та працівника ЖЕУ відключили її від центрального теплопостачання. Також зазначила, що є пенсіонеркою та не має коштів на встановлення нових радіаторів, заборгованості зі сплати послуг опалення немає. Заяву було отримано підприємством 06.08.2009 року.

Також 17.02.2010 року відповідач звернулася до начальника Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа" з заявою про те, що вона просить не нараховувати за опалення, оскільки з серпня 2009 року опалення в квартирі відсутнє, про що складений акт. Також відповідач вказала, що у разі, якщо цих документів недостатньо, вона просить направити представника та обстежити квартиру на факт відсутності опалення, про дату та час явки представника просить її повідомити за телефоном.

Судовий наказ від 29.03.2013 року, виданий Артемівським міськрайонним судом Донецької області за заявою ОКП «Донецьктеплоенерго» в особі Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа" про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача за період з 01.10.2009 року по 01.02.2013 року в розмірі 5581,98 грн. скасовано.

Відповідач вказувала, послуги з опалення не надавалися відповідачем з липня 2009 року до вересня 2012 року, лише 17.09.2012 року був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, яким засвідчено факт підключення радіаторів до стояків центрального опалення у кількості 3 шт. в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 6 Правил передбачено, що послуги з централізованого опалення - повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Пунктами 24, 25, 26 Правил встановлено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про

теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки;

державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Права та обов'язки споживача визначені п. 29, 30 Правил. Разом з тим, цими Правилами не передбачено звільнення споживача від сплати за послуги у випадку відключення радіаторів, які не придатні для використання. Фактично відповідач не відмовлялася від послуг з теплопостачання та не заявляла претензій з приводу неякісного постачання теплової енергії, невідповідності нормативної температури повітря у приміщеннях квартири.

Право споживача відмовитися від отримання послуг з централізованого теплопостачання не є абсолютним, воно можливо за умови дотримання певного порядку.

Так, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 1478/11758, встановлено, що відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади. Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією.

З тих доказів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що у квартирі відповідача демонтовані опалювальні прилади, однак не надано доказів тому, що стояки опалення є ізольованими відповідно до передбаченого законом порядку. Також акти від 15.10.2011 року, 22.11.2010 року, 28.10.2009 року що свідчить про подання тепла у багатоповерховий будинок (квартиру) споживача, який підключений до мережі централізованого опалення. На ім'я відповідача ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством НОМЕР_2, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 була у встановленому законом порядку відключена від централізованого опалення.

Сума боргу нарахована за період з 01.10.2009 року по 01.02.2013 року, однак з оборотної відомості за 2012 рік вбачається, що в період з 01.05.2012 року по 01.02.2013 року оплата за опалення не нараховувалась позивачем.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

Таким чином квартира відповідача не була відключена у відповідності із діючим законодавством від мереж централізованого опалення, тому надані стороною відповідача письмові докази: акти від 31.07.2009 року, заяви тощо (арк.с.27-30) тільки підтверджують що квартира відповідача не відключена від мереж централізованого опалення у відповідності до чинного законодавства. Заява відповідача від 17.02.2010 року не є актом-претензією у розумінні ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Таким чином, суд вважає, що зазначені письмові докази не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання за заявлений період.

Заперечення відповідача щодо неукладення договору на теплопостачання як на підставу звільнення її від сплати послуг на опалення не приймаються судом з огляду на наступне.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживачів від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачами.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» не передбачена недійсність договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК). Тобто, заборгованість відповідача за надані послуги має бути сплачена.

Щодо застосування строку позовної давності на вимогу відповідача.

За вимогами ст. 256, 257, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законодавством передбачено щомісячна оплата комунальних послуг. А тому, позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Отже несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного або кількох осіб.

Відповідно ч.1 ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення.

14.03.2013 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звертався до суду про видачу судового наказу. 29.03.2013 року судом був виданий наказ, який 29.04.2013 року було скасовано за заявою відповідача у зв'язку із наявністю спору про право (а.с.9). Тому у заявлених позивачем вимогах в період з 01.10.2009 року по 13.03.2010 року пропущений строк позовної давності при зверненні з заявою до ОСОБА_2 про видачу судового наказу. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про переривання пропущеного строку позовної давності з 01.10.2009 року по 13.03.2010 року (дата звернення з заявою про видачу судового наказу) позивачем не надано. Оскільки позивач заявив про застосування строку позовної давності, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з 01.10.2009 по 13.03.2010 року (39,77+308,17+308,17+308,17+308,17+ березень 129,23 (308,17/31*13), а всього 1401,68 не підлягають задоволенню за пропуском строку позовної давності.

Між тим, за правилами частини 2 статті 264 ЦК України звернення позивача в березні 2013 року до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості перебіг позовної давності перервався, а тому вимоги за період з 14.03.2010 по 04.2012 року (саме до цього часу нараховано оплату за послуги згідно відомості (а. с. 8, 12) на суму 5581,98-1401,68 = 4180,30 гривень з урахуванням переривання строку позовної давності судовим наказом від 26.04.2013 року (а.с.9) підлягають стягненню у примусовому порядку.

Положеннями частин 1-3 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з тим, що відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання, то з неї підлягають стягненню втрати від інфляційних процесів - 420,48 грн., 3% річних - 478,04 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати по судовому збору у розмірі 190,11 коп., тобто пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 257, 264, 265, 267, 509, 526, 610, 625 ЦК України, ст.162 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення - відмовити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» на структурний підрозділ «Єдиний розрахунковий центр «Донецьктеплокомуненерго» р/р 26006962494214 ПАТ ПУМБ в м. Донецьку, МФО 334851, код ЄДРПОУ 26221744 одержувач ВО ОКП «ДТКЕ» «Слов'янськтепломережа» суму боргу за послуги з опалення в сумі 4180,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі Виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» на структурний підрозділ «Єдиний розрахунковий центр «Донецьктеплокомуненерго» р/р 26007619944705 Слов'янське відділення ПАТ "Промінвестбанк» в Донецькій обл., МФО 300012, код ЄДРПОУ 05540965 інфляційні витрати 420,48 грн., 3% річних - 478,04 грн., а також судовий збір в сумі 190,11 грн.

В іншій частині позовних вимог в сумі 1428,27 грн. - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті. Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 26.08.2014 року. Повне рішення виготовлено та підписано суддею 27.08.2014 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Л.В.Шевченко